2.5.2 Гормони статевих залоз

2.5.2.1 Андрогени

Андрогени. Андрогени (грец. Ανδρεία, мужність, хоробрість) + грец. Γένος (рід, коліно)) – загальна збірна назва групи стероїдних гормонів, що виробляються статевими залозами сім’яниками у чоловіків і яєчниками у жінок) і корою надниркових залоз і мають властивість у певних концентраціях викликати андрогенез, вірилізацію організму – розвиток чоловічих вторинних статевих ознак – в обох статей. Належать до С19-стероїдів, в основі яких лежить скелет андростан (формула I). Назви андрогенів за номенклатурою ІЮПАК включають корінь "андроста" з різними закінченнями: для насичених андрогенів - "ан", ненасичених - "ен", гідроксилвмісних - "ол", карбоніл вмісних - "він". Буквами α і β позначають заступники, розташовані відповідно під і над площиною скелета молекули. Використовуються також тривіальні назви.

З а біологічною активністю андрогени умовно ділять на три групи: активні – 17-β гідрокси-4-андроста-З-он, або тестостерон (формула II) – основний андроген ссавців, 17β- гідрокси-α-андростан-3-он, або дигідротестостерон; малоактивні – 4-андроста-3,17-діон, 3β-гідрокси-5α-андростан-17-он, або андростерон (формула III); неактивні – 5α-андроста-3,17-діон (формула IV) та ін. Андрогени стимулюють певні етапи сперматогенезу (андрогенна дія) і розвиток вторинних статевих ознак (анаболічний ефект). Андрогени здійснюють анаболічну і анти-катаболічну дію, підвищують синтез білків і гальмують їх розпад. Підвищують утилізацію глюкози клітинами за рахунок підвищення активності гексокінази та інших гліколітичних ферментів. Знижують рівень глюкози в крові. Збільшують м'язову масу і силу. Сприяють зниженню загальної кількості підшкірного жиру і зменшенню жирової маси щодо м'язової маси, але можуть збільшити відкладення жиру за чоловічим типом (на животі) при одночасному зменшенні відкладень жиру в типово жіночих місцях (сідниці і стегна, груди). Знижують рівень холестерину і ліпідів у крові, гальмують розвиток атеросклерозу і серцево-судинних захворювань, але в меншій мірі, ніж естрогени (почасти саме тому у чоловіків тривалість життя менша і серцево-судинні захворювання частіше і розвиваються в більш молодому віці, ніж у жінок). Андрогени підвищують збудливість психосексуальних центрів ЦНС, лібідо (сексуальний потяг) в обох статей, частоту і силу ерекцій статевого члена у чоловіків, силу ерекції клітора у жінок. У жінок андрогени знижують піхвову секрецію, через що при високому рівні андрогенів у жінок вагінальний статевий акт може стати болючим. Андрогени викликають появу або розвиток чоловічих вторинних статевих ознак: зниження і огрубіння голосу, ріст волосся на обличчі і тілі за чоловічим типом, перетворення пушкового волосся на обличчі і тілі у термінальне, посилення секреції поту і зміна його запаху, у чоловіків –збільшення розмірів статевого члена і яєчок до генетично заданого максимуму, пігментацію мошонки і розвиток складчастості шкіри мошонки, пігментацію сосків, формування чоловічого типу обличчя і скелета, збільшення розмірів простати і кількості секрету в ній. При певній генетичної схильності (наявності в шкірі голови ферменту 5α-редуктази) андрогени можуть викликати облисіння голови за чоловічим типом.

У жінок андрогени в характерних для чоловіків концентраціях викликають збільшення розмірів клітора і статевих губ і зближення статевих губ (що робить їх більш схожими на мошонку), часткову атрофію молочних залоз, матки і яєчників, припинення менструацій і овуляцій, безпліддя. У вагітної на ранніх стадіях високі концентрації андрогенів викликають викидень у зв'язку із зупинкою росту розмірів матки і спричинення того, що матка стає «тісною» для плоду, незважаючи на те, що самі по собі андрогени викликають розслаблення мускулатури матки подібно прогестерону. Підвищений вміст статевих гормонів призводить до зменшення тривалості життя організму, збільшуючи його зношування. Також андрогени можуть викликати розвиток у зародка жіночої статі «чоловічого» типу ЦНС.

Тканини мішені у тестостерону – м'язова тканина, у дигідротестостерону – передміхурова залоза.

Метаболізм андрогенів. Головний орган трансформації андрогенів – печінка. Тут андрогени включаються в серію окислювально-відновних реакцій з утворенням глюкозидуронових і сульфатних кон’югатів метаболітів андрогенів. Ці кон’югати екскретуються із сечею й жовчю. Оскільки ряд метаболітів тестостерону, екскретуємих із сечею, мають кетогрупу в С-17, то ці з'єднання називають 17-кетостероїди. 17-кетостероїди – показники рівня ендогенного утворення андрогенних гормонів. 17-кетостероїди в сечі визначають у реакції з м-динітробензолом у лужному розчині – характерне пурпурне фарбування. Рівень 17-кетостероїдів у сечі відображує метаболізм всіх стероїдів, секретуємих статевими залозами й наднирниками. У жінок добова екскреція метаболіту становить 4-17 мг, у чоловіків – 6-28 мг.

Секреція, дія й функція. Контроль секреції тестостерону в насінниках контролюється системою гіпоталамус-гіпофіз за допомогою лютеїнізуючого гормону. У плазмі крові андрогени зв'язуються специфічним переносником глікопротеїном – тестостерон-естрадіолзв’язуючий глобулін.

Андрогени роблять виражену анаболічну дію на обмін азоту, кальцію - білковий синтез, прискорюючи ріст тканин у молодих тварин. Прискорюють синтез фосфогліцеридів у різних мембранах, включаючи плазматичні й ЕПР.

Первинна тканина-мішень андрогенів - передміхурова залоза, мозок (у мозку є ферментативний апарат перетворення тестостерону в естрадіол). Стероїдні гормони впливають на розвиток мозку ссавців, беруть участь у формуванні нервових шляхів, що контролюють поведінкові реакції.