
- •I. Основи гормональної та цитокінової регуляції метаболізму і міжклітинної комунікації
- •2 Гормони
- •2.1 Поняття та основні властивості гормонів
- •2.2 Класифікація гормонів
- •2.2.1 Класифікація за будовою
- •2.3.3 Регуляція функцій залоз внутрішньої секреції
- •2.3.4 Шляхи реалізації регуляторної дії гормонів
- •2.4 Пептидні й білкові гормони
- •2.4.1 Гормони гіпоталамуса
- •2.4.2 Гормони гіпофіза
- •2.4.2.1 Тиреотропінстимулюючий гормон (тсг)
- •2.4.2.2 Гормон росту, соматотропний гормон
- •2.4.2.3 Лютеїнізуючий (лг) і фолікулостимулюючий (фсг) гормони
- •2.4.2.4 Пролактин
- •2.5.2.5 Адренокортикотропін (актг)
- •2.5.2.6 Окситоцин
- •2.5.2.8 Антидіуретичний гормон (адг, вазопресин)
- •2.4.3 Мелатонін
- •2.4.3 Гормон епіфізу – мелатонін
- •2.4.4 Гормони щитоподібної залози (тиреоїдні гормони)
- •2.4.4.1 Кальцитонін
- •2.4.5 Гормони паращитоподібних залоз (паратгормони)
- •2.4.6 Гормони мозкового шару наднирників
- •2.4.7 Гормони підшлункової залози
- •2.4.7.1 Інсулін
- •2.4.7.2 Глюкагон
- •2.4.8 Дифузна ендокринна система
- •2.4.8.1 Гастроентеропанкреатична ендокринна система
- •2.4.8.2 Гормони серця. Родина натрійуретичних пептидів
- •2.4.8.3 Гормони нирок
- •2.4.8.4 Гормони печінки
- •2.4.8.5 Гормони жирової тканини
- •2.4.8.6 Гормони тимусу
- •2.4.9 Фактори росту
- •2.4.10 Цитокіни
- •2.5 Стероїдні гормони
- •2.5.1 Гормони кори наднирників
- •2.5.2 Гормони статевих залоз
- •2.5.2.1 Андрогени
- •2.5.2.2 Естрогени
- •3.1 Класифікація вітамінів
- •3.1.1 Водорозчинні вітаміни
- •3.1.3 Вітамін в3. Ніацин
- •3 .1.1.4 Вітамін в5. Пантотенова кислота
- •3 .1.1.6 Вітамін н. Біотин
- •3.1.1.7 Вітамін в12. Кобаламін
- •3.1.1.8 Вітамін 9. Фолієва кислота
- •3.1.1.9 Вітамін с. Аскорбінова кислота
- •3.1.1.10 Вітамін р. Аскорутин, цитрин; вітамін проникності
- •3.1.2 Жиророзчинні вітаміни
- •3.1.2.3 Вітамін е, α-Токоферол
- •3.1.2.4 Вітаміни групи к
- •3.1.3 Коферментні та інші функції вітамінів
- •3.1.4 Вітаміноподібні речовини
- •3.1.4.1 Параамінобензойна кислота
- •3.1.4.2 Вітамін в15. Пангамова кислота
- •3.1.4.3 Вітамін в8, інозит (інозитол)
- •3.1.4.4 Коензим q (убіхінон)
- •3.1.4.7 Ліпоєва кислота
- •3.2 Добова потреба людини у вітамінах
- •3.3 Антивітаміни
- •Тестові питання Перший модуль. Тестові питання за розділом «Біохімія гормонів та цитокінів»
- •Рекомендована література
- •2. Lehrmittel Hormone: Biochemie und Molekularbiologie. Відповіді до тестових питань
2.5 Стероїдні гормони
2.5.1 Гормони кори наднирників
Клітини кори наднирників продукують три класи стероїдів:
глюкокортикоїди,
мінералокортикоїди,
андрогени.
Синтез всіх трьох класів стимулюється секрецією АКТГ із передньої частки гіпофіза.
Загальні властивості гормонів кори наднирників:
1) переносяться із кров'ю в усі клітини;
2) зв'язування зі специфічним рецептором здійснюється в цитоплазмі й/або ядрі клітини мішені
3) комплекс гормон-рецептор за секунду формує димер;
4) димер мігрує в ядро (якщо він не сформований там);
5) димер-гормон-рецепторний комплекс зв'язується зі специфічними для гормону ділянками ДНК – специфічними послідовностями ДНК у промоторі генів,
7) транскрипційні фактори мобілізуються в промотор і ініціюють транскрипцію гена.
Глюкокортикоїди.
Одержали
назву через їхню здатність підвищувати
рівень глюкози в крові. Механізм
підвищення – стимуляція глюконеогенезу
в печінці – перетворення білка в проміжні
метаболіти синтезу глюкози.
Переважає глюкокортикоїд кортизол (гідрокортизон). Кортизол і інші глюкокортикоїди мають і сильний протизапальний ефект. Вони знижують імунну реакцію, особливо клітинно-опосередковані імунні реакції.
Із цієї причини глюкокортикоїди широко використовуються в терапії ревматоїдного артриту й інших автоімунних захворювань, запобіганні відторгнення пересаджених органів, при астмі.
Мінералокортикоїди.
У
людини єдиним із мінералокортикоїдів,
що надходять в кров, є альдостерон.
Регуляція синтезу і секреції альдостерону
здійснюється переважно ангіотензином-II,
що дало підставу вважати альдостерон
частиною ренін-ангіотензин-альдостеронової
системи або регуляторної осі, що
забезпечує регуляцію водно-сольового
обміну і гемодинаміки. Регуляція секреції
альдостерону може здійснюватися і під
впливом власної адренокортикальної
ренін-ангіотензинової системи, що
пояснює часту невідповідність рівнів
активності реніну в плазмі крові і
секреції альдостерону. Оскільки
альдостерон регулює вміст у крові іонів
Na+
і К+,
зворотній зв’язок у регуляції його
секреції реалізується прямим впливом
іонів К+
на клубочкову зону кори надниркових
залоз. У ренін-ангіотензин-альдостеронової
системи зворотні зв’язки включаються
при порушеннях вмісту Na+
в сечі дистальних канальців, об’єму і
тиску крові.
Механізм дії альдостерону, як і всіх стероїдних гормонів, полягає в прямому впливі на генетичний апарат ядра клітин зі стимуляцією синтезу відповідних мРНК, активації синтезу транспортуючих катіони білків і ферментів, а також підвищення проникності мембран для амінокислот. Негеномні ефекти гормону реалізуються через системи вторинних посередників. Стимуляція всмоктування натрію під впливом альдостерону відбувається не тільки в нефроні, але і в шлунково-кишковому тракті, протоках залоз зовнішньої секреції, жовчному міхурі. Негеномні ефекти альдостерону обумовлені стимуляцією мембранного антипорта Na+/H+ в клітинах різних типів (гладкі м'язи матки, епітелій дистальних канальців нирок, гладкі м'язи артерій і артеріол, клітини крипт кишечника). Ці ефекти обумовлені утворенням вторинного посередника диацилгліцеролу і активацією протеїнкінази С. Підвищення рівня внутрішньоклітинного кальцію в ендотеліальних і гладком'язових клітинах судин під впливом альдостерону обумовлено активацією вторинного посередника ІФЗ. Альдостерон викликає в клітинах і двократне підвищення рівня цАМФ, модулюючи геномні ефекти стероїдних гормонів. Швидкі негеномні ефекти альдостерону виявляються і з боку серцево-судинної системи у вигляді: підвищення судинного опору і артеріального тиску при зниженні серцевого викиду, протидії підвищенню в гладких м'язах судин рівня цАМФ і збільшення чутливості до пресорних ефектів катехоламінів і ангіотензину II, що дало підставу вважати альдостерон циркуляторним гормоном стресу. Альдостерон підтримує оптимальний водно-сольовий обмін між зовнішнім і внутрішнім середовищем організму. Одним з головних органів-мішеней гормону є нирки, де альдостерон викликає посилену реабсорбцію натрію в дистальних канальцях з його затримкою в організмі і підвищення екскреції калію з сечею. Під впливом альдостерону відбувається затримка в організмі хлоридів і води, посилене виведення Н+ і амонію, збільшується обсяг циркулюючої крові, формується зрушення кислотно-основного стану в бік алкалозу. Діючи на клітини судин і тканин, гормон сприяє транспорту натрію і води у внутрішньоклітинний простір.