2.5 Стероїдні гормони

2.5.1 Гормони кори наднирників

Клітини кори наднирників продукують три класи стероїдів:

• глюкокортикоїди,

• мінералокортикоїди,

• андрогени.

Синтез всіх трьох класів стимулюється секрецією АКТГ із передньої частки гіпофіза.

Загальні властивості гормонів кори наднирників:

1) переносяться із кров'ю в усі клітини;

2) зв'язування зі специфічним рецептором здійснюється в цитоплазмі й/або ядрі клітини мішені

3) комплекс гормон-рецептор за секунду формує димер;

4) димер мігрує в ядро (якщо він не сформований там);

5) димер-гормон-рецепторний комплекс зв'язується зі специфічними для гормону ділянками ДНК – специфічними послідовностями ДНК у промоторі генів,

7) транскрипційні фактори мобілізуються в промотор і ініціюють транскрипцію гена.

Глюкокортикоїди. Одержали назву через їхню здатність підвищувати рівень глюкози в крові. Механізм підвищення – стимуляція глюконеогенезу в печінці – перетворення білка в проміжні метаболіти синтезу глюкози.

Переважає глюкокортикоїд кортизол (гідрокортизон). Кортизол і інші глюкокортикоїди мають і сильний протизапальний ефект. Вони знижують імунну реакцію, особливо клітинно-опосередковані імунні реакції.

Із цієї причини глюкокортикоїди широко використовуються в терапії ревматоїдного артриту й інших автоімунних захворювань, запобіганні відторгнення пересаджених органів, при астмі.

Мінералокортикоїди. У людини єдиним із мінералокортикоїдів, що надходять в кров, є альдостерон. Регуляція синтезу і секреції альдостерону здійснюється переважно ангіотензином-II, що дало підставу вважати альдостерон частиною ренін-ангіотензин-альдостеронової системи або регуляторної осі, що забезпечує регуляцію водно-сольового обміну і гемодинаміки. Регуляція секреції альдостерону може здійснюватися і під впливом власної адренокортикальної ренін-ангіотензинової системи, що пояснює часту невідповідність рівнів активності реніну в плазмі крові і секреції альдостерону. Оскільки альдостерон регулює вміст у крові іонів Na⁺ і К⁺, зворотній зв’язок у регуляції його секреції реалізується прямим впливом іонів К⁺ на клубочкову зону кори надниркових залоз. У ренін-ангіотензин-альдостеронової системи зворотні зв’язки включаються при порушеннях вмісту Na⁺ в сечі дистальних канальців, об’єму і тиску крові.

Механізм дії альдостерону, як і всіх стероїдних гормонів, полягає в прямому впливі на генетичний апарат ядра клітин зі стимуляцією синтезу відповідних мРНК, активації синтезу транспортуючих катіони білків і ферментів, а також підвищення проникності мембран для амінокислот. Негеномні ефекти гормону реалізуються через системи вторинних посередників. Стимуляція всмоктування натрію під впливом альдостерону відбувається не тільки в нефроні, але і в шлунково-кишковому тракті, протоках залоз зовнішньої секреції, жовчному міхурі. Негеномні ефекти альдостерону обумовлені стимуляцією мембранного антипорта Na⁺/H⁺ в клітинах різних типів (гладкі м'язи матки, епітелій дистальних канальців нирок, гладкі м'язи артерій і артеріол, клітини крипт кишечника). Ці ефекти обумовлені утворенням вторинного посередника диацилгліцеролу і активацією протеїнкінази С. Підвищення рівня внутрішньоклітинного кальцію в ендотеліальних і гладком'язових клітинах судин під впливом альдостерону обумовлено активацією вторинного посередника ІФЗ. Альдостерон викликає в клітинах і двократне підвищення рівня цАМФ, модулюючи геномні ефекти стероїдних гормонів. Швидкі негеномні ефекти альдостерону виявляються і з боку серцево-судинної системи у вигляді: підвищення судинного опору і артеріального тиску при зниженні серцевого викиду, протидії підвищенню в гладких м'язах судин рівня цАМФ і збільшення чутливості до пресорних ефектів катехоламінів і ангіотензину II, що дало підставу вважати альдостерон циркуляторним гормоном стресу. Альдостерон підтримує оптимальний водно-сольовий обмін між зовнішнім і внутрішнім середовищем організму. Одним з головних органів-мішеней гормону є нирки, де альдостерон викликає посилену реабсорбцію натрію в дистальних канальцях з його затримкою в організмі і підвищення екскреції калію з сечею. Під впливом альдостерону відбувається затримка в організмі хлоридів і води, посилене виведення Н⁺ і амонію, збільшується обсяг циркулюючої крові, формується зрушення кислотно-основного стану в бік алкалозу. Діючи на клітини судин і тканин, гормон сприяє транспорту натрію і води у внутрішньоклітинний простір.