Зміст роботи із наркозалежними підлітками із профілактики алкогольної залежності

Профілактика - система економічних, соціальних, гігієнічних і медичних заходів, проведених державою, громадськими організаціями та окремими громадянами з метою забезпечення високого рівні здоров'я населення і побудову запобігання хворобам.

«Мета профілактичної роботи – створення молодіжному середовищі ситуації, котра перешкоджає зловживання алкоголю. Будь-яка профілактична програма повинна мати у собі певні види діяльність у кожному з таких напрямів:

1. Поширення інформації про причини, форми і наслідки вживання алкоголю.

2. Формування у підлітка навичок аналізу та критичної оцінки інформації, одержуваної що з екранів телебачення та рекламних проспектів, й уміння приймати правильні рішення.

3. Уявлення альтернатив алкоголізму. Мета роботи у цьому напрямі – корекція соціально-психологічних особливостей особистості.

4. Взаємодія з органами і структурами, які проводять профілактичнуработу».1

Відповідно до класифікації ВООЗ, профілактику захворювань прийнято розділяти на первинну, вторинну і третинну. Первинна спрямовано попередження хвороб, вторинна передбачає способи стримування темпу їх розвитку та попередження ускладнень, а третинна є комплексом реабілітаційних впливів з хворими.

Первинна профілактика.

Мета первинної профілактики алкоголізму: запобігти виникненню порушення чи початку хвороби, попередити негативні результати і мало посилити позитивні результати розвитку індивіда.

Первинна профілактика є найбільш масової, неспецифічної, використовує переважно педагогічні, психологічні і соціальні впливу. Її контингентом є спільна популяція дітей, підлітків і молоді, що потребують допомогу й розв'язанні цієї проблеми. Первинна профілактика алкоголізму проводиться у вигляді кількох стратегій:

1. інформація, формування мотивації на ефективне соціально-психологічне та фізичне розвиток.

2. формування мотивації насоциально-поддерживающее поведінка.

3. розвиток проективних чинників здорового соціально ефективного поведінки.

4. розвиток стратегій дозволу проблем, пошуку соціальної підтримки, уникнення спокусіалкоголизации.

Завдання первинної профілактики, здійснювані соціальним педагогом:

1. Впровадження позитивної профілактики в шкільні уроки, наявність посібників з профілактиці та включення уроків в шкільне розклад; створення груп самодопомоги учнів; програми на підготовку шкільних лідерів серед учнів, і батьків.

2. Виявлення групи ризику (по спеціально розроблених методичних рекомендацій).

3. Фундаментальна обізнаність із батьками (дати батькам необхідну інформацію з проблемі, сприяє ефективномусоциально-поддерживающему і розвиває поведінці; подати допомогу у усвідомленні власних сімейних і соціальних ресурсів).

4. Фундаментальна обізнаність із педагогічним колективом (підготовка фахівців, що проводити уроки по позитивної профілактиці до шкіл і з появі групи ризику).

Найбільш є доцільним первинну профілактику до шкіл відповідно до затвердженими програмами. Основні побоювання:

можливість спровокувати підвищений інтерес школярів до різноманітних аспектівалкоголизации і страх підштовхнути їх до використання алкоголю.

>Вторичная профілактика алкоголізму.

Головна мета вторинної профілактики є змінадезадаптивних іпсевдоадаптивних моделей поведінки ризику більшадаптивную модель здорового поведінки.

Поведінка ризику може бути викликане характеристиками індивіда, має ті чи іншіпредиспозиции особистісних, поведінкових та інших розладів, характеристиками середовища,воздействующей на індивіда, специфічними комбінаціямисредових та характеристик. У цьому середовище сприймається як носій такого домінуючого чинника як стрес, а сама поведінка індивіда – як головний чинник ризику алкоголізму.

По спрямованості на контингент ризику (молодики, підлітки й діти, початківці вживати алкоголю, і навіть особи з високим рівнем ризику прилучення до споживання алкоголю) вторинна профілактика є масовою, індивідуальної щодо корекції поведінки окремих осіб. Вона містить у собі як соціальні, психологічні, і медичні заходи специфічного і неспецифічного характеру.

>Вторичная профілактика здійснюється з застосуванням різноманітних стратегій:

1. формування мотивації зміну поведінки.

2. змінадезадаптивних форм поведінки на адаптивні.

3. формування та розвитоксоциально-поддерживающей мережі.

Завдання вторинної профілактики здійснювані соціальним педагогом:

1. Фундаментальна обізнаність із підлітками груп ризику (виявлення патології, лікування та нагляд у фахівців; створення програм до роботи із нею)

2. Праця у центрах реабілітації з іншими фахівцями, де всі методи психотерапевтичної роботи спрямовані на соціалізацію і адаптацію (тренінги підвищення самооцінки, впевненості у собі, зняття напруги, психотерапія творчим самовираженням тощо.)

3. Фундаментальна обізнаність із батьками цієї групи (лекційні і практичні заняття, які надають професійну психолого-педагогічну допомогу нужденним батькам; створення груп взаємодопомоги, навчання навичоксоциально-поддерживающего і розвиває поведінки у сім'ї та у відносинах з дітьми).

>Третичная профілактика алкоголізму.

>Третичная профілактика наркоманії і алкоголізму спрямовано відновлення особистості та її ефективного функціонування соціальному середовищі після відповідного лікування, зменшення ймовірності рецидиву захворювання. Другий напрямок третинної профілактики – зниження шкоди від вживання алкоголю в тих, хто готовий піти на припинення його вживання

Можливості третинної профілактики значно нижчі, ніж первинної і вторинної, оскільки ефект від участі превентивного впливу визначається необхідністю заміни патологічних ланок поведінки індивіда нанепатологические. Цей вид профілактики є медичним, проте виходить з сильної структурі соціальної підтримки. Цей вид профілактики вимагає індивідуального підходу і для запобігання переходу сформованого захворювання на його важку стадію. Активність хворого на боротьби з захворюванням, усвідомлення їм власної відповідальності за своє добре здоров'я – обов'язкова умова проведення третинної профілактики.

Головна мета третинної профілактики є формуваннясоциально-поддерживающей і розвиваючої середовища (>социально-поддерживающие і терапевтичні співтовариства, локальні й територіальні програми, програми на робочих місць, соціальних програм, альтернативні вживання алкоголю).

Завдання третинної профілактики, здійснювані соціальним педагогом:

1. формуваннясоциально-поддерживающей і розвиваючої середовища;

2. формування мотивації зміну поведінки, припинення вживання психоактивних речовин і сталий підтримку процесу руху до здоров'ю;

3. розвиток навичоккопинг-поведения, соціальної компетентності, подолання спокусиалкоголизации;

4. формуваннясоциально-поддерживающего поведінки й стратегії пошуку соціальної підтримки усоциально-поддерживающих мережах.

Отже, для найбільшої ефективності профілактики алкоголізму підлітків необхідно об'єднати зусилля. Соціальні педагоги мають і залучати батьків, і звертатися по допомогу до правоохоронні органи, і бути контакту з лікарями-психіатрами.

Безсумнівно, боротьби з алкоголізмом, це завдання батьків, друзів, близьких, але поруч із підлітком залежатиме від алкоголю, повинен бути кваліфікований фахівець – соціальний педагог.Т.к. після психологічного й фізичного насильства з особистості саме професійні дії соціального педагога допоможуть знову адаптувати їх у суспільство отримати позитивного результату у такому складної проблемі, як виведення індивіда з алкогольної залежності.

Основний акцент роботи соціального педагога зі школярами підліткового віку - це роботу з групою через такі напрями діяльності:

>1.Профилактика про причини і наслідків алкоголізму. Це можна здійснити через проведення групових дискусій на теми, пов'язані з алкоголізмом. Результатом таких занять повинно бути формування групового думки, якого буде дотримуватися всі учасники групи. Крім дискусій можливі й інших форм роботи: проведення рольових ігор, у ході програються основні ситуації, пов'язані зі споживанням алкоголю і тиском однолітків. У рольової грі спрямованої на профілактику алкоголізму, можна досягнути особистісного розвитку дитини, сформувати вміння протистояти умовлянням прийняти спиртне. Основні соціальні вміння, що може сформувати соціальний педагог в підліткової групі: це вміння чітко формулювати аргументи відмовитися від алкоголю і протистояти тиску однолітків. Форми роботи: диспут, під час якої відбувається обміну інформацією про шкоду алкоголю, де соціальний педагог виступає у ролі арбітра, ділова гра, розмова. Методи, які залякують дітей, застосовувати не доцільно.

1. Організація вільного часу підлітків, оскільки беззмістовний дозвілля є головним чинником ризику у розвитку зловживання підлітком алкоголю. Необхідна яскрава своєрідна реклама діяльності гуртків, секцій, клубів, дитячих і юнацьких організацій, щоб підліток міг вибрати собі заняття до душі. Соціальний педагог повинен знати інтереси, схильності і захоплення підлітка і допомогти організувати йому змістовний дозвілля. З огляду на психологічних особливостей віку важливо розвивати для підлітків конкретні групові форми дозвілля. Слід враховувати, що найбільше інтерес підлітки виявляють немає інтелектуальної діяльності, а до занять спортом. Тому необхідно всіляко заохочувати заняття у спортивних секціях, організовувати походи, спортивні змагання та інше.

2.Антиалкогольное виховання, проведене соціальним педагогом і спрямоване формування у підлітка твердих антиалкогольних переконань: необхідність тверезого життя, про неприпустимість вживання алкоголю на період формування організму, про аморальності пияцтва і алкоголізму, формування антисоціальної особистості підлітказлоупотребляющего алкоголем. Важливо для соціального педагога зважати не скільки на шкода вживання алкоголю здоров'ю питущого, скільки на шкода їх у соціальному – у плані взаємовідносин школяра навколишнім світом.

3.Антиалкогольное просвітництво педагогічного колективу школи" теж є функцією соціального педагога. За підсумками знайомства з освітніми програмами установи соціальний педагог може запропонувати включити елементи антиалкогольного виховання в всі речі шкільного циклу. Завдяки цим доповненням буде розширено знання учнів про шкідливий вплив алкоголю для здоров'я людини її потомство, про несумісності вживання алкоголю з соціальним способом життя. Соціального педагогові необхідно прагне, щоб усе вчителя йшлиантиалкогольним настановам, були прикладом тверезого життя, негативно ставилися алкоголю завжди шкільної і позашкільної життя.

4.Посредническая діяльність соціального педагога- підключення до професійної роботі як батьків, учнів, а й працівників міліції, лікарів, працівників найближчих підприємств, громадськості.

5. Подоланнясоциально-педагогической занедбаності школяра, який проявляється як обмеженого словникового запасу, бідності знань про світ, недостатньоюусвоенности різних навичок.

Наприкінці необхідно вкотре підкреслити, що проблему алкоголізму школярів – проблема комплексна і її рішення може дати позитивного результату лише за умови, що її реалізація здійснюватиметься як зусиллями соціального педагога, а й усіх суб'єктівдеятельности[9.c32].

[1] Сирота Н.А.,Ялтонский В.М. Проблеми профілактики наркоманії в такому віці. Шляхи рішення. Усб.Профилактика наркоманії і алкоголізму вподростково-молодежной середовищі. Методичне посібник під ред. Сирота Н.А.,ЧистовойЕ.А. та інших. -М.:Институт молоді, 2000 - 260 з. – З. 27. – 30.

[2] Н.А. Сирота, В.М.Ялтонский, А.В. Терентьєва,И.Л .>Баушева. Вчимося і вчимо жити без наркотиків. Журнал ">Наркостоп"Ежеквартальний бюлетень друкований ЮНЕСКО що з Європейською Комісією. Лютий 1998. Випуск 1-2. – З. 16.

[3] Сирота Н.А.,Ялтонский В.М. Проблеми профілактики наркоманії в такому віці. Шляхи рішення. Усб.Профилактика наркоманії і алкоголізму вподростково-молодежной середовищі. Методичне посібник під ред. Сирота Н.А.,ЧистовойЕ.А. та інших. -М.:Институт молоді, 2000 - 260 з. – З. 33 – 34.

[4] Психологія. Словник підобщ. ред. А.В. Петровського, М.Г. – З. 309.