2. Рівновага (фізични якість – спритність)

2.1. Види рівноваги. Програмові вимоги.

Сенситивний період розвитку - 7-12 р. Рівновага — це здатність людини зберігати стійку позу у статичних та динамічних умовах, за наявності опори або без неї. Кожному відхиленню тіла від оптимального положення повинно відповідати відновлююче зусилля учня шляхом балансування. При цьому якість виконання вправи тим вища, чим меншою є амплітуда балансування. Розвивається на основі удосконалення рефлекторних механізмів у процесі дозрівання вестибулярного апарата. Тому використовують вправи на тренування вестибулярного апарата (пройтись по гімнастичній лаві після серії перекидів уперед).

Розрізняють статичну (збереження рівноваги поз) та динамічну (рівновага у русі, катання на велосипеді) рівновагу. Для розвитку динамічної рівноваги використовуються циклічні вправи - ходьба, біг по біговій доріжці із зміною її ширини чи руховій опорі. Для розвитку статичної – вправи на затримання поз, створення психічних труднощів (збільшення висоти опори, кута нахилу, виконання з заплющеними очима). Для вдосконалення рівноваги слід ставити учнів в такі умови, при яких є ризик її втрати. Найдоступнішими у фізичному вихованні серед таких умов є зменшення площі опори та збільшення її висоти.

Упражнения в равновесии — ловкостные движения. При их выполнении проявляется деятельность многих анализаторов: зрительного, двигательного, тактильного. Выполнение упражнений в равновесии улучшает простран­ственную ориентировку учащихся, оказывает положительное влияние на развитие мышц туловища и нижних конечностей, способствует формированию правильной осанки. При этом важ­но отметить, что способность сохранять равновесие развивается и совершенствуется в процессе онтогенеза.

Програмові вимоги

1 клас:різні стійки з одночасними рухами руками; присідання з різними положеннями рук; зіскок прогнувшись;

2 клас: (на гімнастичній лаві або низькій колоді): стійка впоперек і вздовж; переступання через набивні м’ячі або інші м’які предмети та їх перенесення; розходження на колоді; ходьба приставними кроками; опускання на колоді в упор присівши і вставання; поворот у присіді; повільний біг на носках; зіскок вигнувшись і фіксування основної гімнастичної стійки;

3 клас: ходьба по колоді з підскоком, випадами, перемінним і приставним кроками, кроком «польки», з різним положенням рук; зіскок з упору на коліні у стійку боком до колоди; повороти на носках на 90–180 градусів;

4 клас:: ходьба з випадами по колоді висотою 105–110 см; повороти з різним положенням рук на 90 і 180 градусів; поєднання елементів (дівчатка): вихід з додатковою опорою на кінець колоди — крок лівою, руки в сторони — крок правою, руки вниз — крок лівою і поворот направо кругом — махом лівої випад уперед, руки в сторони — махом правої поворот наліво на 90 градусів у стійку ноги нарізно, руки в сторони — приставний крок вправо — упор присівши — зіскок прогнувшись;

2.2. Методичні поради щодо навчання вправ на рівновагу.

1. Під час виконання вправ навчати учнів тулуб тримати прямо, живіт підтягувати, голову не опускати, дивитись на кінець приладу.

2. Зіскакувати з гімнастичної лави, колоди можна лише тоді, коди всі навчаться м яко приземлятися на носки.

3. Навчати учнів вільно балансувати руками, що допомагає тримати рівновагу.

4. Виконання вправ на спеціальних приладах слід розпочинати на висоті 20 – 30 см від підлоги. Це створює сприятливі умови подолання рухових захисних рефлексів і розвиває впевненість у своїх можливостях.

5. Після засвоєння найпростіших дій на рівновагу можна їх ускладнювати, створюючи різні перешкоди на шляху руху або змінюючи обставини виконання вправ.

Если упражнения в равновесии выполняются на повышенной опоре (бум, бревно), то надо обеспечить безопасность при про­ведении упражнений (положить маты, взрыхлить грунт; помощь учителя, товарищей).

Маты должны находиться под снарядами, по всей длине их, а не только на месте соскока. Взаимная помощь оказыпается пу­тем держания за руки во время совместного, одновременного вы­полнения упражнений на двух параллельно расположенных снаря­дах, а также путем индивидуальной поддержки выполняющего уп­ражнения тем учеником, который уже выполнил его.

В обучении упражнениям в равновесии необходимо учиты­вать определенные условия:

1. величину площади опоры. Чем больше площадь опоры, тем легче сохранять равновесие (стойка на ступнях двух ног лег­че, чем стойка на ступне одной ноги);

2. высоту расположения центра массы тела от площади опо­ры. Чем выше центр массы тела от площади опоры, тем труднее сохранить равновесие (упражнение в стойке с поднятыми вверх руками труднее упражнения в стойке с опущенными руками, а в стойке на носках еще труднее, т. к. здесь одновременно повы­шается центр массы тела и уменьшается площадь опоры);

3. степень колебания центра массы тела над площадью опо­ры. Степень колебания зависит от характера движений и поло­жений частей тела. При динамических упражнениях колебание центра массы всегда больше, чем при статических. Кроме того, при положении руки в стороны, а также при удержании шеста в горизонтальном положении колебание центра массы более медленное, нежели без шеста или при положении руки вверх (упражнение в беге труднее упражнения в ходьбе, а прыжки с поворотами еще более трудные, т. к. колебания центра массы достигают наибольшей величины);

4. устойчивость площади опоры. Выполнение упражнений в равновесии легче на снаряде с устойчивой площадью опоры и значительно сложнее на качающемся снаряде;

5. участие комплекса анализаторов (зрительного, тактильно­го, вестибулярного). Выключение одного из них или ограниче­ние его функций значительно затрудняют выполнение упраж­нений в равновесии (упражнения с закрытыми глазами значи­тельно сложнее, нежели с открытыми; без обуви сохранять рав­новесие легче, чем в жесткой обуви; фиксированное положение головы затрудняет выполнение упражнений в равновесии);

высоту снаряда. На высоких снарядах равновесие сохра­нить труднее, нежели на низких. В этом случае затрудняющим фактором является психологический — чувство страха.

Для выполнения упражнений в равновесии используются гим­настические скамейки, гимнастические бревна и бумы. Новые движения рекомендуется разучивать на полу, ограни­ченном двумя параллельными линиями, затем на гимнастиче­ской скамейке и ее рейке, на низком бревне и лишь только по­сле этого на бревне нормальной высоты. При разучивании уп­ражнений в равновесии целесообразно использовать фронталь­ный способ организации учащихся, а при закреплении и совер­шенствовании — поточный способ.

Учитель оказывает помощь поддержкой за руку, подставляя один конец палки для опоры рукой. Присутствие учителя рядом с выполняющим упражнение, хотя и без поддержки, также способствует более уверенному движению ученика по снаряду. Организуя необходимую помощь и страховку, учитель не должен слишком опекать учащихся, так как в этом случае снижается воспитательное воздействие на детей, нужное для развития само­обладания и смелости.

При обучении упражнениям в равновесии применяется целостный метод. Занимающимся необходимо рассказать и показать изучаемое упражнение, а затем потребовать его выполнения.

Принцип постепенного перехода от простого к сложному здесь особенно необходим.

Методика обучения. При обучении упражнениям в равновесии применяется целостный метод. Прежде чем перейти к упражнениям на повышенной опоре, их следует освоить на полу. Усложнять упражнения в равновесии можно путем изменения:

• площади опоры (на носках, на пятках, на одной ноге и т. д.);

• положения головы или туловища (повороты, наклоны с открытыми и с закрытыми глазами);

• положения рук (за головой, вверху, впереди и т. д.);

• способов передвижения (ходьба, танцевальные шаги, прыж­ки, бег);

• направления движения (вперед, назад, в сторону);

• снаряда (гимнастический ковер, гимнастическая скамейка, качающееся бревно);

• высоты снаряда; темпа выполнения упражнений;

• угла наклона снарядаУпражнения в равновесии можно сочетать с преодолением пре­пятствий и переноской груза.