2. Санаційний аудит: методи та програма його проведення

З метою визначення санаційної спроможності підприємства проводиться так званий санаційний аудит.

Санаційний аудит є найважливішою складовою процедури санації та відіграє вирішальну роль у мобілізації підприємством фінансових ресурсів.

Санаційний аудит полягає у перевірці повноти, достовірності та ефективності поданої санаційної концепції.

Характерною рисою санаційного аудиту є те, що він стосується тільки підприємств, які зазнали фінансової кризи.

Головна його мета полягає в оцінці санаційної спроможності підприємства на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності та наявного плану фінансового оздоровлення.

Необхідність проведення санаційного аудиту зумовлена по­требою заінтересованих осіб (кредиторів, власників, держави) в об'єктивній інформації про фінансовий стан суб'єкта господарю­вання та реальність плану санації.

Потреба у висновку незалежного спеціаліста спричинена також і тим, що користувачі не мають ні доступу до джерел інформації, ні спеціальних знань для оцінки цієї інформації.

Санаційний аудит можна розглядати як один з інструментів розв'язання конфлікту інтересів між боржником і капіталодавцями. Завдяки йому досягається зменшення до прийнятного рівня інформаційного ризику для інвесторів, кредиторів та інших осіб, які бажають узяти участь у фінансовій санації неспроможного підприємства.

У процесі санаційного аудиту вирішуються такі завдання:

• аналізується фінансово-господарська діяльність підприємства;

• визначаються причини фінансової кризи, її глибина та можливості подолання;

• виконується порівняльний аналіз сильних та слабких сторін підприємства;

• здійснюється економіко-правова експертиза наявної санаційної концепції;

• оцінюються ризики, пов‘язані з реалізацією санаційної концепції;

• робиться висновок про доцільність санації чи ліквідації суб‘єкта господарювання.

Під час санаційного аудиту використовуються різноманітні методи й інструменти. До головних належать такі:

• опитування (анкетування) співробітників;

• факторний аналіз відхилень;

• аналіз сильних і слабких сторін (СОФТ-аналіз);

• розробка сценаріїв;

• портфельний аналіз;

• метод ланцюгових підстановок;

• бюджетування;

• вартісний аналіз;

• трендовий аналіз.

Перш ніж проводити санаційний аудит аудитор повинен підготувати в письмовому вигляді програму санаційного аудиту.

Ця прграма визначає процедури, необхідні для досягнення поставлених цілей.

До програми потрібно включити завдання аудиту з кожного напрямку, щоб вона допомагала контролювати виконувану роботу.

Перелік питань, які доцільно включити до такої програми наступний:

1. Вивчення наявної санаційної концепції (плану санації) та збір необхідної інформації.

2. Оцінювання відображених у плані санації вихідних даних про підприємство, а саме:

   • аналіз виробничо-господарської діяльності;

   • аудит фінансового стану підприємства;

   • дослідження ситуації підприємства на ринку факторів виробництва та збуту готової продукції.

3. Перевірка правильності визначення причин кризи та сильних і слабких сторін підприємства.

4. Експертна оцінка запланованих санаційних заходів.

5. Правова оцінка діяльності підприємства та запропонованої санаційної концепції.

6. Оцінка ефективності санації.

7. Оцінка ризиків.

8. Оформлення висновку про результати аудиту.

Програма аудиту має переглядатися, якщо у процесі її виконання виявляються додаткові істотні обставини та факти.

3. Порядок проведення санаційного аудиту

Проведення санаційного аудиту містить наступні етапи [3; с. 69]:

1. Збір інформації про підприємство

2. Проведення оцінки глибини фінансової кризи підприємства

3. Виявлення симптомів та причин фінансової кризи підприємства

4. Прийняття рішення про санацію або ліквідацію підприємства

Для проведення першого етапу використовуються як внутрішні, так і зовнішні джерела отримання інформації. Вони призначені для забезпечення повноти аналізу оперативного та стратегічного положення підприємства.

Повнота аналізу оперативної діяльності забезпечується:

• річною фінансовою звітністю за 2 - 3 попередніх роки;

• документами про результати інвентаризації;

• розрахунками нормативу власних оборотних коштів;

• розшифровкою дебіторської та кредиторської заборгованості;

• звітом про наявність та рух основних виробничих фондів та амортизації;

• даними про наявність та рух грошових коштів на банківських рахунках;

• висновками попередніх аудиторських перевірок та актів перевірок підприємства державними контролюючими органами;

• даними про кадровий склад підприємства та рівень заробітної плати;

• даними про наявність на балансі підприємства об’єктів соціальної сфери.

Інформація стратегічного значення включає:

• бізнес-плани;

• фінансові плани та інші прогнозні розрахунки;

• аналіз ринків збуту та конкурентоспроможності продукції;

• галузевий аналіз;

• звітні та дані прогнозу про розвиток народного господарства в цілому;

• оцінку впливу виробничої діяльності підприємства на екологічну ситуацію та зайнятість в регіоні;

• матеріали маркетингових досліджень;

• законопроекти Верховної Ради та проекти нормативних актів уряду України;

• іншу інформацію.

Проведення другого етапу засноване на аналізі фінансового стану підприємства та оцінки ефективності його виробничо-господарської діяльності, а саме:

аналіз фінансового стану підприємства –

• оцінка динаміки та структури валюти балансу;

• дослідження та висновки по джерелах власних коштів;

• структура дебіторської (кредиторської) заборгованості;

• аналіз структури активів;

• аналіз формування та використання прибутку.

аналіз виробничо-господарської діяльності:

• дослідження та аналіз сфери виробництва;

• аналіз складу та ефективності використання основних виробничих фондів;

• оцінка ефективності використання трудових ресурсів;

• огляд конкурентного середовища;

• аналіз ефективного складу об’єктів соціального, культурного побуту та незавершеного будівництва;

• оцінка екологічної сфери.

На третьому етапі, при вивченні симптомів фінансової кризи підприємства, використовують такі основні показники його діяльності, як:

• рівень ліквідності та рентабельності;

• якість менеджменту;

• відносини зі споживачами, виробничими партнерами та державними органами;

• відносини із засновниками;

• відносини з банками.

Важливим моментом даного етапу є ідентифікація “вузьких місць” діяльності підприємства, в процесі чого досліджується:

• дефіцит ліквідності;

• високий рівень заборгованості;

• високий рівень собівартості продукції порівняно з конкурентами;

• розрахунки в інвестиційній діяльності;

• відсутність ефективної системи контролінгу;

• низька якість маркетингу і т.д.

Четвертий етап - прийняття рішення про санацію або ліквідацію підприємства проводиться на основі результатів порівняльного аналізу сильних та слабких сторін підприємства. Це і є ключовий момент проведення санаційного аудиту.

В процесі поглибленого аналізу фінансово-господарського стану підприємства, яке знаходиться у фінансовій кризі, вирішуються наступні завдання:

• оцінка результатів господарської діяльності;

• визначення кризової фази підприємства;

• ідентифікація причини кризи;

• визначення факторів впливу;

• виявлення та систематизація проблем в діяльності підприємств;

• розробка висновку про структуру балансу та про платоспроможність (або неплатоспроможність) суб’єкта господарювання;

• виявлення резервів та факторів потенційної беззбиткової діяльності.

Останнім чинником проведення аудиту є визначення загальної оцінки санаційної здатності з наступним прийняттям рішення про доцільність санації або ліквідації підприємства та складання акту аудиторської перевірки.

Акт складається з таких розділів:

1) Відомості про аудитора та аудиторську фірму;

2) Підстави для проведення аудиту, мета, методи та обсяг;

3) Оцінка достовірності інформації та наданих доказів;

4) Висновки про санаційну спроможність чи неспроможність;

Важливим елементом процесу санації підприємства є розробка проекту фінансового оздоровлення. Проект розробляється фінансовими та контроллінговими службами підприємства, яке знаходиться у фінансовій кризі, а також представниками потенційного санатора ( незалежними аудиторськими та консалтинговими фірмами ).

Структура проекту:

Вступ – де відображується:

• фактичний фінансовий стан підприємства;

• аналіз причин, внаслідок яких підприємство опинилося в кризовій ситуації;

• характеристика ринків збуту продукції;

• кадровий потенціал та інші вихідні параметри.

Також у вступі формулюються стратегічні цілі санації та дається короткий прогноз результатів проведення оздоровлення підприємства.

Перший розділ містить план оздоровлення:

1. План маркетингу та оцінка ринків збуту продукції.

2. План виробництва та капіталовкладень.

3. Організаційний план.

4. Фінансовий план.

Другий розділ проекту - відображаються прогнозовані результати виконання проекту, дається оцінка ефективності запропонованої форми оздоровлення, та прогнозуються причин можливого ризику, сум можливих збитків. Основою для вибору тієї чи іншої форми санації є розрахунок її ефективності, яка може визначатися як співвідношення прогнозованого обсягу прибутку до розміру вкладень на проведення операції.

Таким чином, сьогодні в умовах нестабільного середовища української економіки багато підприємств стикаються із проблемою банкрутства. Для того, щоб не допустити негативного перебігу кризових явищ доцільно застосовувати санаційний аудит діяльності підприємства. Процес санації складається із зазначених етапів, завдань та вирішення проблем. Рішення про санаційну здатність приймається на основі результатів порівняльного аналізу сильних та слабких сторін підприємства. В проведенні даного аналізу і полягає мета санаційного аудиту, яка вважається досягнутою, якщо за рахунок зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел (або за допомогою реорганізації), проведення організаційних та виробничо-технічних вдосконалень вдалося вивести підприємство з кризи та досягнути його рентабельності та конкурентоспроможності в довгостроковому періоді існування. Тому необхідно застосувати санаційний аудит на проблемних українських підприємствах.