ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………....4

1. Організація виробництва молока.

   1. Організація основних виробничих процесів при виробництві молока……………………………………………………………….7

   2. Форми організації праці та оплати праці при виробництві молока……………………………………………………………….13

   3. Організація зберігання молока…………………………………….15

2. Рівень організації виробництва молока на підприємстві.

   1. Організаційно-економічна характеристика підприємства………29

   2. Аналіз стану виробництва і економічної ефективності молока за останні 3 роки……………………………………………………….35

   3. Планування виробництва молока………………………………….40

   4. Фінансові результати виробництва молока……………………….45

   5. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва молока………………………………………………………………..47

3. Охорона праці на підприємстві…………………………………………...50

Висновки і пропозиції…………………………………………………………….57

Список використаної літератури…………………………………………………60

Додатки

Вступ

Найважливішою галуззю продуктивного тваринництва України є скотарство, яке постачає незмінні продукти харчування і цінну сировину для харчової і переробної промисловості. У результаті господарського використання великої рогатої худоби одержують молоко, що відзначається високими якостями і є сировиною для виробництва молочних продуктів. Молоко і молочні продукти становлять основу повноцінного харчування населення. За науково обґрунтованими нормами харчування людина має споживати в середньому 380 кг (у перерахунку на молоко) молока і молочних продуктів, у тому числі 120 кг. молока у свіжому вигляді.

В агропромисловому комплексі України відбуваються глибокі перетворення, які пов'язані з розвитком ринкових відносин. Вони охопили всі сфери виробництва, та особливо це відчувається в молокопродуктовому підкоплексі країни. Виникнення нових організаційних форм господарювання вимагає адекватних ринковій економіці внутрігосподарських відносин з поглибленням спеціалізації, розширенням кооперації та інших інтеграційних процесів в молочному скотарстві. За таких умов важливо визначити шляхи більш ефективного виробничого потенціалу при виробництві молока.

Економічна криза в аграрному секторі супроводжується значним зменшенням поголів'я корів, зниженням продуктивності худоби, зростанням собівартості продукції молочного скотарства. В результаті обсяги виробництва та споживання продукції молока з року в рік скорочуються та, як наслідок, знижується ефективність та конкурентоспроможність вітчизняного молочного скотарства.

Збільшення виробництва молока вимагає значного підвищення рівня зоотехнічної і ветеринарної роботи на фермах та комплексах. Необхідно прослідкувати не лише процес організації галузі молочного скотарства на підприємстві, а й механізм його подальшого збуту (канали реалізації, методи позиціонування власної продукції та ціна), що є чи не найголовнішим питанням для успішного функціонування та прибутковості. Процеси доїння, зберігання, транспортування молока, умови утримання, годівлі, догляду за коровами також є головними та визначальними в якості продукції.

В останні роки відбувається тенденція до різкого скорочення поголів'я великої рогатої худоби та й взагалі галузі тваринництва. На сьогоднішній день підприємцю сільського господарства, а саме так називається новий господар землі у більшості господарств згідно новим формам власності, не вигідно займатися тваринництвом. Галузь рослинництва більш менш переживає скрутне становище.

Актуальність даного дослідження звісно що розглядають ще під кутом доцільності як такого, його корисності для суспільства. Молокопродукти посідають друге місце у споживчій корзині населення, дають висококалорійні для харчування продукти, забезпечують легку і харчову промисловості цінною сировиною.

Задачами курсової роботи є:

- дослідження тенденції розвитку молочного скотарства, вплив окремих факторів на його економічну ефективність;

- оцінка ризиків в діяльності підрозділів галузі тваринництва підприємства;

- дослідження тенденції розвитку управління ризиками, вплив окремих факторів на нього.

- розробка пропозицій по вдосконаленню інтеграції виробництва молока.

Метою даної курсової роботи є обґрунтування тенденції розвитку молочного скотарства і його економічної ефективності за існуючих умов господарювання, дослідження та аналіз стану галузі молочного скотарства на прикладі сільськогосподарського виробничого коперативу "Зоря", прогнозування виробництва молока в досліджуваному господарстві на перспективу, а також обгрунтування тенденції розвитку управління ризиками в галузі тваринництва і його економічного впливу на діяльність підприємства, прогнозування ймовірності настання ризиків в досліджуваному господарстві та пропонування шляхів їх зниження на перспективу.

Дослідження проводилися на базі сільськогосподарського виробничого кооперативу „Зоря” с. Шаболтасівка Сосницького району.

1. Організація виробництва молока.

   1. Організація основних виробничих процесів при виробництві молока

Молочна галузь належить до провідних у харчовій промисловості та формує достатньо привабливий за обсягом ринок. Це пов’язано з тим, що продукція молочної галузі займає важливе місце у споживанні. Економічну ефективність галузі скотарства в окремих категоріях господарств можна охарактеризувати за допомогою таких натуральних та вартісних показників: продуктивність великої рогатої худоби; витрати кормів на 1 ц. молока; 1 ц. приросту великої рогатої худоби та на одну умовну голову; трудомісткість одиниці продукції.

Показники ефективності галузі скотарства співставляють по кожній групі тварин, як в натуральній так і у вартісній формах з середніми показниками по району чи показниками іншого господарства, або з даними цього ж господарства за кілька років. При цьому необхідно проаналізувати та спів ставити показники продуктивності худоби, та продуктивність праці, затрати праці у люд. год. в розрахунку на одиницю продукції.

На випадок порушення постачання електроенергії від державної електромережі ферма має бути забезпечена резервною електростанцією. Її територію обгороджують, обсаджують деревами, а на в’їзді споруджують санпропускник. Недалеко від ферми розміщують поля з багаторічними травами і культурними пасовищами.

Особливості годівлі корів. Найраціональніше використовувати кормосуміші, які дають можливість забезпечити повноцінну годівлю й механізувати їх роздавання. Основними кормами є кукурудзяний силос, сіно, сінаж, солома, зелені корми та помірна кількість коренеплодів і концкормів. Через високу вартість енергоносіїв на даному етапі корми для годівлі великої рогатої худоби в основному використовують у натуральному вигляді.

У молочному скотарстві поширені силосно-коренеплідний, сіно-силосно-коренеплідний, сінажно-концентратний типи годівлі. Ве­лика даванка силосу коровам не дає змоги збалансувати раціони за вмістом протеїну, цукру, фосфору, а в деяких випадках і каротину.

Концентратний тип годівлі не оправдовує себе внаслідок високої вартості зернових кормів, порушення травлення, зниження продуктивності та відтворних функцій корів. Можна застосовувати цілорічну однотипну годівлю тварин силосом, сінажем, сіном, трав’яною січкою, концкормами. У літній період раціон корів доповнюють зе­леною масою, питома вага якої повинна становити 15 – 20 % загальної кількості раціону.

За умов промислової технології виробництва молока концентровані корми згодовують під час доїння корів з урахуванням продуктивності. Грубі й соковиті за умов безприв’язного утримання тварини поїдають із вільним доступом до них на вигульно-кормових майданчиках. Груповий спосіб нормованої годівлі найперспективніший, оскільки потребує менше витрат і більше піддається механізації й автоматизації процесу.

Безприв’язне утримання передбачає групову годівлю корів без фіксації та групову режимну нормовану годівлю з фіксацією їх біля годівниць. Корів після отелення групують в однорідні групи від 50 до 100 голів. Для кожної групи складають раціон, розрахований на рівень середньої продуктивності корів.

Метод режимної годівлі з фіксацією їх біля годівниць у спеціальних приміщеннях чи відокремлених кормових зонах усередині корівника забезпечує чіткий режим годівлі й підвищує швидкість поїдання кормів у 2 рази. Корми тваринам роздають в один і той самий час. Недотримання встановленого розпорядку призводить до порушення жуйки, неспокою тварин і зниження продуктивності. Нормують годівлю корів за кормовими класами залежно від рівня молочної продуктивності, часу отелення й періоду тільності, а корми роздають 2 – 3 рази на добу залежно від прийнятої технології.

Корми роздають мобільними й стаціонарними засобами або використовують їх у поєднанні. Мобільні засоби прості в експлуатації й характеризуються високою надійністю. Стаціонарні дають можливість автоматизувати процес годівлі корів, але витрати металу з розрахунку на одну тварину на 10 – 15 % та енергоносіїв на 15 – 20 % більші порівняно з мобільними. Крім того, вони не такі надійні в роботі і при виході системи з ладу організувати годівлю тварин досить складно.

За умов прив’язного утримання корів доять у стійлах, використовуючи установки з молокопроводом. Якщо застосовують напівавтоматичні прив’язі, то доїння організовують і в доїльних залах. При безприв’язному утри-манні корів доять у доїльних залах, обладнаних доїльними устано­вками «Ялинка», «Тандем», «Карусель» та ін.

У виробництві використовують два типи доїльної установки «Тан­дем»: УДТ-8 і УДА-8А, які розраховані на обслуговування 200 – 450 дійних корів. Доїльні станки цих установок розміщені паралельно з двох боків по чотири з кожного. Між рядами станків є траншея 0,6 – 0,75 м завглибшки для зручності роботи оператора машинного доїння. Кожний станок обладнаний доїльним апаратом і годівницею для концентрованих кормів. Впускають корів у станок та випускають із нього індивідуально, що дає можливість затримати тварину в станку на випадок необхідності.

Установку УДТ-8 обслуговують два оператори, які за годину видоюють 60 – 70 корів. На установці УДА-8А автоматизовані процеси додоювання, відмикання вакууму, знімання доїльного апарата з вим’я тварини. Доїння корів проводить один оператор, оскільки частина операцій машинного доїння автоматизована.

Із доїльних апаратів молоко по молокопроводу через індивідуальні лічильники УЗМ-1 надходить до молокозбірників, що розташовані у молочному блоці.

На установці типу «Ялинка» досягають вищої продуктивності праці за рахунок розміщення корів під кутом 30° до робочої траншеї оператора й зменшення відстані між вим’ям двох сусідніх корів до 80 – 100 см. Це дає змогу економити оператору час переходу від одної корови до іншої. Корови заходять і виходять із станків групами. Концентровані корми роздають ланцюгово-шайбовим транспорте­ром, а дозування регулюють із пульта керування. Доїльна установка розрахована на обслуговування 400 – 600 корів.

У виробничих умовах використовують доїльні установки типу «Ялинка» в двох модифікаціях: УДЕ-8А та УДА-16А.

Доїльна установка УДЕ-8А забезпечує групову зміну корів, механізоване роздавання концентрованих кормів, дистанційне керування механізованим приводом дверей, автоматизоване циркуляційне промивання і дезінфекцію молочної системи. Обслуговують її два оператори, які за одну годину видоюють 80 – 90 корів. На установці УДА-16А автоматизовані операції машинного додоюван-ня, вимикання вакууму, знімання доїльних апаратів. Обслуговує установку один оператор і видоює за годину 70 – 75 корів.

Доїльна установка УДА-100 «Карусель» розрахована на обслуговування 1000 – 2000 корів; продуктивність — 200 голів за одну го­дину. На кільцеподібній платформі, що обертається, встановлено 40 станків типу «Ялинка». Корова сама заходить у станок, оператори підключають доїльні апарати і після видоювання в певному місці корова виходить із станка платформи. Обслуговують установки чотири оператори і кожний з них виконує певні функції: підмивання вим’я, підключення доїльних апаратів, машинне додоювання, знімання апаратів.

Доїння на групових доїльних агрегатах дає можливість не тільки механізувати й автоматизувати доїння та ряд допоміжних операцій (підмивання вим’я, масаж, додоювання, знімання доїльного апарата з дійок), а й створює умови для підвищення продуктивності праці.

У системі заходів щодо одержання високоякісного молока значну увагу приділяють видаленню гною. Потрапляння гною в молоко спричинює його псування, оскільки в 1 г гною міститься до 15 млрд. бактерій. Застосування того чи іншого способу видалення гною залежить від конструкції підлоги. Так, у приміщення із бетонною підлогою для його прибирання використовують бульдозери і скреперні установки УС-10 та УС-15.

Мобільними засобами гній видаляють 2 рази на добу (вранці й ввечері). З гнойових проходів його згрібають на поперечний транс­портер, яким завантажують у транспортні засоби, або ж видаляють із приміщення бульдозером, начепленим на колісний трактор, із одночасним завантаженням у тракторні причепи. З цією метою корівники розміщують так, щоб їхня торцева частина була на 2 м вища, ніж майданчик для гною. З приміщень гній бульдозером згортають на тракторні причепи, розміщені на дні гнойової траншеї.

Скреперною установкою УС-15 гній переміщується із проходів у поперечний канал, з якого похилим транспортером завантажують у тракторні причепи.

Якщо корів утримують безприв’язно на глибокій незмінній підстилці, то гній з приміщень видаляють 1 – 2 рази на рік.

Видалення гною бульдозером, начепленим на трактор, відбувається швидше й значно ефективніше, ніж транспортером ТСН-3,0Б, оскільки майже в 10 разів зменшуються капіталовкладення з роз-рахунку на одну корову. Застосування дельта-скреперних установок знижує на 25 % вартість корівників порівняно із застосуванням самопливної системи.

При безприв’язно-боксовому утриманні в проходах між боксами влаштовують щілинну підлогу, через яку гній тваринами протоптується у бетоновані гноєсховища або траншеї. Головною ідеєю використання підвальних гноєсховищ було уникнення щоденного використання різних засобів для видалення гною і в результаті цього зменшення затрат праці на очищення приміщень. Підвальне гноєсховище будують прямокутної форми, із залізобетону по всій довжині приміщення, завширшки 5,3 та завглибшки 3,2 – 3,5 м. Із нього гній видаляють раз у рік спеціальною навантажувальною машиною.

Вартість будівництва молочних комплексів із підвальним зберіганням гною на 21 % дорожча. На їх спорудження витрачають на 55 % бетону і на 75 % сталі більше, ніж на комплекси з видаленням гною самопливом. Високі капітальні витрати на будівництво таких корівників не сприяють їхньому широкому впровадженню в прак­тику тваринництва. Проте нижчі затрати праці на виробництво одиниці продукції й кращі зоогігієнічні умови для утримання молочної худоби забезпечують приміщенням такого типу певну пер­спективу.

Якщо у приміщеннях під щілинною підлогою влаштовують траншеї, то на їхньому дні монтують скребкові установки, які згрібають гній у поперечні канали, а з них такими самими установками видаляють у гноєнагромаджувач, розташований біля приміщення. Звідціля його вивантажують на транспортні засоби ковшовим транспор­тером і вивозять для складування.

У молочному скотарстві спосіб видалення гною гідрозмивом не застосовують, оскільки поки що не розроблені ефективні способи використання рідкого гною. В СВК «Зоря» гній видаляють через викачуючий транспортер із якого гній викачується в причіп.