2. Продуктивність праці персоналу.

Продуктивність праці як економічна категорія

Узагальнюючим показником ефективності використання робочої сили є продуктивність праці, що, як і всі показники ефективності, характеризує співвідношення результатів та витрат, у даному випадку – результатів праці та витрат праці.

Отже, продуктивність праці показує співвідношення обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Тобто зростання продуктивності праці означає збільшення обсягу вироблених благ без збільшення трудозатрат.

У широкому розумінні зростання продуктивності праці означає постійне вдосконалення людьми економічної діяльності, постійне знаходження можливості працювати краще, виробляти більше якісніших благ при тих самих або й менших затратах праці.

Зростання продуктивності праці забезпечує збільшення реального продукту й доходу, а тому воно є важливим показником економічного зростання країни. Оскільки збільшення суспільного продукту в розрахунку на душу населення означає підвищення рівня споживання, а отже, і рівня життя, то економічне зростання стає однією з головних цілей держав з ринковою системою господарювання.

Кожне підприємство характеризується певним рівнем продуктивності праці, який може зростати або знижуватися під дією різноманітних чинників. Підвищення продуктивності праці є безперечною умовою прогресу і розвитку виробництва.

.

Можливі методи розрахунку продуктивності праці на підприємствах

Різноманітність підходів до визначення рівня продуктивності праці значною мірою залежить від специфіки діяльності тих чи інших підприємств або їх підрозділів, від мети розрахунків, яка базується на методичних особливостях. Основні методи розрахунку рівня продуктивності праці поділяють на прямі й обернені. Прямий метод розрахунку продуктивності праці здійснюється на рівні підприємства і є показником виробітку кількості продукції, отриманої за одиницю часу:

де П_прп – продуктивність праці;

Q_пл – плановий випуск продукції у вартісному вираженні;

Ч_пл – планова чисельність промислово-виробничого персоналу;

N_пл – плановий випуск продукції в натуральних одиницях.

При оберненому методі розрахунок продуктивності праці здійснюється шляхом визначення трудомісткості (Т_прод):

На практиці для розрахунку продуктивності праці використовують такі показники рівня виробітку:

1) вартісні – визначаються діленням обсягу виробленої продукції в грив­нях на затрати часу, вираженого в середньосписковій чисельності робітників або відпрацьованій ними кількості людино-днів, людино-годин;

У вартісному вираженні обсягу виробленої продукції рівень виробітку визначають за показниками валової, товарної і чистої продукції та продукції, що реалізується залежно від потреби застосування цього показника.

2) натуральні – визначаються діленням обсягу виробленої продукції у фізичних одиницях на кількість затраченого часу в нормо-годинах (н.-год). Як різновид натуральних показників обчислення виробітку на практиці часто застосовують умовно-натуральні показники (умовно виробленої цегли, умовних кормових одиниць та ін.);

Натуральні показники при визначенні виробітку застосовуються на підприємствах галузей: нафтової, газової, електроенергетики, лісової та інших, а умовно-натуральні – на підприємствах текстильної промисловості, будівельних матеріалів, металургійній тощо.

3) трудові – визначаються діленням обсягу продукції, представленої в затратах робочого часу в нормо-годинах, на кількість робітників.

Трудові показники переважно використовують при випуску великої номенклатури виробів. Трудомісткість визначається за кожним виробом. Показник трудомісткості має певні переваги над показником виробітку продукції: він, по-перше, відображає пряму залежність і зв’язок між обсягом виробництва і трудозатратами; по-друге, застосування показника трудомісткості дає змогу пов’язати проблему розрахунку продуктивності праці з факторами і резервами її зростання; по-третє, він дає змогу зіставити затрати праці на однакові вироби в різних цехах, дільницях і на споріднених підприємствах.

Залежно від складу затрат, що включаються в трудомісткість продукції, виділяють:

технологічну трудомісткість (Т_т) – відображає всі затрати праці основних робітників-відрядників і погодинників (розраховується для окремих операцій, деталей, виробів);

трудомісткість обслуговування (Т₀) визначається витратами праці допоміжних робітників, що зайняті обслуговуванням виробництва;

виробничу трудомісткість (Т_в) – включає в себе всі затрати праці основних і допоміжних робітників (складається з технологічної тру­домісткості та трудомісткості обслуговування, тобто показує витрати праці основних і допоміжних робітників на виконання одиниці роботи;

трудомісткість управління (Т_у) визначається витратами праці керівників, професіоналів, фахівців, технічних виконавців;

повну трудомісткість (Т_п) – відображає затрати праці всіх категорій промислово-виробничого персоналу підприємства.

Т_п = Т_т + Т₀ + Т_у = Т_в+ Т_у

Зовнішні та внутрішні чинники зростання продуктивності праці

З метою ефективного управління продуктивністю праці на кожному підприємстві розробляється конкретна програма використання трудового потенціалу. На виробничу діяльність підприємства впливають багато чинників, які сприяють зростанню продуктивності праці. Всі чинники зростання продуктивності праці поділяють на дві узагальнюючі групи — зовнішні та внутрішні.

Зовнішні чинники — до них належать ті, що об’єктивно перебувають поза контролем окремого підприємства. Це чинники загальнодержавні та загальноекономічні. До них належить: закони та законодавчі акти, політика держави, стратегічні напрямки розвитку галузей народного господарства, ринкова інфраструктура; макроструктурні зрушення в суспільстві; природні ресурси, інтеграційні процеси в економіці тощо.

Внутрішні чинники — ті, на які підприємство може безпосередньо впливати. У першу чергу це вид продукції, його технологічні властивості, обладнання, на якому продукція виготовляється, матеріали, використання внутрішньозаводських енергоресурсів; виробничий персонал, організація праці, система мотивації тощо.

При організації будь-якого виробництва необхідно однаковою мірою враховувати як зовнішні, так і внутрішні чинники можливого зростання продуктивності праці. Ґрунтовне володіння цими чинниками дає можливість вибрати найкращий варіант організації виробничої діяльності підприємства, вмотивовано приймати відповідальні рішення, які дають змогу вибрати стратегію організації виробництва і зростання продуктивності праці на тривалий період. При виборі стратегії виробничої діяльності слід враховувати такий важливий чинник, як регіональну політику в забезпеченні регіону товарами, які виготовляє підприємство.

Чинниковий метод прогнозування рівня продуктивності персоналу на підприємстві

Продуктивність праці на підприємстві за визначений період постійно змінюється під впливом багатьох причин. По суті всі чинники, що впливають на зміну обсягу виробництва і чисельність робітників на підприємстві, впливають і на зміну продуктивності праці. Під чинниками змін продуктивності праці ми розуміємо причини зміни її рівня.

Прогнозування рівня продуктивності праці персоналу на підприємстві розраховується як вихідна чисельність промислово-виробничого персоналу в розрахунковому періоді (Ч_вих), тобто умовна чисельність, що була б необхідною для забезпечення планового (розрахункового) обсягу виробництва за збереження базового рівня виробітку продукції на одного працівника:

де Ч_вих – вихідна чисельність ПВП, осіб;

Ч_баз – базова чисельність ПВП, осіб;

К_о – темпи зростання обсягу продукції в плановому періоді, %.

Планову чисельність працівників (Ч_пл) визначають шляхом віднімання від вихідної чисельності в плановому періоді (Ч_вих) загальної величини її зменшення (Е_заг):

Ч_пл= Ч_вих – Е_заг

Розрахунок прогнозування зростання продуктивності праці (ΔП_пл.п) на плановий період здійснюється за формулою

Якщо на підприємстві прогнозовано зміну трудомісткості виробничої програми в цілому, то можливу (прогнозну) зміну продуктивності праці по підприємству в плановому (прогнозному) році можна обчислити за формулою

де ΔП_п – прогнозне зростання або зниження продуктивності праці в плановому році, %;

ΔТ_прогн – процент зменшення або збільшення трудомісткості виробничої програми в плановому році.

де Е_{роб. ч} – економія (зростання) затрат робочого часу на виконання виробничої програми в плановому році, н.-год;

Т_{прогр.б} – трудомісткість виробничої програми в базовому році, н.-год.