2.3.Оцінка фагоцитозу

Фагоцитоз здійснюється завдяки лейкоцитам двох видів: нейтрофілам та моноцитам. До тестів для оцінки фагоцитозу належить визначення:

• абсолютного числа нейтрофілів і моноцитів;

• інтенсивності поглинання мікробів нейтрофілами і моноцитами;

• здатності фагоцитів вбивати мікроби.

Процес фагоцитозу складається з кількох етапів: хемотаксису, адгезії, поглинання, дегрануляції, кілінгу і руйнування об'єкту. Їх вивчення має певне значення в оцінці фагоцитарної активності, так як існують іммунодефіцити, пов'язані з наявністю порушень практично в кожному етапі. Головною метою роботи нейтрофіла і моноціта є кілінг і руйнування мікроба, тобто завершений фагоцитоз.

Визначення абсолютного числа нейтрофілів і моноцитів

Найбільш поширеним методом визначення кількості і виявлення морфологічних дефектів нейтрофілів є лейкограма та цитологічні дослідження з використанням світлової та електронної мікроскопії.

Визначення хемотаксичної активності нейтрофілів

Для визначення хемотаксичної активності нейтрофілів застосовують метод дослідження міграції лейкоцитів за допомогою камери Бойдена, яка складається з двох частин – верхньої та нижньої, розділених мікропористим фільтром. У верхню камеру вміщують нейтрофіли, а в нижню – хемотаксичний агент Нейтрофіли мігрують і збираються на нижній поверхні фільтра. Після стандартної інкубації фільтри видаляють, фарбують і підраховують кількість клітин.

Визначення фагоцитарного індексу нейтрофілів

Фагоцитарний індекс нейтрофілів визначається шляхом підрахунку кількості поглинутих бактерій однією клітиною після інкубації клітин пацієнта зі стандартними препаратами St.aureus або E.coli і фарбування отриманих мазків. Метод потребує стандартизації для використання в кожній конкретній лабораторії і відомостей про проведення антибактеріальної терапії пацієнту.

Визначення фагоцитарної метаболічної активності нейтрофілів

Для визначення фагоцитарної метаболічної (киснево-залежної) активності нейтрофілів використовується реакція відновлення нітросинього тетразолію (НСТ). Тест включає в себе інкубацію нейтрофілів с НСТ in vitro, і по утворенню нерозчинних зерен формазину можна судити про відновлення НСТ супероксидним радикалом, який утворюється при активації фагоцитів. Відсутність осаду свідчить про нездатність клітинної популяції фагоцитів до метаболізму збудника.

Для оцінки кілінгу застосовують визначення утворення активних форм кисню в процесі фагоцитозу методом хемолюмінісценції.

2.4.Визначення т-клітинних дефіцитів

Для визначення кількості або функціональної активності Т-клітин зазвичай використовують наступні лабораторні тести:

• диференційний підрахунок кількості лейкоцитів (лейкограма);

• реакція гіперчутливості сповільненого типу (шкірний тест);

• спонтанне розеткоутворення лімфоцитів з еритроцитами барана;

• реакція бласттранформації лімфоцитівє

Лейкограма

Лімфопенія, виявлена за допомогою звичайної лейкограми, часто відображає зменшення кількості Т-клітин, оскільки у більшості видів тварин Т-клітини складають приблизно 75% лімфоцитів крові. Тому зменшення загальної кількості лімфоцитів зазвичай пов’язано зі зменшенням кількості Т-клітин.

Реакція гіперчутливості сповільненого типу

Ця реакція використовується у деяких видів тварин для оцінки функціональної активності Т-клітин. Наприклад, коли лошатам із комбінованим імунодефіцитом вводять внутрішньошкірно фітогемаглютинін, то в них не виникає позитивної реакції. Застосування цього метода у собак потребує обережної інтерпретації результатів, оскільки у цього виду тварин спостерігається слабка реакція на введення більшості антигенів.

Реакція спонтанного розетко утворення

В основі метода полягає властивість гомологічності між антигенами мембрани еритроцитів барана і рецепторами CD2 Т-лімфоцитів. У людини 100% циркулюючих Т-клітин спонтанно утворюють розетки з еритроцитами барана, тому цей метод простий та достовірний при визначенні Т-клітин. У тварин цей метод менш достовірний, оскільки не усі клітини утворюють розетки з еритроцитами барана (у собак лише 50%).

Реакція бласттрансформації

Для оцінки функції Т-клітин застосовують реакцію бласттрансформації, в основі якої лежить здатність лімфоцитів іn vitro відповідати на деякі міогени клітинним поділом і проліферацією. В цьому методі найчастіше застосовують такі міогени, як конкавалін А і фітогемагглютинін. Застосування В-клітинного мітогену дозволяє оцінювати функції В-клітин. Різні види тварин відрізняються чутливістю до міогенів, тому необхідно ретельно підбирати міоген і схему його застосування.