92

ВСТУП

Актуальність дослідження. Поведінка дітей - це саме те, на що найчастіше скаржаться батьки, вихователі, вчителі при зверненні до психолога. Дійсно, порушення поведінки - причина багатьох труднощів у розвитку дитини. Вони суттєво стримують придбання навичок спілкування, служать джерелом нерозуміння, неприйняття з боку оточуючих, надають руйнівну дію на її здоров'я. Життя такої дитини протікає в обстановці суцільних конфліктів, численних закидів, осуду.

На сьогодні кількість дітей, що мають відхилення у розвитку збільшилась та продовжує рости. Різного роду порушення в розвитку дитини накладають свій відбиток на формування його особистості (Л. С. Виготський, Ж. І. Шиф, В. Лубовський, Г. Є. Сухарєва та ін.) Вони надають несприятливу дію на фізичний і психічний розвиток, емоційно-вольову сферу, тобто на весь організм і психіку в цілому. Серед цих порушень істотне місце займають відхилення в поведінці дітей. В останнє десятиліття соціально-економічні та політичні катаклізми, що відбуваються в нашій країні, позначилися на особистісному розвитку і поведінці дітей. Серед численних видів поведінкових порушень вчені та практики виділяють дитячу агресивність, яка набула форм соціального явища.

Підвищена агресивність - одна з найчастіших проблем дитячого колективу. Ті чи інші її форми характерні для більшості дошкільнят. Але якщо з засвоєнням правил і норм поведінки у багатьох з них ці ​​безпосередні прояви агресивності поступаються місцем просоціальним формам, то у певної категорії дітей агресія як стійка форма поведінки не тільки зберігається, але й розвивається, трансформуючись у стійку якість особистості. У результаті знижується продуктивний потенціал, звужуються можливості повноцінного спілкування, деформується особистісний розвиток. Агресивна дитина приносить масу проблем не тільки оточуючим, але і самій собі. Ось чому цілком зрозумілий інтерес до даної проблеми.

Відсутність належної уваги до попередження і корекції агресивності у дошкільників ускладнює виховну роботу в наступні вікові періоди, тому що агресивність стабільна в часі. Сформувавшись в дошкільні роки, вона може перейти в стійку асоціальна або антисоціальну поведінку у підлітків та юнаків, в результаті формується соціально дезадаптивна, жорстока особистість.

Проблема агресивної поведінки в дошкільному віці завжди посідала важливе місце у психології, і на сьогодні є достатньо розробленою. Разом із тим, багатоаспектність наукового дослідження феномену агресії в дошкільному віці як психічного явища (А.І.Захаров, Є.П. Ільїн, Р.В.Овчарова, А.А.Осипова, І.А.Фурманов, Дж.Каган, Ф.Аллан, Л.Бендер, Д.Дьюсбері, О.Меннінг, Р. Хайнд, А.Бандура, Фішбах, Д.Доллард та ін.) не охоплює всього спектру пов’язаних із ним проблемних питань. Та насамперед, у сучасній психолого-педагогічній літературі недостатньо діючих методичних розробок, які б допомогли не лише практичному психологу професійно та ефективно будувати психологічну роботу щодо корекції агресивної поведінки дітей старшого дошкільного віку, але й впроваджувати окремі прийоми в роботу вихователя з дошкільниками.

Це зумовило вибір теми дипломної роботи: «Психологічна корекція агресивних проявів у старшому дошкільному віці».

Об'єкт: агресія дітей старшого дошкільного віку як порушення поведінки.

Предмет: психологічна корекція агресивних проявів у дітей старшого дошкільного віку.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та розробити систему психокорекційних занять зі зниження агресивності у дітей старшого дошкільного віку та виявити її ефективність.

Гіпотеза: ефективність корекційної роботи зі зниження агресивності у дітей старшого дошкільного віку забезпечується шляхом її реалізації в процесі значущої для дитячого віку діяльності, а саме, ігрової.

На основі висунутої мети і гіпотези були поставлені наступні завдання:

1. Розглянути сучасний погляд на психологічну корекцію у роботі з дошкільниками.

2. Розглянути проблему агресії у старшому дошкільному віці та шляхи її вирішення засобами психокорекції.

3. Провести скрінінгову діагностику (на базі ДНЗ №164 «Золотий ключик»).

4. Розробити систему психокорекційних занять зі зниження агресивності з дітьми старшого дошкільного віку.

5. Виявити ефективність ігротерапії як методу корекції агресивності у дітей старшого дошкільного віку.

Для вирішення поставлених цілей і завдань, відповідно до об'єкта, предмета і гіпотези були використані методи дослідження:

- Теоретичні: аналіз психологічної, педагогічної, терапевтичної та методичної літератури з проблеми; систематизація отриманої інформації; синтез;

- Емпіричні: спостереження за проявом агресії в різних видах дитячої діяльності, анкетування, тестування, аналіз продуктів діяльності, констатуючий та формуючий експеримент;

- Методи обробки даних: кількісний (статистичний) і якісний аналіз.

Наукова новизна дипломної роботи полягає в розкритті та конкретизації ефективності використання методу ігротерапії в психологічній корекції поведінки дітей дошкільного віку, а саме проявів агресивності.

Нами була запропонована психокорекційна програма на основі методу ігротерапії щодо усунення чи зниження агресивних проявів в поведінці дітей старшого дошкільного віку.

Заняття, на базі програми, відкривають можливість використання елементів гри, як ведучої діяльності в цьому віці, для зниження та подальшої підтримки позитивного емоційного фону особистості дитини.

Результати пропонуються до використання дитячим навчальним закладам, зокрема психологові та вихователям.

Практичне значення даної роботи полягає в тому, що проведене дослідження проблеми агресивності дітей старшого дошкільного віку може служити важливим матеріалом для впровадження технік ігротерапії в повсякденну діяльність дошкільника, зокрема впровадження в заняття. Розроблена і апробована на практиці технологія ігротерапії з психологічної корекції рівня агресивності у дітей старшого дошкільного віку може багато в чому допомогти вихователям, психологам у вихованні дошкільнят.

Надійність і вірогідність визначаються репрезентативністю вибірки ( 35 дітей групи старшого дошкільного віку), принцип єдності діагностики та корекції, який відображає цілісність процесу надання психологічної допомоги, узгодженістю та релевантністю застосованих методів відносно встановлених у дослідженні теоретичних та емпіричних завдань, а також адекватність цих методів.

Розділ 1 особливості застосування корекційного методу в роботі з дошкільниками

1.1. Психокорекція як форма роботи практичного психолога дошкільного закладу

Впровадження практичного психолога в освітні установи почалося в 1988 р., коли ставка «психолога» була введена в навчально-виховні установи. Основною метою як дитячого психолога, працюючого в дитячому садку, так і в цілому психологічної служби освіти є забезпечення психологічного здоров'я дітей. Психологічне здоров'я передбачає здоров'я психічне, в основі якого лежить повноцінний психічний розвиток дитини на всіх етапах дитинства. Відповідно до поставленої мети дитячий практичний психолог виконує наступні задачі: реалізує у роботі з дітьми можливості розвитку кожного віку, розвиває індивідуальні особливості дитини. Тобто увагу фахівця повинні залучати інтереси, здібності, нахили, почуття, відносини дитини та ін. Психологу потрібно створити сприятливий для розвитку дитини клімат в дитячому садку, а також необхідно надавати своєчасну психологічну допомогу, як дітям, так і їх батькам, вихователям [42].

Основними видами діяльності дитячого психолога є: психологічне просвітництво, психологічна профілактика, психологічне консультування, психологічна діагностика, психологічна корекція.

Під психологічним просвітництвом розуміється залучення дорослих (вихователів, батьків) і дітей до психологічних знань. Основний сенс психологічної освіти полягає в тому, щоб знайомити вихователів, батьків з основними закономірностями й умовами сприятливого психічного розвитку дитини, популяризувати і роз'яснювати результати психологічних досліджень, формувати потребу в психологічних знаннях і бажання використовувати їх в роботі з дитиною або в інтересах розвитку власної особистості, а також досягти розуміння необхідності практичної психології і роботи психолога в дитячому саду і в інших навчально-виховних установах.

Психологічна профілактика спрямована на збереження, зміцнення і розвиток психологічного здоров'я дітей на всіх етапах дошкільного дитинства. Психологічна профілактика передбачає своєчасне виявлення таких особливостей дитини, які можуть призвести до певних труднощів, відхилень в інтелектуальному і емоційному розвитку, в поведінці і відносинах [35].

Завдання психодіагностики - дати інформацію про індивідуально-психічні особливості дітей, яка була б корисна для себе самих, а також вихователям, батькам.

Одним із важливих напрямків в роботі практичного психолога вважається проведення психологічної корекції. Одне із значень терміна «корекція» в перекладі з латинської мови - поправка, часткове виправлення або зміна (лат. correctio) [40].

Психологічна корекція – це організований процес зміни несприятливих тенденцій розвитку особистості у відповідності з віковою нормою психічного розвитку. Психологічна корекція, як особлива форма психологічного впливу базується на фундаментальних положеннях вітчизняної психології, головними з котрих є наступні:

1. Положення, розроблене в теоретичній концепції В.І.Мясищєва, згідно якому особистість є продуктом системи значимих відношень, тому ефективна робота неможлива без включення в корекційний процес і самого підлітка, і його сім’ї.

2. Положення теорії діяльності О.М.Леонтьєва, згідно з яким позитивно впливати на процес розвитку, - значить керувати провідною діяльністю та впливати на виховання.

3. Положення, розроблене Д.Б.Ельконіним про те, що корекційний потенціал ігор міститься у практиці нових соціальних стосунків, які опановує дитина у процесі спеціально організованих ігрових занять.

4. Положення теоретичної концепції особистості С.Л.Рубінштейна про форми психологічних контактів між людьми [32].

Найважливішими принципами психологічної корекції є: 1) принцип комплексності; 2) прицип єдності; 3) принцип особистісного підходу; 4) прицип діяльністного підходу; 5) принцип ієрархічності; 6) каузальний принцип.

Розглянемо принципи складання психокорекційних програм, розроблених А. А. Осиповою:

1.Принцип єдності діагностики і корекції, який відображає цілісність процесу надання психологічної допомоги (Д. Б. Ельконін, І. В. Дуброніна та ін). Цей принцип є основою всієї корекційної роботи, так як ефективність корекційної роботи на 90% залежить від комплексності, ретельності і глибини попередньої діагностичної роботи.

2. Принцип нормативності розвитку (нормативність розуміється як послідовність змінюючого один одного віку, вікових стадій онтогенетичного розвитку) вказує на те, що в процесі психологічної роботи з подолання агресії у поведінці дітей, крім поняття «вікова норма» ми враховували «індивідуальну норму», яка дозволяє намітити в межах вікової норми розвитку програму оптимізації для кожної конкретної дитини з урахуванням її індивідуальності і самостійного шляху розвитку.

3. Принцип корекції «зверху вниз» розкриває спрямованість корекційної роботи. Основним змістом корекційної діяльності є створення «зони найближчого розвитку» для дитини.

4. Принцип корекції «знизу вгору». Основним змістом корекційної роботи є вправи і тренування вже наявних психологічних здібностей.

5. Принцип системності розвитку психологічної діяльності задає необхідність обліку в корекційній роботі профілактичних і розвиваючих завдань. Реалізація принципу системності розвитку корекційної роботи забезпечує спрямованість на усунення причин та джерел агресії в поведінці.

6. Діяльнісний принцип корекції визначає сам предмет програми корекційних зусиль, вибір засобів і способів досягнення мети, тактику проведення корекційної роботи, шляхи та способи реалізації поставлених цілей [40].

Існують дві основні форми відставання у розвитку: відставання, пов'язані з органічними порушеннями нервової системи і потребують спеціальної клінікопсихологічної або медичної допомоги і уваги, і тимчасове відставання в психічному розвитку, неадекватна поведінка, пов'язані з несприятливими зовнішніми і внутрішніми умовами розвитку практично здорових дітей.

Педагог - вчитель чи вихователь - постійно перебуває в ситуації, яка змушує шукати, визначати причини тієї чи іншої поведінки дітей, їх відношення до гри, навчання, товаришів, дорослих, праці, їх успіхів і невдач у тій чи іншій діяльності. У більшості випадків ці причини і підстави мають психологічний характер [41,42].

Будь-яка перспективна програма корекції та розвитку дитини може бути ефективною лише тоді, коли вона заснована на правильному висновку про стан дитячої психіки і специфічних індивідуальних особливостях становлення її особистості. Правильність ж висновку залежить не тільки від правильно підібраних і валідних психодіагностичних методів, але, головне, від професійної інтерпретації даних, отриманих за допомогою цих методів. Корекційна робота з дитиною - це складний вид діяльності дорослих в освітніх установах. Запорука її успіху - в їх професійній взаємодії. Не випадково всі програми корекції і розвитку зазвичай включають в себе психологічну та педагогічну частини.

Основною формою корекційної роботи з дошкільниками є курс спеціальних занять, метою яких є емоційне втілення дитини в заданий образ, ототожнення з ним, тобто імітація різних емоційних станів [41,42].

Контроль динаміки психічного розвитку дітей, які навчаються і виховуються в навчально-виховних установах, дозволяє своєчасно вдатися до корекції розвитку з метою створення оптимальних можливостей і умов для підтягування слабких і середніх учнів до рівня сильних, найбільш розвинутих, а також для подальшого розвитку учнів, що виявляють особливі здібності.

При визначенні цілей і завдань корекції необхідно виходити з розуміння тієї унікальної ролі, яку відіграє даний конкретний період вікового розвитку, ставити завдання, адекватну потенціалу розвитку на даному етапі онтогенезу, цінності даного віку в цілісному поступальному процесі становлення особистості. Реалізація потенційних можливостей кожної вікової стадії розвитку є основною формою профілактики виникнення відхилень або недоліків у розвитку на наступних вікових ступенях.

Л.С. Виготський вважав, що в якості основного змісту корекційної роботи необхідно створення зони найближчого розвитку особистості та діяльності дитини. Поняття «зони найближчого розвитку», дозволяє надавати корекційній роботі випереджаючий характер і будувати її як психологічну діяльність, націлену на формування психологічних новоутворень. Тому психолого-педагогічна корекція повинна будуватися як цілеспрямоване формування психологічних новоутворень, що становлять сутнісну характеристику віку. Вправи й тренування вже наявних у дитини психологічних здібностей не робить корекційну роботу ефективною, тому що навчання в цьому випадку лише слідує за розвитком, удосконалюючи здібності в чисто кількісному напрямі, не піднімаючи їх на більш перспективний якісний рівень [42].

Саме несформованість на дошкільному етапі необхідних психологічних утворень, необхідних навчальних умінь і навичок, мотиваційна або (і) інтелектуальна неготовність дитини до навчання нерідко призводять до виникнення різних типів шкільної дезадаптації, тобто до труднощів і складних проблем у навчальній діяльності, спілкуванні, поведінці.

Ефективність психокорекційної роботи багато в чому залежить від того, як вона побудована. Важливими для організації корекційних занять є: 1)підбір форми корекційної роботи; 2) вибір і комплектація корекційних груп; 3) розробка програми корекційного курсу; 4) визначення необхідної періодичності і тривалості занять; 5) організація спільної праці з вчителями і батьками підлітка; 6) підготовка місця проведення занять і наочного дидактичного матеріалу.

Корекційна робота може здійснюватись як в індивідуальній, так і в груповій формі. Індивідуальні корекційні заняття необхідно проводити у тих випадках, коли в дитини спостерігається специфічне або набагато серйозніше, ніж у інших дітей, емоційне порушення, що робить неможливою її повноцінну роботу в групі.

Ефективність психокорекційного процесу значною мірою залежить від вміння психолога скласти психокорекційну програму. При цьому необхідно враховувати наступні методичні вимоги:

• чітко сформулювати основні цілі психокорекційної роботи;

• виділити коло завдань, які повинні конкретизувати основну мету;

• визначити зміст корекційних занять з врахуванням структури емоційного порушення;

• обрати форму роботи з дитиною (групова, сімейна, індивідуальна);

• відібрати відповідні методи і техніки з врахуванням вікових, інтелектуальних і фізичних можливостей дошкільника;

• запланувати форму участі батьків та інших осіб у процесі;

• розробити методи аналіза оцінки динаміки корекційного процеса;

• підготувати приміщення, необхідне приладдя і матеріали.

Корекційні заняття повинні проводитись систематично, не менш ніж два рази на тиждень. Залежно від напрямку занять їх тривалість може бути від тридцяти хвилин до однієї години (робота з емоційними і комунікативними проблемами). Загальна тривалість корекційної програми залежить від досягнутих результатів, в окремих випадках ця робота може проводитися протягом всього навчального року.

У деяких випадках корекційну роботу може проводити не тільки психолог, але також вихователь і батьки. Це стосується розвитку довільної регуляції поведінки та пізнавальних здібностей дитини (з використанням нескладних ігор та вправ). Психолог в такому випадку здійснює контроль і методичне керівництво. Саме він, на підставі результатів психодіагностики, ставить задачі корекційної роботи, розробляє програму, відбирає ігри та вправи, консультує вихователів і батьків [22].

При оцінюванні поведінки та емоційних реакцій дошкільника, до і після занять, доцільно поєднувати метод спостереження з проективними методиками дослідження особистості.

Аналізуючи ефективність психокорекційної роботи доцільно використовувати звіти батьків про поведінку дитини до та після завершення курсу занять, а також результати спостережень вихователів [32].

Отже, основна мета корекційної роботи в просторі нормального дитинства - сприяти повноцінному психічному і особистісному розвитку дитини. Психологічна корекція звісно не цілком може виправити відхилення певного роду, проте направлена на спробу віднайти оптимальну поведінку в житті та розвитку кожної людини,використовуючи різні методи корекції.