- •§ 7.1. Призначення і принцип дії електричних машин
- •§ 7.2. Електричні машини постійного струму
- •7.2.1. Принцип дії та будова машини постійного струму
- •7.2.2. Електрорушійна сила якоря, електромагнітний момент і потужність машини
- •7.2.3. Втрати і коефіцієнт корисної дії
- •7.2.4. Схеми вмикання обмоток збудження. Номінальні величини і характеристики електричних машин
- •7.2.5. Генератори постійного струму
- •7.2.6. Робота машини постійного струму в режимі двигуна
- •§ 7.3. Електричні машини змінного струму
- •7.3.1. Обертове магнітне поле
- •7.3.2. Будова і принцип дії асинхронного двигуна
- •7.3.3. Електрорушійні сили, струми та обертовий момент асинхронного двигуна
- •7.3.4. Пуск та регулювання частоти обертання асинхронних двигунів
- •7.3.5. Втрати, коефіцієнт корисної дії та коефіцієнт потужності асинхронного двигуна
- •Pис. 7.20. Енергетична діаграма асинхронного двигуна.
- •7.3.6. Однофазний асинхронний двигун
- •7.3.7. Синхронні машини
- •§ 7.4. Електричні машини малої потужності
- •§ 7.5. Інформаційні електричні мікромашини
- •§ 8.1. Загальні відомості про електричні апарати
- •§ 8.2. Рубильники, вимикачі та перемикачі
- •§ 8.3. Запобіжники
- •§ 8.4. Автоматичні вимикачі
- •§ 8.5. Електромагнітні виконавчі пристрої
- •§ 8.6. Електромагнітні пускачі
- •§ 8.7. Електричні реле
- •§ 9.1. Електричні станції
- •§ 9.2. Розподіл електричної енергії
- •§ 10.1. Визначення та основні поняття електропривода. Класифікація електроприводів
- •§ 10.2. Режими роботи електродвигунів та їхній вибір
- •§ 10.3. Загальні відомості про керування електроприводами
- •§ 10.4. Розімкнуті системи керування електроприводами з двигунами змінного та постійного струму
- •Гальмування в функції часу.
- •§ 10.5. Електроприводи з кроковими двигунами
- •§ 10.6. Замкнуті системи керування електроприводами
- •§ 10.7. Електроприводи промислових роботів і маніпуляторів
- •§ 10.8. Електрообладнання електричного транспорту
- •§ 10.9. Електроінструменти
- •§ 11.1. Електричне зварювання
- •§ 11.2. Електричне освітлення
- •§ 11.3. Установки і прилади електронагрівання
- •§ 11. 4. Використання електричної енергії в електрохімічному виробництві
- •§ 12.1. Дія електричного струму на організм людини
- •§ 12.2. Аналіз небезпеки електричних мереж
- •§12.3. Технічні способи і засоби захисту від враження електричним струмом
- •7. Електричні машини ................... 74
- •§ 7.3. Електричні машини змінного струму ....... 87
- •12. Основні відомості про електробезпеку.......... 174
7.3.5. Втрати, коефіцієнт корисної дії та коефіцієнт потужності асинхронного двигуна
Процес перетворення електричної енергії змінного струму в механічну енергію обертального руху в асинхронному двигуні супроводжується електричними, магнітними та механічними втратами.
Електричні втрати виникають під час проходження струмів через обмотки статора Р1е й ротора Р2е та пропорційні квадратам цих струмів. Для трифазних асинхронних двигунів потужністю до 100 кВт електричні втрати складають Ріе + Р2е = (0,04-0,13) Рном До магнітних належать втрати на гістерезис та вихрові струми в пакетах магнітопроводів статора Р1м й ротора Р2и. Магнітними втратами у сталі ротора звичайно нехтують, тому що частота роторного струму при номінальному навантаженні дуже мала (f2 = 1/2,5 Гц). Магнітні втрати у трифазних асинхронних двигунах потужністю до 100 кВт складають (0,02/0,06)Pном (Механічні втрати Рмех складаються з втрат на тертя у підшипниках, ротора об повітря і на вентиляцію двигуна. Вони залежать від швидкості обертання ротора, яка в робочому режимі майже не змінюється, тому і втрати можна вважати сталими Pмех = = соnst. Механічні втрати у трифазних асинхронних двигунах потужністю до 100 кВт складають (0,008/0,015)Рном
Наочну уяву про розподіл потужностей в асинхронному двигуні при перетворенні електричної енергії в механічну дає енергетична діаграма (рис. 7.20). Електрична
потужність р1, яку підводять з мережі до статора двигуна Р{ = 3U1I1 соsφ1 більша, ніж потужність Р2 = Рмех - рмех - корисна механічна потужність на валу
двигуна. Крім того, на енергетичній діаграмі показано: Рем =
Мwо — електромагнітна потужність, яка передається обертовим магнітним полем із статора на
Pис. 7.20. Енергетична діаграма асинхронного двигуна.
ротор; Рмех = Мw — механічна потужність, яку розвиває ротор асинхронного двигуна.
Коефіцієнт корисної дії асинхронного двигуна n, дорівнює відношенню корисної потужності на валу Р2 до всієї потужності, що підводиться з мережі до двигуна Ри
де
Р
= Р1е
+ Р2е
+ Pмех
— сума втрат у двигуні.
Номінальний коефіцієнт корисної дії трифазного асинхронного двигуна потужністю до 100 кВт лежить у межах 0,75—0,93, причому більше значення коефіцієнта корисної дії мають двигуни більшої потужності.
Коефіцієнт потужності асинхронного двигуна соsφ1 величина якого при синусоїдальних напругах і струмах чисельно дорівнює
залежить від навантаження на валу двигуна. При холостому ході коефіцієнт потужності, звичайно, низький і не перевищує 0,08— 0,15, а при навантаженні, близькому до номінального, він досягає 0,75-0,95.
7.3.6. Однофазний асинхронний двигун
Однофазний асинхронний двигун має статор з однофазною обмоткою і короткозамкнений ротор. Особливістю цього двигуна є те, що він не має свого пускового моменту. Для пуску застосовують різні пускові пристрої: пускову обмотку, розщеплення магнітного потоку полюсів та ін.
Якщо однофазний двигун увімкнути в мережу, то його
ротор залишиться нерухомим. Проте досить подати ротору поштовх, щоб він почав обертатися і був спроможний нести навантаження.
Для того щоб однофазний двигун можна було привести в рух, на його статорі розміщують дві обмотки, осі яких зсунуті в просторі на кут 90 ел. град. Одна з цих обмоток називається робочою (РО), інша — додатковою (рис. 7.21). Додаткову обмотку називають також пусковою (ПО). Пускову обмотку через додатковий активний або реактивний опір вмикають для того, щоб струм у
Рис. 7.21. Схема пуску однофазних асинхронних двигунів з додатковим опором:
а — активним; б — реактивним.
Рис.
7.22. Схема синхронного генератора.
Рис.
7.23. Схема ротора синхронної машини:
а — з явно виявленими полюсами; б — з неявно виявленими полюсами.
ній був зсунутий за фазою відносно струму в робочій обмотці РО на кут, близький до 90°. Найчастіше як додатковий опір до пускової обмотки застосовують конденсатор.
Оскільки струми в робочій та пусковій обмотках будуть зсунуті на 90°, відповідно зсунуться за фазою і створені ними магнітні потоки. Результуючий магнітний потік Ф буде обертовим і, перетинаючи обмотку ротора, наводитиме у ній е. р. с. Е2 і струм I2. Внаслідок взаємодії потоку Ф і струму I2 створюється обертальний момент, який приводить ротор в рух. Після пуску двигуна коло пускової обмотки вимикається.
У деяких однофазних двигунах робоча обмотка та обмотка з конденсатором у колі залишається ввімкненою на весь час роботи. Такі двигуни називають конденсаторними. Вони мають кращі робочі й пускові характеристики, вищий коефіцієнт потужності й більшу навантажувальну здатність.
Для реверсування однофазного асинхронного двигуна треба поміняти місцями кінці пускової або робочої обмоток.
Однофазні асинхронні двигуни широко використовуються в побуті, а також у медичній апаратурі. Оскільки вони мають значно гірші техніко-економічні характеристики, ніж трифазні (низький коефіцієнт потужності, менший коефіцієнт корисної дії, гірші масо-габаритні показники тощо), їх випускають малої потужності.
