3. Адміністративний договір

Адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди;

Загалом можемо констатувати, що адміністративний договір – це вид публічно-правового договору, який на відміну від інших публічно-правових договорів є управлінський за своїм характером, його зміст становлять права і обов’язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб’єкта.

Досліджуючи загальну природу приватно-правових договорів, більшість авторів виділяють наступні основні їх ознаки:

• рівність сторін;

• свобода волевиявлення сторін щодо укладання договору;

• згода сторін зі всіх істотних умов договору;

• взаємовигідний характер договірних відносин;

• дотримання правил договору;

• взаємна відповідальність сторін;

• наявність законодавчо встановлених основних вимог при укладенні договору та інше.

Специфіка адміністративних договорів визначається наступними ознаками:

1. склад суб'єктів (одним з контрагентів обов’язково є орган управління);

2. зміст договору (права і зобов’язання сторін випливають з управлінських функцій суб’єкта владних повноважень та виходять за межі звичайних цивільно-правових договірних відносин);

3. мета укладення договору (ефективне забезпечення управлінської діяльності для реалізації публічних цілей);

4. особливий порядок укладення і виконання договору;

5. правова основа договору (переважно норми адміністративного права).

Тема 9: Адміністративно-правові методи

143. Поняття та ознаки методів управління.

     2. Види методів управління.

     3. Характерні риси та заходи адміністративного примусу.

1. Поняття та ознаки методів управління.

Методи державного управління (далі в цій главі підручника — методи управління) — це способи здійснення владно-організуючого впливу керуючих суб'єктів на керовані об'єкти.

Методи управління можуть бути виявлені тільки у сфері взаємодії суб'єктів і об'єктів управління.

У такому розумінні для методів управління характерні такі риси:

- вони органічно пов'язані з цільовим призначенням управлінської діяльності як особливого виду практичної реалізації завдань і функцій держави;

- виражають владно-організуючий (тобто управлінський) вплив органів виконавчої влади та інших суб'єктів державного управління на відповідні керовані об'єкти;

- здійснюються у взаємозв'язках між суб'єктами й об'єктами державного управління;

- використовуються суб'єктами державного управління як засоби реалізації закріпленої за ними компетенції і безпосередньо виражають повноваження державно-владного характеру;

- завжди мають своїм адресатом відповідні керовані об'єкти (індивідуальні або колективні);

- у методах управління у відповідному обсязі виявляється державний (публічний) інтерес;

- адміністративно-правова форма опосередкування методів і вияв їх у правових актах управління;

- вибір конкретних методів управління прямо залежить не тільки від особливостей організаційно-правового статусу суб'єктів виконавчої влади, а й насамперед від особливостей керованого об'єкта (наприклад, від форми власності, індивідуального або колективного характеру тощо).

Отже, методами державного управління є певні способи практичного здійснення органами виконавчої влади та іншими суб'єктами державного управління владно-організуючого впливу на керовані об'єкти, що відповідають характеру й обсягу наданих цим суб'єктам функцій та повноважень (компетенції), а також: особливостям керованих об'єктів.