Причини:

• Найбільш загальною економічною причиною необхідності кредитування є існування товарного виробництва і пов`язаного з ним товарного обліку.

• Необхідність забезпечення безперервності простого і розширеного відтворення.

• Коливання потреб в обігових коштах суб`єктів ринку.

• Особливості кругообороту індивідуальних капіталів.

Основні джерела:

• Кошти, які накопичуються у фонді розвитку виробництва.

• Обігові кошти підприємства.

• Збереження населення.

• Грошові накопичення держави.

• Власні кошти кредитних установ.

• Залишки коштів на рахунках бюджетних організацій до їх використання.

Економічні передумови:

• Майнове розташування суспільства на ранніх етапах розвитку суспільства.

• Необхідність акумуляції тимчасово вільної вартості для надання її в позичку.

• Довіра контрагентів кредитних відносин.

• Кредитору потрібні певні гарантії повернення кредиту.

• Збіг економічних інтересів кредитора і позичальника.

• Учасники кредитних відносин мають бути юридично самостійними особами.

• Отримання позичальником у майбутньому регулярних доходів.

• Функціонування суб`єктів господарювання на засадах комерційного розрахунку тощо.

Значення:

• Зменшується час на задоволення господарських, комерційних та особистих потреб.

• Він виступає як опора сучасної економіки і невід`ємний елемент економічного розвитку і науково-технічного процесу.

• Завдяки кредиту кредитори мають можливість отримати додаткові грошові кошти при передачі певної суми вільних ресурсів позичальнику і підняти рівень своєї кредитоспроможності.

• Кредит – це не тільки важливе джерело інвестицій, а й засіб підвищення матеріального добробуту населення.

Рис. Необхідність і сутність кредиту

Характеристика та ознаки кредитних відносин

Економічні відносини між кредитором і позичальником виникають під час одержання кредиту, користування ним та його поверненням. Сторони, які беруть участь у цих економічних відносинах, називаються їхніми суб`єктами (кредитори і позичальники), а грошові чи товарні матеріальні цінності або виконані роботи та надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, є об`єктом кредиту.

Кредитори – це учасники кредитних відносин, які мають у своїй власності вільні кошти і передають їх у тимчасове користування іншим суб`єктам. Кредиторами можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, банки.

Позичальники – це учасники кредитних відносин, які мають потребу в додаткових коштах і одержують їх у позику від кредиторів. Позичальниками можуть бути всі ті особи, що й кредиторами.

Кредитні відносини виникають між різними суб'єктами:

• найбільш поширеними є кредитні відносини між банками, з одного боку, і підприємствами — з іншого. Вони характеризуються залежно від того, хто із суб'єктів кредитної угоди в кожному окремому випадку є кредитором, а хто — одержувачем кредиту.

У сучасних умовах кредитні відносини набувають широкого розвитку між господарюючими суб'єктами, що, насамперед, пов'язано з розширенням комерційного кредиту і вексельних розрахунків;

• кредитні відносини між банками і державою виникають тоді, коли, наприклад, комерційні банки купують облігації внутрішньої державної позики, а також коли при розміщенні державних облігацій Міністерство фінансів України може укласти з Національним банком України окрему угоду щодо купівлі останнім цих облігацій;

• набувають подальшого розвитку кредитні відносини між банками та населенням. Населення кредитує банки через вклади в них, купівлю ощадних сертифікатів тощо. Водночас банки надають населенню споживчі кредити, серед яких значний обсяг мають кредити на придбання, будівництво житла, на поліпшення житлових умов та створення підсобного домашнього господарства, а також на невідкладні потреби;

• дедалі важливішого значення набувають кредитні відносини між підприємствами, організаціями, господарюючими суб'єктами, з одного боку, та населенням — з іншого. Відповідно до чинного законодавства, кредитуванням громадян, як видом діяльності можуть займатися не тільки банки, а й інші організації: ломбарди, кредитні спілки, фонди тощо;

• кредитні відносини між фізичними особами не дуже поширені, але ігнорувати їх не варто, оскільки недоліки у відносинах між банками і населенням можуть призвести до їх розвитку у спотвореному вигляді;

• зовнішньоекономічні кредитні відносини, коли суб'єктами кредитної угоди виступають держави, банки та окремі господарюючі суб'єкти, регулюються як нормами права держав, що в них вступають, так і нормами міжнародного права.