
- •4.3. Методи створення електронних карт
- •4.3.1. Карти як результат і засіб візуалізації
- •4.3.2. Технології візуалізації картографічної інформації
- •4.3.2.1. Електронні карти
- •4.3.2.2. Електронні атласи
- •4.3.2.4. Цифрова модель рельєфу
- •4.3.2.5. Системи автоматизованого картографування
- •4.3.4. Методи створення електронних карт
- •4.3.4.1. Сканування
- •4.3.4.2. Векторизація
- •4.3.4.3. Інші способи уведення векторної інформації
- •4.3.4.4. Забезпечення топологічної коректності створюваних електронних карт
- •4.3.4.5. Уведення атрибутивних даних
- •4.3.5. Підвищення якості картографічних документів, створюваних за допомогою гіс
4.3.4.1. Сканування
Сканування – це процес отримання|здобуття| растрового зображення достатньої якості за допомогою спеціальних пристроїв|устроїв| – сканерів та уведення його в комп'ютер. Однак треба пам’ятати, що чим більше роздільна здатність (розрізнюваність) отриманого зображення, і чим більше на ньому кольорів, тим більше файл і тим „важче” з ним працювати. Тому доцільно обирати „золоту середину”.
Можна сканувати не тільки картографічні планшети, а й аерознімки і знімки, отримані|одержувати| з космічних апаратів. Відскановані зображення планшетів називаються растровою картою. З|із| нею можна виконувати всі ті ж операції, що і з|із| паперовою картою, але|та| тільки|лише| на екрані комп'ютера.
Після сканування утворюється зображення, котре зазвичай можна покращити з метою зменшення трудомісткості робіт при подальшій векторізації. В процесі векторізації програма визначає, де проводити векторну лінію. При цьому вона орієнтується на пікселі растрового зображення. Щоб растр був більш акуратним і мав менше розривів, його можна піддати „чистці”. Набір інструментів для „чистки” растрового зображення залежить від використовуваного програмного забезпечення, а доцільність його використання – від того опрацьовуваного растру.
4.3.4.2. Векторизація
Після отримання растрового зображення карти, вона завантажується у векторизатор. Якщо векторизатор це дозволяє, потрібно його „прив’язати”, вказавши проекцію і координати точок. Це дозволить при експортуванні відвекторизованих даних в ГІС відразу отримати карту в коректних координатах використовуваної системи.
В процесі векторізації, користувач вказує лінії на растрі, а система автоматично розпізнає, де їй потрібно провести векторну лінію в межах растрової, а там де вона не може цього зробити по тій або іншій причині, вона вимагає допомоги користувача.
В процесі векторізації створювані об’єкти групуються по шарам, і їм, в залежності від використовуваного програмного забезпечення, може присвоюватись атрибутика, наприклад, якщо була уведена лінія, то з атрибутивної таблиці можна внести до неї код річки, тип берегової лінії і т. ін.
Таким чином, векторизація, це окреслення|обмальовування| об'єктів поверх растрових зображень планшетів і, тим самим, вказівка геоінформаційній системі, що розуміти під виділеним об'єктом – будівлю, земельну ділянку, криницю, кабель або що-небудь інше. При векторизації змінюється спосіб представлення карти в комп'ютері – вона замінюється на так звану векторну.
Створювані об’єкти можуть безпосередньо на стадії векторізації піддаватися топологічній чистці.
4.3.4.3. Інші способи уведення векторної інформації
Існують й інші способи уведення векторної інформації.
Уведення з файлів, що містять координати об’єктів. Наприклад, якщо є в наявності таблиця з координатами бурових свердловин, то можна перенести ці свердловини в картографічне зображення, минаючи їх винесення паперову карту.
Уведення за допомогою GPS. GPS – це абревіатура Global Position System – система глобального позиціонування. Опрацьовуючи сигнали, що надходять з супутників, що обертаються навколо Землі, можна розрахувати координати свого місцезнаходження, котрі відображуються на екрані GPS-приймача. Ці координати можна зберегти і експортувати в ГІС. Це можуть бути координати, заміряні у окремих точкових об’єктів, або послідовності замірів в процесі руху об’єкта. Точність визначення координат таких GPS-приймачів залежить від ціни.