Модуль 2

Тема 6. Право власності

За законодавством України право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном. Здійснювати відносини щодо володіння, користування та розпорядження власністю незалежно від її форм можуть не тільки народ України, громадяни, юридичні особи України та держава Україна, а й інші держави, їхні юридичні особи, СП, міжнародні організації, громадяни іноземних держав та особи без громадянства. Майно може належати на праві спільної власності цих суб’єктів права.

Міжнародні організації та юридичні особи іноземних держав можуть мати на території України у власності будинки, споруди, інше майно соціально-культурного та виробничого призначення.

Іноземні держави можуть мати на території України у власності майно, необхідне для здійснення дипломатичних, консульських та інших міжнародних відносин у випадку й порядку встановленому міжнародними договорами та законодавчими актами України. Відповідно до договорів за участю України на її території можуть розміщуватися й використовуватися об’єкти власності іноземних держав.

Правовий режим майна, що є об’єктом права власності інших держав, юридичних осіб, спільних підприємств і міжнародних організацій, визначається законодавчими актами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами. Окремі майнові об’єкти можуть бути спільними для кількох держав.

Стосовно громадян іноземних держав та осіб без громадянства, ЗУ

Про власність встановлено, що вони користуються правами та несуть обов’язки стосовно належного їм не території України майна нарівні з громадянами України, якщо інше не передбачено законодавством.

У ЗУ Про правовий статус іноземців зазначено, що іноземці можуть відповідно до законодавства України мати у власності будь-яке майно, успадковувати й заповідати його.

Деякі об’єкти не можуть належати на праві власності іноземним особам та особам без громадянства. Ст.9 ЗУ Про власність зазначає, що виключно народу України на праві власності належать: земля, її надра, повітряний та водний простір, інші ресурси її континентального шельфу та виключної економічної зони.

Законодавством встановлено, що земля може надаватися іноземним суб’єктам права у користування. У постійне користування земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, спільним підприємствам, міжнародним об’єднанням і організаціям за участю українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.

У тимчасове користування на умовах оренди земля надається орендодавцями із земель, що перебувають у державній власності, спільним підприємствам, міжнародним об’єднанням і організаціям за участю українських, іноземних фізичних та юридичних осіб; підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам; іноземним державам; міжнародним організаціям; іноземним юридичним особам та фізичним особам без громадянства.

Не передаються у власність іноземним суб’єктам права надра України. Проте вони можуть надаватися у постійне чи тимчасове користування з певною метою: для геологічного вивчення; дослідно-промислового розроблення родовищ корисних копалин

загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; тощо.

Іноземним юридичним особам і громадянам надра в користування надаються на конкурсній основі на підставі угод з урахуванням вимог законодавства. Правовою підставою користування надрами є ліцензія.

У користування можуть надаватися окремі ділянки надр, в тому числі континентального шельфу і виключної морської економічної зони України, родовища корисних копалин або їх частини як місцевого так і загальнодержавного значення, зокрема й техногенні родовища.

До об’єктів які не можуть перебувати у власності громадян, громадських об’єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, належать такі, що затверджені ПВР України “Про право власності на окремі види майна” від 17.06.92:

• зброя, боєприпаси, бойова та спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси;

• вибухові речовини й засоби вибуху; всі види ракетного палива, а також спеціальні матеріали та обладнання для його виробництва;

• бойові отруйні речовини;

• наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби;

• протиградові установки;

• державні еталони одиниць фізичних величин;

• спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації;

• електрошокові пристрої та спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронним органами, крім газових пістолетів і револьверів та патронів до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії.

Іноземці можуть мати вклади в установах Ощадбанку України чи бути застрахованими в нашій державі.

Певне майно може використовуватися іноземцями тільки на території України. Його вивезення за межі митної території заборонене. ПКМ затверджено Перелік предметів промислового призначення, що застосовуються у виробничій сфері, вивезення яких громадянами України, іноземцями та особами без громадянства за межі митної території України забороняється.

Громадяни, юридичні особи України мають право володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що належить їм та знаходитися за кордоном у повному обсязі та відповідно до вимог місцевого законодавства.

Питання до семінару:

1. Загальні питання права власності у відносинах з іноземним елементом за законодавством України.

2. Праовий режим майна іноземців.

3. Об’єкти. Які не можуть бути у власності громадян.

4. Колізійні питання права власності.

5. Колізійні питання права власності за законодавством України.

Завдання для самоконтролю:

1. Стосовно нерухомого майна законодавство, судова практика, доктрина багатьох

держав, свідчить, що право власності регулюється законом:

а) місця проживання власника

б) громадянства власника

в) місцезнаходження речі

2. Відповідно до загально-правової концепції шлюб може вважатися:

а) цивільно-правовою угодою

б) різновидом партнерства

в) добровільним союзом чоловіка й жінки

3. Умови реєстрації шлюбу поділяються на:

а) релігійні та правові

б) обов’язкові та необов’язкові

в) матеріальні та формальні

г) звичаєві та моральні

4. Принцип рівності чоловіка й жінки в сімейних відносинах не отримав законодавчого закріплення і не сформульований:

а) у законодавстві сім’ї континентального права

б) у законодавстві сім’ї загального права

в) у державах третього світу

5. Джерелами регулювання трудових відносин з іноземним елементом є:

а) національне законодавство

б) міжнародні акти

в) звичаєве право

г) судова практика

д) правова наука

е) трудові договори

є) колективні договори