Список рекомендованої літератури:

1. Богуславский М. М. Международное частное право. — М.: Международные отношения, 1994;

2. Скаридов А. С. Международное частное право: Учеб. по- собие. — Санкт-Петербург: изд-во Михайлова «Полиус», 1998;

3. Международное частное право: Учебник / Под ред. Г. К. Дмитриевой. — М.: Проспект, 2000;

4. Кибенко Е. Р. Международное частное право: Учеб.-практ. пособие. — Харьков: Эспада, 2003;

5. Фединяк Г. С, Фединяк Л. С. Міжнародне приватне пра- во: ПІдручник. — К.: Атіка, 2003.

6. Юлдашев О.Х. Міжнародне приватне право: Академічний курс: Підруч. для студ. вищ. навч. зал. - К.: Концерн "Видавничий дім "Ін Юре", 2004. - 528с.

7. Міжнародне приватне право: Навч.посібник/ За ред. В,М.Гайворонського, В.П.Жушмана - К.:Юрінком Інтер, 2005. - 368с.

Тема 4. Правовий статус фізичних осіб

Серед суб’єктів міжнародного приватного права важливе місце у правовідносинах займають фізичні особи, до цих осіб застосовують поняття “іноземці”. Воно вважається широким за змістом і включає вужчі за значенням поняття: “іноземний громадянин”, “особа без громадянства” (апатрид), “особа з кількома громадянствами” (біпатрид) та ін.

У більшості правових систем поняття “іноземець” включає поняття: ”іноземний громадянин” та “особа без громадянства”.

Сукупність прав, свобод та обов’язків іноземців у державі перебування, що гарантуються нею, утворюють їхній правовий статус, який у міжнародному приватному праві часто залежить від:

1. виду правового зв’язку особи з державою;

2. терміну перебування у державі;

3. мети перебування у державі;

4. притаманності особам імунітетів і привілей.

Статус фізичних осіб у міжнародному приватному праві майже

завжди повністю підпорядковується законодавству держави перебування, тобто нормам конституцій держав, спеціальним законам про правовий статус іноземців, іншим нормативним актам. На іноземних громадян може поширюватись і дія законодавства держави їхнього громадянства, на осіб без громадянства – законодавство держави їхнього постійного місця проживання. Статус цих осіб визначається також міжнародними угодами.

Кожна держава, яка приймає іноземців, окрім правових норм повинна дотримуватися загальних міжнародно-правових принципів, тобто визнаних усіма державами обов’язкових норм міжнародного права.

Крім загальних принципів МП, кожна держава що приймає іноземців, під час визначення їхнього правового статусу зобов’язана враховувати спеціальні правові принципи. До них належить, зокрема, поширення на іноземців юрисдикції держави перебування. Цей принцип означає, що для іноземців є обов’язковим правопорядок, установлений державою в якій вони знаходяться.

Іноземці мають право на захист з боку держави, громадянами якої є чи місце проживання у якій вони мають.

Кожна людина хоч би де вона не перебувала, має право на

визнання її правосуб’єктності.

Іноземці мають право свободи виїзду з території перебування (ст.13 Загальної декларації прав людини).

Питання до семінару:

1. Поняття “іноземця”, його зміст.

2. Сукупність прав та обов’язків іноземців.

3. Право- та дієздатність іноземців.

4. Правовий статус іноземців в Україні.

5. Реторсія.

6. Цивільно-правова відповідальність іноземців в Україні.

7. Основні питання правового статусу громадян України за кордоном.

Завдання для самоконтролю:

1. Під “іноземним елементом” в міжнародному приватному праві мають на увазі:

а) суб’єкт, що має іноземну приналежність

б) об’єкт, який знаходиться на території іноземної держави

в) юридичний факт, що мав, має чи буде мати місце за кордоном

г) предмет, що має іноземну приналежність

д) іноземний громадянин

е) іноземна правова система

є) іноземного розвідника

2. Розрізняють такі види джерел МПП:

а) внутрішнє законодавство країни, що стосується іноземного елемента

б) судові прецеденти

в) міжнародні договори

г) судова і арбітражна практика

д) законодавство іноземної держави

е) звичаї

є) доктрини авторитетних вчених.

3. Порівняльний метод застосовується до певних об’єктів права. Ними можуть бути:

а) системи права

б) сім’ї права

в) галузі права

г) правові інститути

д) правові норми

4. За змістом прив’язки колізійні норми :

а) поділяються на односторонні

б) поділяються на двосторонні

в) не поділяються

г) є складно структурними

5. Кожна колізійна норма складається з двох частин:

а) основної та пояснюючої

б) гіпотези та диспозиції

в) обсягу та прив’язки

г) змісту та правила