Спрямованість особистості в аспекті загальної характеристики мотиваційної сфери
В структурі особистості ведучим компонентом визначають спрямованість. Щоб розглянути сутність спрямованостбі, не можна обійти питання про визначення особистості, її структурних компонентів. Незважаючи на те, що існує величезна кількість визначень, найбільш загальним є те, що дослідники визначаються спрямованість головною ознакою.
Сутність спрямованості визначають по-різному: «динамічна тенденція» (С.Л. Рубінштейн), «змістотворний мотив» (О.М.Леонтьєв), «домінуюче відношення» (В. Н. Мясищев), «основна життєвої спрямованості» (Б.Г.Ананьєв), «динамічна організація сутнісних сил людини» (Олександр Северьянович Прангішвілі).
Спрямованість – це сукупність стійких мотивів, орієнтуючих діяльність особистості незалежних від наявної ситуації.
1. Аналіз спрямованості:
вона завжди соціальна, а значить обумовлена вихованням (тобто вона формується);
вона є установкою, а значить проявляється в потягах, бажаннях, прагненнях, інтересах, схильностях, ідеалах , світогляді, переконаннях;
в її основі лежать мотиви діяльності.
Слід зазначити, що спрямованість відноситься до соціально утвореної потреби. Так, виходячи з концепції Б.Г. Ананьєва про людину як індивід, особистість та індивідуальність, розглядаються
1) матеріальні мотиви пов’язані з потребами індивіда;
2) соціальні - з потребами особистості;
3) духовні - з індивідуальністю.
Спрямованість як соціального буття
Особистість найчастіше визначають як людину в контексті її соціальних, придбаних якостей. До числа особистісних не відносяться такі особливості людини, які генотипічно або фізіологічно обумовлені. До поняття «особистість» тісно примикають такі властивості, які є більш-менш стійкими і свідчать про індивідуальність людини, визначаючи його значимі для людей вчинки. Особистість - це соціальне обличчя, «личина» людини. Особистість - це людина, узята в системі таких його психологічних характеристик, що соціально обумовлені, виявляються в суспільних за природою зв'язках і відносинах є стійкими, визначають моральні вчинки людини, що мають істотне значення для нього самого і оточуючих. У структуру особистості зазвичай включаються здібності, темперамент, характер, вольові якості, емоції, мотивація, соціальні установки.
Особистість - вища інтегральне поняття, система відносин людини до навколишньої дійсності (В.М. Мясищев).
Особистість - сукупність суспільних відносин, що реалізуються в різноманітних діяльностях (А.Н. Леонтьєв).
Особистість – сукупність внутрішніх умов, через які переломлюються всі зовнішні впливи (Рубінштейн).
2. Поняття «професія» та «професійна діяльність» та мотиви професійної діяльності
Поняття «професія» походить від лат. «professio», що позначає офіційно зазначене заняття, спеціальність. Професійна діяльність - це перш за все продуктивна діяльність людини, яка є корисна для суспільства.
Професія розглядається в рамках суспільного поділу праці, виконання якої вимагає відповідної освіти й кваліфікації. За результатами професійної діяльності особа отримує обов’язково оплату за свій труд. Деякі професії мають столітні існування – це лікар, вчитель, юрист, оскільки потреби суспільства в цих професіоналах залишаються постійними. З розвитком промисловості й соціокультурного буття постійно збільшується кількість професій. За підрахунками статистів у кінці ХХ ст. кількість професій перебільшує декілька тисяч.
Професію отримують завдяки професійного навчання, але дуже важливим є наявність здібностей до відповідно визначеної професії.
виховувати й навчати, налагоджувати комунікативні стосунки з учнями та їх
Групування професій відбувається за різними критеріями. Найбільш
поширеним є групування за предметом діяльності: «Людина - жива природа» (зоолог, ветеринар, лісничий і т.п.); «Людина – людина» (учитель, лікар, психолог, соціальний працівник і т.п. ); «Людина - знакова система» (програміст, редактор, бухгалтер і т.п.); «Людина – техніка» (механік, токар, слюсар і т.п. ); «Людина - художній образ» (письменник, режисер, композитор і т.п.).
У сучасній літературі існує багато класифікацій професії, узагальнення яких можна звести до наступного. Професія - це:
спільність людей за професійними інтересами, що передбачає співробітництво не тільки між людьми цієї професії, але й людьми суміжних професій;
область реалізації потенціалів людини, що передбачає постійне оволодіння новими досягненнями в галузі відповідної професії;
фахова операційно-дієва техніка створення соціально значущого продукту, що передбачає матеріальну нагороду;
удосконалення професійної діяльності, як основи розвитку соціально-економічного буття людей;
соціальний статус за відповідною професійною діяльністю, що стимулює самовдосконалення своїх професійних здібностей.
Професійна діяльність - це, перш за все, трудова діяльність.
Е.А. Климов виділяє наступні значення поняття «професія».
1. Професія як спільність людей, що займаються близькими проблемами і провідних приблизно однаковий спосіб життя (відомо, що професія накладає свій «відбиток» на все життя людини).
2. Професія як область докладання зусиль пов'язана з виділенням (і уточненням) самого об'єкта і предмета професійної діяльності. Тут також вирішується питання про те, в яких сферах життєдіяльності людина може реалізувати себе як професіонал.
3. Професія як діяльність і область прояви особистості. Часто забувають про те, що професійна діяльність не просто дозволяє «проводити» якісь товари чи послуги, але, головним чином, вона дозволяє людині реалізовувати свій творчий потенціал і створює умови для його розвитку.
4. Професія як історично розвивається система. Цікаво, що саме слово «професія» походить до латинського profiteri - «говорити публічно». Природно, сама професія змінюється в залежності від зміни культурно-історичного контексту, і, на жаль, можливі ситуації, коли початковий сенс професії може суттєво перекручуватися.
5. Професія як реальність, творчо формована самим суб'єктом праці. Це означає, що навіть культурно-історична ситуація (епоха) не є тотально домінуючою, оскільки багато що залежить від конкретних фахівців. Саме вони повинні самі визначати місце своєї професії (і свою особисту «місію») в суспільній системі, а не просто виконувати роботу «по інструкції».