2.9 Розрахунок витрат на матеріали та забезпечення для обладнання цеху

Норма витрат того чи іншого виду матеріальних ресурсів – це гранично допустима величина витрат на виготовлення продукції за умов конкретного виробництва з урахуванням застосування найпрогресивнішої технології та сировини (матеріалів) найвищого ґатунку. Вана має власну структуру, тобто співвідношення окремих елементів, які у сукупності становлять загальну величину витрат певного виду матеріальних ресурсів на одиницю продукції, що виробляється. Для більшості матеріалів структура норми втрати включає: корисну (чисту) витрати; технологічні відходи і витрати ; інші організаційно – технічні втрати (під час транспортування, зберігання тощо.) у практиці господарювання використовують три основні методи нормування витрат матеріальних ресурсів: аналітично – розрахунковий, дослідно – лабораторний, звітно – статистичний. Найбільш прогресивним, безпечним, є аналітично – розрахунковий метод, що базує ця на глибокому аналізі та техніко – економічному обґрунтуванні всіх елементів норми з допомогою проведення низки дослідів і досліджень; його використовують, головне, для нормування витрати допоміжних матеріалів та інструменту. Суть звітно – статистичного методу нормування полягає у встановленні норм витрат, та очікувань (можливого) певного зниження норм у наступні роки. Його практичне застосування допускається тільки як виняток – для орієнтовних розрахунків, а також у процесі нормування витрат малоцінних і таких, що їх рідко використовують, матеріалів.

Z_мат = Ціна · В_овф /100% = 0.1 · 134000/100 = 134 _грн

В_зч = Ціна · В_овф / 100 = 0.2 · 134000 / 100 = 268 _грн

Z_{мат. загал} = 134 + 268 = 402 _грн

Ціна – це ціна мастильних матеріалів і запчастин.

В_овф – Вартість основних виробничих фондів.

2.10 Загальні цехові витрати

Загальні витрати – це витрати на весь обсяг продукції за певний період їхня сума залежить від тривалості періоду й кількості виготовленої продукції. Витрати на одиницю продукції обчислюють як середні за певний період, якого продукція виготовляється постійно але серіями.

За способом обчислення на окремі різновиди продукції витрати поділяються на прямі й непрямі. Прямі витрати безпосередньо зв’язані з виготовленням певного різновиду продукції і можуть бути прямо обчислені на її одиницю. Якщо виготовляються один різновид продукції, усіх витрат – прямі. Непрямі витрати неможна безпосередньо обчислити для окремих різновидів продукції, бо вони зв’язані не з виготовленням конкретних виробів, а з процесом виробництва в цілому і зокрема обслуговуючого й управлінського персоналу, утримання експлуатація будівель, споруд.

Поділ витрат на прямі і непрямі залежить від рівня спеціалізації виробництва, його організаційної структури, методів нормування й обліку. Зростання частки прямих витрат у загальній сумі витрат підвищує точність обчислення собівартості одиниці продукції, змінює економічні основи управління.

Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції. Їхня загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції.

Змінні витрати – це витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції.

В _з.ц =ФЗП · к = 5602 · 0.1 = 560

ФЗП – фонд заробітної плати

К – коефіцієнт складає 30%