1.5 Проведення і обробка результатів фотографії робочого часу і хронометражу та визначення норм часу на виготовлення продукції

Нормування праці – це процес встановлення міри втрат конкретної праці на виготовлення одиниці продукції в одиницю часу, виконання заданого об’єму і робіт або обслуговування засобів виробництва в певних організаційно – технічних і умовах.

Мета технічного нормування – дослідження шляхів і забезпечення умов неухильного зростання продуктивності праці на основі максимального використання техніки і передової технології, зацікавленості кожного працівника в кінцевих результатах роботи всього підприємства, підвищення кваліфікації робочих.

Нормування праці є складовою частиною (функцію) управління виробництва і один з основних елементів організації праці. Вибірки здійснена рішень про всіх

напрямах раціональної організації праці не можуть бути забезпечені без нормування,

без встановлення норм праці. Будь - яка організація праці відбирається на величині витрати часу на виконання конкретної роботи, вимагає кількісної оцінки можливих варіантів організації праці і вибору з них найбільш оптимального.

Спираючись на норми витрат праці, розраховують завантаження устаткування і робочих місць, використання виробничих можливостей, ЗДІЙСНЮТЬ внутрішньо кар'єрне планування, визначають потребу підприємства в кадрах за їх чисельністю, професійними, спеціальностями і кваліфікацією, фонді заробітної плати.

На основі норм праці розробляються завдання виробничому,колективу і кожному працівникові по досягненню певного рівня продуктивності праці, норми служить базою для узгодження в часі праці, норми служить базою для узгодження в часі праці багатьох працівників. Крім того, тісно ув’язка норм праці і його оплати забезпечує зацікавленість робочих і службовців в досягненні якнайкращих результатів в роботі. На основі норм витрати праці приймаються соціалістичні забов'язання і здійснюється підведення.

Існують наступні принципи нормування праці: обов’язковість встановлення норм витрат праці на всі виконувані види робіт і організація їх виконання; обгрунтуваність і прогресивності норм праці з урахування досягнень: науки і техніка забезпечення рівної напруженості норм дотримання демократичних початків у вдосконаленні нормування, що припускає участь виконавців в розробці і впровадженні норми.

При встановленні норм праці в соціалістичному виробництві проводиться технічне, економічне, фізіологічне і соціальне їх обґрунтування.

Технічне обґрунтування норм праці – це їх встановлення з урахуванням технічних характеристик наявного устаткування, механізмів і інструментів, гірничо – геологічних умов, вживаної технології, системи організації робочих місць, трудового досвіду і навиків виконавців і так далі.

Економічне обґрунтування норм праці – встановлення норм із забезпеченням раціонального використання робочих протягом зміни, для чого передбачається поєднання професій, розширення зон обслуговування, раціональний розділ праці і ін..

Фізіологічне обґрунтування норм включає віддзеркалення інтенсивності праці (вирата фізичної і енергії робочих в  процесі роботи за одиницю часу). У нормах часу передбачається інтенсивність нормальна, фізіологічно обґрунтована, така, що не відбивається на погіршенні здоров’я робочого. Для цього розробляють заходи щодо зменшення впливу на виконавця несприятливих чинників, встановлюються співвідношення часу роботи і відпочинку.  Соціальне обґрунтування – забезпечення збереження творчого елементу в праці, різноманітності виконуваних прийомів з тим, щоб усунути можливість появи одноманітності і монотонності виконуваної роботи