
- •Перелік літератури, що рекомендується для вивчення
- •Інформаційні ресурси
- •1.1 Система нормативного регулювання обліку собівартості в сучасних умовах
- •Закон про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні
- •1.2 Сутність обліку витрат
- •1.3 Сутність калькулювання собівартості продукції
- •1.4 Принципи і задачі системи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 2. Визнання і класифікація виробничих витрат
- •2.1 Визнання витрат
- •2.2 Об’єкти обліку витрат і калькулювання
- •2.3 Основні види групування витрат
- •2.4 Склад витрат виробництва
- •2.5 Класифікація витрат за економічними елементами
- •2.6 Класифікація витрат за калькуляційними статтями
- •2.7 Характеристика основних методів калькулювання
- •Питання для самоконтролю
- •3.1 Синтетичний і аналітичний облік витрат
- •3.2 Облік прямих виробничих витрат
- •Прямі матеріальні витрати
- •Прямі витрати на оплату праці
- •Інші прямі витрати
- •Облік браку у виробництві
- •Особливості обліку загальновиробничих витрат
- •3.3 Облік і оцінка незавершеного виробництва
- •3.4 Послідовність формування собівартості продукції
- •3.5 Облік випуску готової продукції
- •Питання для самоконтролю
2.7 Характеристика основних методів калькулювання
Методи калькулювання собівартості продукції – способи узагальнення інформації про витрати на виготовлення продукції з урахуванням особливостей продукції, що виготовляється, складності її виготовлення, організації виробництва і т.п.
Для цілей калькулювання собівартості продукції кожне підприємство самостійно встановлює і зазначає в наказі про облікову політику :
калькуляційні одиниці,
перелік калькуляційних статей,
методи калькулювання собівартості продукції.
При цьому враховуються: технологічні особливості виробництва, організація процесу виробництва, перелік витрат, що необхідні для виробництва, та їх питома вага в загальній сумі собівартості продукції і т.п.
Це важливо!
Основними методами калькулювання собівартості продукції є: позамовний метод, попередільний метод і однопередільний метод. Особливості даних методів наведені в таблиці 5.
Таблиця 5 – Характеристика основних методів калькулювання
Критерії |
Методи калькулювання |
||||
позамовний |
попередільний |
однопередільний |
|||
Галузі виробництва, де застосовується метод |
Індивідуальні та дрібносерійні виробництва: судно-, турбо-, авіабудування, машинобудування, меблеве, металооброб-не виробництво та ін. |
Масове і серійне виробництво: в хімічній, текстильній, шкіряній, харчовій, вугільній, фармацевтичній, нафтохімічній, лісовій, металургійній галузях промисловості |
Виробництво однорідної продукції, яка не має незавершеного виробництва на кінець звітного періоду (наприклад, газ, електроенергія і т.ін.) |
||
Об’єкти обліку виробничих витрат (калькуляційні одиниці) |
Окреме індивідуальне замовлення, окремий контракт або партія продукції, яка складається з ідентичних зразків, які проходять однаковий процес виготовлення |
Окремий процес (переділ) або окрема стадія виробництва, в результаті якого отримують продукт, готовий для подальшого використання чи продажу(наприклад, в одному цеху виготовляється напівфабрикат виробу, який передається для кінцевої обробки до наступного цеху) |
Загальна кількість продукції, виготовлена протягом звітного періоду |
||
Умови застосування методу |
Якщо кожний зразок продукції або партія ідентичних зразків готової продукції відповідає будь-якій з зазначених нижче ознак: - легко ідентифікується, тобто його можна легко відрізнити від інших зразків продукції; - виконується за технічним замовленням або завданням замовника з зазначенням в ньому кількості продукції (виробів); - відпускається у відносно невеликій кількості; - потребує значних витрат
|
Якщо: - виготовляється масова продукція, яка є однорідною за сировиною, матеріалом і характером обробки; - виготовляється шляхом переробки сировини в готову продукцію в умовах неперервного й короткого технологічного процесу або послідовних виробничих процесів |
Однорідність продукції, що виготовляється і відсутність незавершеного виробництва |
||
Критерії |
Методи калькулювання |
||||
позамовний |
попередільний |
однопередільний |
|||
Механізм узагальнення інформації про виробничі витрати за об’єктами обліку |
Кожному замовленню надається свій номер (шифр), який зазначається в усіх документах, що оформлюються за цим замовленням. На кожне замовлення відкривається картка аналітичного обліку витрат, до якої на підставі первинних документів заносяться дані про витрати, пов’язані з виконанням замовлення
|
Узагальнюється інформація про витрати на виробництво за кожним цехом (переділом), включаючи собівартість напівфабрикатів, що були виготовлені в попередньому цеху |
Узагальнюється інформація про всі виробничі витрати, понесені протягом звітного періоду |
||
Оцінка запасів (прямих матеріальних витрат), переданих у виробництво
|
Здійснюється за методом ідентифікованої собівартості |
Здійснюється за одним з методів, передбачених П(С)БО «Запаси» |
|||
Оцінка незавершеного виробництва |
Визначається: - або за повною собівартістю; - або за собівартістю еквівалентної одиниці готової продукції*. Для цього за кожним видом виготовленої продукції чи за кожним замовленням: 1) обчислюється кількість еквівалентних одиниць готової продукції; 2) визначається сума виробничих витрат; 3) обчислюється собівартість однієї еквівалентної одиниці готової продукції; 4) обчислюється собівартість готової продукції і незавершеного виробництва
|
Відсутня |
|||
Критерії |
Методи калькулювання |
||||
позамовний |
попередільний |
однопередільний |
|||
Визначення фактичної виробничої собівартості (ВСП) |
Фактична виробнича собівартість одиниці продукції, виготовленої в звітному періоді, визначається розрахунковим шляхом: |
||||
с
ВСПзам
= ВВзам/Кпзам
ВСП = (НЗВп+ВВп-НЗВк)/Кп |
з
∑ВСП=∑ВВ/∑Кп
|
вартість усіх виробничих витрат (прямих і непрямих), які були понесені протягом звітного періоду (ВВ), необхідно поділити на загальну кількість готової продукції, виготовленої протягом звітного періоду (Кп) |
|||
Визначення загальної суми витрат |
Визначається розрахунковим шляхом: виробнича собівартість + сума адміністративних витрат + вартість витрат на збут + вартість інших операційних витрат + вартість нерозподілених загальновиробничих витрат + понаднормативні витрати |
||||
* Еквівалентна одиниця продукції – це вимірник продукції, обробленої за звітний період (місяць) |
Це важливо!
Застосування таких методів може поєднуватись з використанням нормативного методу калькулювання собівартості й обліку витрат. Суть його полягає в тому, що витрати на виробництво обліковуються з їх поділом на три елементи обліку:
витрати в межах норми (плану, кошторису, квоти тощо);
зменшення (економія) або збільшення (перевитрати) витрат порівняно з нормою (квотою, кошторисом тощо) внаслідок зміни норми під впливом технічного прогресу;
відхилення витрат порівняно з нормою (кошторисом, планом, квотою тощо) у бік зменшення (економія) або збільшення (перевитрати).
Фактична собівартість продукції визначається алгебраїчним підсумовуванням витрат в межах норми, відхилення від норм і зміни норм.
Фактична собівартість |
= |
Нормативні витрати |
+ (-) |
Величина відхилень від норм |
+ (-) |
Величина зміни норм |
Застосування нормативного методу обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції потребує розробки нормативних калькуляцій на підставі норм основних витрат, що діють на початок місяця. В нормативну калькуляцію вносять зміни протягом звітного періоду (місяця, кварталу) при зміні прийнятих при її складанні на початок періоду норм витрат.
Такий метод обліку витрат:
дозволяє організувати оперативний облік відхилень фактичних витрат від установлених норм;
забезпечує своєчасне виявлення відхилення від норм витрат (встановлюються в процесі виробництва, а не по закінченні звітного періоду).
Наприклад
Для більш повного розуміння питань цього розділу опрацюйте матеріал за [3, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 15, 16].