Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
FO_posibnik_Suprun.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
519.68 Кб
Скачать

2.7 Характеристика основних методів калькулювання

Методи калькулювання собівартості продукції – способи узагальнення інформації про витрати на виготовлення продукції з урахуванням особливостей продукції, що виготовляється, складності її виготовлення, організації виробництва і т.п.

Для цілей калькулювання собівартості продукції кожне підприємство самостійно встановлює і зазначає в наказі про облікову політику :

  • калькуляційні одиниці,

  • перелік калькуляційних статей,

  • методи калькулювання собівартості продукції.

При цьому враховуються: технологічні особливості виробництва, організація процесу виробництва, перелік витрат, що необхідні для виробництва, та їх питома вага в загальній сумі собівартості продукції і т.п.

Це важливо!

Основними методами калькулювання собівартості продукції є: позамовний метод, попередільний метод і однопередільний метод. Особливості даних методів наведені в таблиці 5.

Таблиця 5 – Характеристика основних методів калькулювання

Критерії

Методи калькулювання

позамовний

попередільний

однопередільний

Галузі виробництва, де застосовується метод

Індивідуальні та дрібносерійні виробництва:

судно-, турбо-, авіабудування, машинобудування, меблеве, металооброб-не виробництво та ін.

Масове і серійне виробництво: в хімічній, текстильній, шкіряній, харчовій, вугільній, фармацевтичній, нафтохімічній, лісовій, металургійній галузях промисловості

Виробництво однорідної продукції, яка не має незавершеного виробництва на кінець звітного періоду (наприклад, газ, електроенергія і т.ін.)

Об’єкти обліку виробничих витрат (калькуляційні одиниці)

Окреме індивідуальне замовлення, окремий контракт або партія продукції, яка складається з ідентичних зразків, які проходять однаковий процес виготовлення

Окремий процес (переділ) або окрема стадія виробництва, в результаті якого отримують продукт, готовий для подальшого використання чи продажу(наприклад, в одному цеху виготовляється напівфабрикат виробу, який передається для кінцевої обробки до наступного цеху)

Загальна кількість продукції, виготовлена протягом звітного періоду

Умови застосування методу

Якщо кожний зразок продукції або партія ідентичних зразків готової продукції відповідає будь-якій з зазначених нижче ознак:

- легко ідентифікується, тобто його можна легко відрізнити від інших зразків продукції;

- виконується за технічним замовленням або завданням замовника з зазначенням в ньому кількості продукції (виробів);

- відпускається у відносно невеликій кількості;

- потребує значних витрат

Якщо:

- виготовляється масова продукція, яка є однорідною за сировиною, матеріалом і характером обробки;

- виготовляється шляхом переробки сировини в готову продукцію в умовах неперервного й короткого технологічного процесу або послідовних виробничих процесів

Однорідність продукції, що виготовляється і відсутність незавершеного виробництва

Критерії

Методи калькулювання

позамовний

попередільний

однопередільний

Механізм узагальнення інформації про виробничі витрати за об’єктами обліку

Кожному замовленню надається свій номер (шифр), який зазначається в усіх документах, що оформлюються за цим замовленням. На кожне замовлення відкривається картка аналітичного обліку витрат, до якої на підставі первинних документів заносяться дані про витрати, пов’язані з виконанням замовлення

Узагальнюється інформація про витрати на виробництво за кожним цехом (переділом), включаючи собівартість напівфабрикатів, що були виготовлені в попередньому цеху

Узагальнюється інформація про всі виробничі витрати, понесені протягом звітного періоду

Оцінка запасів (прямих матеріальних витрат), переданих у виробництво

Здійснюється за методом ідентифікованої собівартості

Здійснюється за одним з методів, передбачених П(С)БО «Запаси»

Оцінка незавершеного виробництва

Визначається:

- або за повною собівартістю;

- або за собівартістю еквівалентної одиниці готової продукції*. Для цього за кожним видом виготовленої продукції чи за кожним замовленням:

1) обчислюється кількість еквівалентних одиниць готової продукції;

2) визначається сума виробничих витрат;

3) обчислюється собівартість однієї еквівалентної одиниці готової продукції;

4) обчислюється собівартість готової продукції і незавершеного виробництва

Відсутня

Критерії

Методи калькулювання

позамовний

попередільний

однопередільний

Визначення фактичної виробничої собівартості (ВСП)

Фактична виробнича собівартість одиниці продукції,

виготовленої в звітному періоді, визначається розрахунковим шляхом:

с

ВСПзам = ВВзам/Кпзам

ВСП = (НЗВп+ВВп-НЗВк)/Кп

уму виробничих витрат (ВВзам) необхідно поділити на кількість виготовленої за цим замовленням продукції (Кпзам)

з

ВСП=∑ВВ/∑Кп

а кожним видом продукції вартість незавершеного виробництва на початок місяця (НЗВп) плюс виробнича собівартість виготовленої продукції протягом місяця (ВВп) мінус вартість незавершеного виробництва на кінець місяця (НЗВк) поділити на кількість продукції даного виду (Кп)

вартість усіх виробничих витрат (прямих і непрямих), які були понесені протягом звітного періоду (ВВ), необхідно поділити на загальну кількість готової продукції, виготовленої протягом звітного періоду (Кп)

Визначення загальної суми витрат

Визначається розрахунковим шляхом:

виробнича собівартість + сума адміністративних витрат + вартість витрат на збут + вартість інших операційних витрат + вартість нерозподілених загальновиробничих витрат + понаднормативні витрати

* Еквівалентна одиниця продукції – це вимірник продукції, обробленої за звітний період (місяць)

Це важливо!

Застосування таких методів може поєднуватись з використанням нормативного методу калькулювання собівартості й обліку витрат. Суть його полягає в тому, що витрати на виробництво обліковуються з їх поділом на три елементи обліку:

  • витрати в межах норми (плану, кошторису, квоти тощо);

  • зменшення (економія) або збільшення (перевитрати) витрат порівняно з нормою (квотою, кошторисом тощо) внаслідок зміни норми під впливом технічного прогресу;

  • відхилення витрат порівняно з нормою (кошторисом, планом, квотою тощо) у бік зменшення (економія) або збільшення (перевитрати).

Фактична собівартість продукції визначається алгебраїчним підсумовуванням витрат в межах норми, відхилення від норм і зміни норм.

Фактична собівартість

=

Нормативні витрати

+

(-)

Величина відхилень від норм

+

(-)

Величина зміни норм

Застосування нормативного методу обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції потребує розробки нормативних калькуляцій на підставі норм основних витрат, що діють на початок місяця. В нормативну калькуляцію вносять зміни протягом звітного періоду (місяця, кварталу) при зміні прийнятих при її складанні на початок періоду норм витрат.

Такий метод обліку витрат:

  • дозволяє організувати оперативний облік відхилень фактичних витрат від установлених норм;

  • забезпечує своєчасне виявлення відхилення від норм витрат (встановлюються в процесі виробництва, а не по закінченні звітного періоду).

Наприклад

Для більш повного розуміння питань цього розділу опрацюйте матеріал за [3, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 15, 16].

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]