5. Теорія к. Маркса про походження і суть грошей.

Погляди К. Маркса на суть і походження грошей в історії світової економічної думки займають чільне місце. Сприйнявши ідею класиків політичної економії про товарну природу грошей, він науково обґрунтував діалектичну сутність і єдність товару і грошей, виходячи з категорії мінової вартості. К. Маркс пояснив її функціональну роль у співвідношенні "вартість товару - мінова вартість - гроші", яке є логічною основою наукової теорії грошових відносин.

Розкриваючи суть грошей, К. Маркс показав, що розвиток грошових відносин пов'язаний із вирішенням суперечностей між особливою властивістю товару (споживчою вартістю) і його загальною властивістю (вартістю). У К. Маркса мінова вартість - це єдино можливий спосіб вираження вартості, її необхідна форма прояву. Зумовлено це тим, що вартість товару - це результат абстрактної праці (праці взагалі, яка не може бути ні виявлена, ні виміряна безпосередньо в споживчій вартості товару - свого носія). Тільки в обміні даного товару на інший в споживчій вартості останнього може бути виражена і виміряна вартість, яка проявить себе вже як мінова вартість. Якщо багато товарів виявляють свою мінову вартість в якомусь одному товарі, то споживча вартість останнього стає уособленням мінової вартості взагалі та її абсолютним носієм, тобто грошима.

Внесок К. Маркса в теорію грошей полягає в тому, що він виводить суть грошей з аналізу суперечності товару. В товарі-еквіваленті (грошах) реалізуються суперечності якісної і кількісної сторін вартості, а саме внаслідок того, що всі товари вимірюють свою мінову вартість в одному особливому товарі, що цей виділений товар стає адекватним буттям мінової вартості та її буттям як загального еквіваленту.

К. Маркс визначив три особливості загального еквіваленту:

• його споживча вартість стає формою виявлення своєї протилежності - вартості;

• конкретна праця, затрачена на його виробництво, стає вираженням абстрактної людської праці;

• своєю протилежністю стає і приватна праця (вона реалізується як праця в її безпосередній суспільній формі).

Він визнав об'єктивність існування інших історичних форм грошей до золотого монометалізму (срібло, інші метали, просто споживчі товари). Він також визнав можливість існування принципово нових форм грошей у майбутньому (нерозмінних знаків кредитних грошей). Тому з позиції теорії грошей Маркса вихід золота з грошового обігу не означає, що гроші втрачають товарну природу або зникає загальний еквівалент. Цей вихід означає лише, що не ι однієї з форм грошового товару.

Важливе місце в теорії грошей К. Маркса займає аналіз кількісного фактора. К. Маркс вперше сформулював закони грошового для дійсних паперових і кредитних грошей. Зокрема, відоме рівняння обміну І. Фішера (MV = PQ) по суті є зміненою формулою першого варіанту закону кількості грошей необхідних для обігу Маркса. Спільним між формулами є визначення об'єктивної залежності між кількістю грошей в обігу, швидкістю обігу і сумою цін товарів, що знаходяться в обігу.

Принцип об'єктивності фактора кількості грошей в обігу займає важливе місце в концепціях сучасних монетаристів. Так, М. Фрідмен теж виходить з об'єктивної залежності між масою грошей в обігу, обсягом товарного обороту (прямо пропорційно) і швидкістю обігу грошей (зворотно пропорційно).

Все сказане дає підстави вважати, що розробки теорії грошей К. Маркса не є випадковими, штучно вклиненими у загальний потік розвитку наукової думки в цій сфері. Вони спираються на всі нагромаджені раніше знання людства про гроші і послужили основою для їх подальшого поглиблення.

Обмеженість теорії Маркса, яка пов'язана з теорією трудової вартості - методологічною основою його теорії грошей. Найбільш вагомим у теорії грошей К. Маркса є визначення і всебічне вмотивування суті грошей як загального вартісного еквіваленту.