Передмова

Період духовного оновлення нашого суспільства відзначений особливою увагою до проблем соціального становлення дітей та молоді . Всебічній оцінці піддаються практика соціально-педагогічної роботи , її зміст, форми і методи. Сьогодні перед соціальної педагогікою постає завдання значно підвищити ефективність соціально-виховної роботи, створити cсприятливі умови для розвитку особистості на основі максимального врахування її індивідуальних особливостей, талантів, обдарувань.

Потреба сучасного суспільства в свідомому управлінні соціальними процесами з метою оптимізації їх функціонування виводить на рівень найактуальніших проблему визначення алгоритму функціонування соціальних інститутів, технологізації їх діяльності та впровадження технологій соціально-педагогічної роботи з метою забезпечення оптимізації розв’язання завдань соціально-педагогічної роботи..

У зв’язку з цим постає питання про технології соціально-педагогічної роботи як напрям соціально-педагогічної практики, що досліджує провідні шляхи, умови та засоби соціалізації дітей та молоді, сукупність способів, дій, спрямованих на встановлення, збереження чи поліпшення соціального функціонування об’єкта, а також на попередження негативних соціальних процесів. Соціально-педагогічний підхід в технологізації соціальної роботи полягає у сприянні саморозвитку особистості, реалізації її творчого потенціалу, здібностей, задатків, активізацію зусиль клієнтів (індивідів, груп, спільнот) на вирішення власних проблем .

Метою розробки курсу лекцій до предмету “ Технології соціально-педагогічної роботи “ є ознайомлення студентів з основними характеристиками соціальних технологій та технологій соціально-педагогічної роботи.

Оволодіння основними теоретичними положеннями курсу має забезпечити знання: характеристики загальних технологій соціально-педагогічної діяльності і технологій організації соціально-педагогічної роботи з різними групами клієнтів; можливостей та умов ефективної реалізації загальнонаукових та специфічних методів в практиці соціально-педагогічної роботі ; принципів відбору організаційних форм соціально-педагогічної роботи та влучного їх застосування.

Курс спрямований на оволодіння студентами наступних вмінь: добирати та адаптувати відповідно до мети , особливостей клієнтів і реальної ситуації технології соціально-педагогічної роботи, методи та прийоми реалізації завдань соціально-педагогічної роботи; проектувати, планувати, організовувати та аналізувати організаційні форми соціально-педагогічної роботи; будувати стратегію соціально-педагогічної роботи спрямовану на саморозвиток особистості дитини та молодої людини, реалізацію її творчого потенціалу, здібностей, задатків; будувати технології соціально-педагогічної взаємодії з різними соціальними інститутами, групами клієнтів.

Курс складено з трьох тематичних модулів і розраховано на одинадцять лекцій. Зміст курсу доповнюють табличні матеріали, додатки. З метою забезпечення варіативності процесу викладання ми свідомо не вказуємо кількість годин з розрахунку на лекцію, оскільки вважаємо це справою творчого вибору викладача.

І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТЕХНОЛОГІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ

Лекція1. Технології соціальної та соціально-педагогічної роботи

План:

1 Соціальні технології - технології соціального функціонування суспільства

2. Технології соціальної роботи: сутність, специфіка, види

3.Характеристика технологій соціально-педагогічної роботи

1 Соціальні технології - технології соціального функціонування суспільства

Суспільна свідомість на початку ХХІ століття визначається інтересом до соціальних технологій, до технологізації соціальної діяльності, що є закономірною складовою світової технологічної революції. Технологізація соціального простору останнім часом виступає як чинник забезпечення соціального функціонування суспільства, при цьому соціальні технології значною мірою виступають як інтелектуальний ресурс, використання якого дозволяє не тільки вивчати та передбачати соціальні зміни, але й активно впливати на процес соціального розвитку суспільства, отримувати прогнозований соціальний результат.

Саме тому ефективне формування соціальної політики України можливе лише на основі технологізації соціальних процесів, за рахунок оптимального використання соціальних ресурсів і можливостей соціальних установ й широкого кола працівників соціальної сфери.

Сучасна соціологія розглядає соціальні технології як інноваційну систему методів виявлення і використання прихованих потенціалів соціальної системи, отримання оптимального соціального результату при найменших управлінських витратах. Дотриманням системного підходу вирізняються і погляди на соціальні технології в дослідженнях теорії соціальної роботи, де соціальні технології розглядаються як сукупність методів, прийомів та впливів, що застосовуються для досягнення мети соціального розвитку. Можна сказати, що соціальні технології це - соціальні програми, що містять певні алгоритми, засоби та способи діяльності. В даному контексті можна погодитись з загальним визначенням соціальних технологій як технологій соціального функціонування суспільства в цілому і окремих соціальних груп, зокрема.

Типовим є погляд на соціальні технології як інтелектуальний ресурс суспільства у вигляді узагальнення набутих і систематизованих знань, досвіду, умінь і практики соціальної діяльності.

До особливостей соціальних технологій можна віднести такі прояви, як:

• включення великої кількості індивідів, що наділені волею та свідомістю;

• суб’єктивність змісту соціальних технологій (процеси соціального розвитку ініціюються, розвиваються чи гальмуються в першу чергу лідерами і відповідно до цього будуються процеси управління, керівництва, переконання окремих мікро-соціумів );

• комплексний характер соціальних технології і технологій соціальної роботи , зокрема ;

• превентивність змісту більшості соціальних технологій .

Аналіз наукової літератури з проблем соціальної роботи [4;6] дозволяє нам виділити наступні етапи реалізації соціальних технологій:

• теоретичний, який передбачає обґрунтування мети і об’єкту технологічного впливу, виокремлення складових компонентів (елементів); з’ясування соціальний зв’язків між ними;

• методичний, який пов’язаний з добиранням методів, засобів впливу, обробкою інформації, її аналізом, вибором принципів трансформації результатів аналізу в висновки та рекомендації;

• процедурний; який пов’язаний з практичною діяльністю по апробації обраної послідовності використання інструментарію.

В изначення етапів реалізації соціальних технологій дає нам можливість розробки технологічного алгоритму. Логіку розвитку етапів соціальних технологій можна представити у вигляді схеми:

Первинне

цілепокладання

Пошук джерел інформації

Збирання, аналіз та обробка даних

Конкретизація мети

Проектування

Вибір можливих варіантів дій

Вибір інструментарію

Організаційно-процедурна робота

Очікуваний результат

Рис.1

Таким чином, структура соціальних технологій визначається наявністю:

• програми (проекту), в межах якої (якого) розв’язується певна проблема;

• заданого алгоритму як системи послідовних операцій на шляху досягнення результату;

• певного стандарту (нормативу) діяльності;

• критеріїв оцінки результатів.

Будь-яка соціальна технологія, що має на меті проектування та впровадження, має бути орієнтована на технологізацію відповідного процесу. При цьому ефективність процесу технологізації полягає у:

• формуванні процесу;

• наданні йому цільової спрямованості;

• оптимізації соціально-педагогічної діяльності;

• забезпеченні сталості соціального процесу;

• створенні механізмів саморегуляції процесу;

• забезпеченні сприятливих для реалізації мети умов.

Багатоваріантність підходів до класифікації соціальних технологій дозволяє нам визначити такі основні види соціальних технологій:

• правового забезпечення функціонування суспільства;

• політичні технології адміністративного регулювання;

• економічного функціонування суспільства;

• інформаційного забезпечення засобами масової інформації та комп’ютерної мережі;

• духовно-культурного розвиткусуспільства.

Ми усвідомлюємо, що визначення соціальних технологій може бути в кожному з компонентів соціальної роботи: в соціальний роботі як науці; соціальній роботі як у циклі навчальних дисциплін і соціальній роботі як виді професійної діяльності.