4.Рекомендації для організаторів ігрової діяльності

Окреме місце в діяльності ігротехніка належить індивідуальним іграм, чи іграм з обмеженим колом учасників. Основними ознаками цих ігор є постійний довготривалий контакт організатора гри і вихованця, відсутність стимуляції за допомогою інших учасників змагання, можливість отримати високу оцінку і визнання своєї діяльності з боку оточуючих. Всі ці проблеми має вирішувати організатор гри. У процесі індивідуальної роботи ігротехник може залучати батьків, осіб з кола найближчого оточення дитини до участі в іграх, і по можливості, самому брати в них участь.

Серед ігор, що спрямовані на розвиток якостей особистості клієнта , окреме місце займають ігри в системі комунікації. Означені ігри спрямовані не лише на розвиток комунікативних якостей, а й на формування таких рис особистості як: творчий інтерес, бажання пізнати себе, сміливість, самостійність, ініціативність, незалежність поведінки, повага до інших, емпатійність, терпляче ставлення до оточуючих, цілеспрямованість, вміння довести почату справу до кінця, почуття гумору, спостережливість, енергійність, товариськість, самовідданість, гордість, почуття прекрасного, і, головне, — задоволення від процесу творчості.

Нами розроблена група ігор, через які можна вирішити цілу низку завдань по розвитку здібностей та умінь особистості, а саме: асоціативності, образності мислення; уміння цінувати мовне звернення; цінувати мовну інформацію;виявляти мовну фантазію; робити мовні сюрпризи та компліменти; здійснювати комунікативну допомогу; адекватно сприймати та передавати емоційний стан; володіти невербальними засобами передачі інформації та емоцій. Наведемо приклади (Додаток В).

Нами також розроблено кілька варіантів проведення такої традиційної ігрової техніки як „ Станційний екпрес” ( Додаток З).

Результатом роботи по узагальненню та систематизації ігрового матеріалу може стати авторська картотека ігор. Вона може бути побудована за такими принципами:алфавітний, за віком учасників; за місцем проведення; за виховною спрямованістю; за видами інвентарю тощо. Кожен ігротехнік може створити свій алгоритм побудови такої картотеки та форму її зберігання. Головне, щоб карточки мали електронний дублікат, не займали багато місця (кишеньковий формат) і легко виймались з картотеки.

Кожна гра, крім назви, повинна мати певний код, додатки, що допоможуть у систематизації цієї картотеки. Систематизація залежить від досвіду ігротехніка й місця, яке займає гра в системі його роботи. Досвідчений ігротехнік залучає до створення картотеки ігор колег, волонтерів. У вигляді “скриньки”, “заповіту” така картотека передається як спадок. У будь-якому випадку картотека ігор повинна бути вагомою складовою творчої лабораторії кожного соціального педагога. Хотілось би згадати Горація, який писав, що заслуговує схвалення той, хто поєднав приємне з корисним. Використання гри в системі соціально-педагогічної роботи є яскравим прикладом поєднання приємного творчого задоволення від емоційної, натхненної діяльності вихованців з поважною справою розвитку особистості, формування її якостей.