0. Урахування вікових та анатомо-фізіологічних властивостей учасників гри.

Виконуючи завдання щодо формування та розвитку особистості школяра, ігротехнік повинен чітко уявляти вихідні можливості учасників гри. Тобто, ще до початку гри він має продіагностувати рівень сформованості тих якостей, що потребують розвитку.

Наприклад, ігротехнік може запропонувати підліткам гру за участю різностатевих творчих груп. Проте хлопці та дівчата можуть відмовитись від участі в грі, якщо це перша гра, коли вони мають співпрацювати в одній творчій групі. Тому ігротехнік ще до початку гри повинен з’ясувати це питання шляхом опитування чи спланованої виховної педагогічної ситуації.

0. Захист людської гідності, морального самопочуття кожного учасника гри.

Організатор гри повинен проаналізувати ЇЇ вплив на свідомість, емоційні враження дитини чи підлітка. Потрібно співставляти емоційну завантаженість гри з режимом денним школяра і моральною ситуацією, що склалася в колективі. Якщо в результаті гри хоч одна дитина залишається ображеною, важко казати про ефективність такої соціально-виховної діяльності.

Прикладом може бути відома гра “Потічок”. Для забезпечення творчого характеру гри ведучий, що обирає пару показує рухи, які під музику повторює весь ”потічок” учасників.

Можна ускладнити умови гри так, щоб вона була цікавою навіть для старших підлітків. Проте в цій грі є один нюанс, що рідко враховується ігротехніками. В “потічку” завжди є діти, яких рідко обирають. Вони стоять в першій парі і спостерігають з сумом за грою інших... Тому організатор гри повинен обов’язково взяти участь у цій грі, щоб обрати саме цю дитину. Потім, коли хтось з дітей обере ігротехніка, дитина сама отримає можливість пограти. Крім того, ця гра — чудовий експеримент для вивчення міжособистісних стосунків у колективі.

0. Визначення місця ігротехніка під час проведення гри.

Його роль і місце буде мінятись залежно від рівня сформованості якостей особистості учасників гри, їх віку, часу сумісної діяльності. Проте, якщо на початку роботи ігротехнік займає місце керівника, інструктора, судді, то поступово він повинен стати радником чи просто спостерігачем. Хоча окремі ситуації під час гри можуть примусити соціального педагога змінити рольову позицію, взяти керівництво грою на себе. Зауважимо, що є одна група ігор, де участь ігротехніка небажана. Це інтелектуальні ігри. Зрозуміло, що рівень обізнаності, освіченості організатора ігрової діяльності повинен бути значно вищим за вихованців і тому це змагання не на рівних. В разі, якщо гра побудована як змагання творчих груп і є можливість приєднати до кожної групи дорослого “радника” , — ігротехнік може сміливо брати участь у такому змаганні.

0. Цілеспрямоване поширення прав учасників гри.

Спочатку за школярами закріплюється право вибору гри: її назви, сюжету. Потім, учасники гри повинні усвідомити, що вони мають право змінити умови гри, модернізувати її, закласти в старі умови новий зміст. Вищим проявом розвитку творчої активності гравця є бажання створити свою власну гру від початку до кінця.

Наприклад, діти молодшого шкільного віку грають в “Театр”. На початку гри її умови, розподіл ролей пропонує ігротехнік. Потім діти виявляють бажання ввести нові ідеї в умови гри і ввести нових дійових осіб (білетера, працівника гардеробу, гримера). На цьому етапі гри акторами можуть виступити старші підлітки, саме вони можуть підготували виставу для малюків. Через кілька тижнів молодші учасники можуть виявити бажання самостійно поставити виставу за власним сценарієм і показати її в дитячому садку. На цьому прикладі ми бачимо, що гра пройшла шлях від репродукції за готовим сценарієм до самостійної творчої діяльності дітей та підлітків. Потрібно додати, що зовсім необов’язковим є залучення кожної дитини до участі в грі. Навіть стороннє спостереження за діями активного творчого колективу, радість за успіхи інших поступово буде стимулювати бажання взяти участь у грі, приведе до активної дії.

Означена технологія проведення гри вимагає від соціального педагога-ігротехніка постійного контролю за процесом створення, проведення і аналізу ігрової діяльності. Нами були розроблені психолого-педагог1чні умови організацїї гри в процесі соціально-педагогічної діяльності , а саме:

• зацікавлення гравців метою, змістом, структурою гри;

• забезпечення дітей та підлітків необхідним обладнанням для удосконалення відомих ігор чи для створення нових;

• привчання учасників до контролю, корекції, саморегуляції дій під час гри;

• залучення гравців до створення різних творчих мікрогруп, об’єднань під час проведення гри;

• використання змагання як засобу стимуляції творчої активності гравців;

• створення атмосфери морального захисту кожної дитини;

• внесення в кожну гру елементів романтики, загадковості, несподіваності;

• сприяння можливості реалізації організаторських, комунікативних та інших здібностей як організатором гри ,так і гравцями;

• визначення ігротехніком свого місця в кожній грі (учасника, члена журі, інструктора) таким чином, щоб не заважати виявленню певних якостей особистістю дитини чи молодої людини;

• застосування ігор, складність яких змушує учасника “підтягувати” рівень своїх можливостей до найвищого;

• розуміння і відчуття дійсно творчої природи ігрової діяльності.