2. Класифікаційні підходи до ігрових форм роботи

Досвід застосування даних форм роботи в соціально-педагогічній практиці дозволяє нам запропонувати таку класифікацію ігор:

• за кількістю учасників (з обмеженою кількістю учасників, групові, масові);

• за напрямом виховних дій (музичні, танцювальні, інтелектуальні. спортивні);

• за місцем проведення ( в приміщенні, на майданчику, в лісі, на воді);

• за видами обладнання, що використовується ( естафети, настільні, аукціони.);

• за творчим потенціалом ( репродуктивні, конструкторські, новаторські ).

Головною умовою успіху застосування ігор в соціально-педагогічній роботі є активне залучення учасників не лише до самого процесу програвання, а й до процесу створення гри, її народження. Тому по відношенню до створення нового, оригінального, ми пропонуємо таку класифікацію ігор:

• ігри, в яких відчувається нестача інформації;

• ігри, умови яких потребують доповнення;

• ігри, де визначено лише сюжет;

• ігри з суперечностями у змісті;

• ігри з запланованими помилками у змісті (з метою виправлення помилок учасниками);

• ігри за запланованим сюжетом і умовами, де оцінки, результати визначають учасники.

3.Психолого-педагогічні умови підготовки та організації гри

Підготовкою та проведенням гри в практиці соціально-педагогічної роботи займається спеціально підготовлений ігротехнік. Під час проведення гри соціальний працівник-ігротехнік знайомиться з технологією оволодіння навичками ігрової діяльності. До умов підготовки до проведення гри в соціальній роботі ми відносимо:

• визначення творчого потенціалу гри;

• визначення місця і часу проведення гри,

• визначення кількості учасників;

• забезпечення комфортності і природності гри;

• урахування вікових та анатомо-фізіологічних властивостей учасників гри ;

• захист людської гідності, морального самопочуття кожного учасника гри;

• визначення місця ігротехніка під час проведення гри;

• цілеспрямоване поширення прав учасників гри.

Розглянемо ці умови більш детально:

0. Визначення творчого потенціалу гри.

Ігротехнік повинен уявляти доцільність даної гри для певного періоду розвитку особистості дитини чи молодої людини. Крім того, потрібно усвідомити, на розвиток яких показників, якостей особистості може бути спрямована ця гра. При цьому варто враховувати, що гра може бути добре відомою, а може бути і абсолютно новою для вихованців.

Наприклад: гра “Лист”. Для молодших підлітків. Кількість учасників 15-30. Час проведення — організаційний період роботи. В центрі кола гравців — ведучий. Його завдання — знайти де, в якому місці відбувається передача “листа”. Починає гру один з вихованців. Він голосно каже: “Я надсилаю листа. (називає ім’я)”. При цьому він (непомітно для ведучого) робить який-небудь жест, рух, який повторюють ланцюжком гравці. Завдання ведучого зупинити цю “передачу листа”. Якщо ведучий вірно помітив, де і яким сигналом передавався лист, він стає у коло, а ведучим стає той, кого він помітив. Гра повторюється. В процесі цієї гри учасники краще знайомляться, пізнають один одного, виявляють товариське відношення до дій інших.

Визначення місця, часу проведення, кількості учасників, що залежить від умов проведення та характеру гри.

Наприклад, добре відома гра “Вожатий, вожатий...” може бути цікавою, якщо гравці внесуть власні зміни в умови і хід гри. Але головною вимогою залишається пошук зручного майданчика для цієї гри, бажано з м’яким ґрунтом, оскільки ця гра загрожує падінням для дитини , що є дуже небезпечним для її здоров’я.

0. Забезпечення комфортності і природності гри.

Гра має бути бажаною, зручною і приємною для учасників. Бажано, щоб вона була органічно пов’язана з тематичним періодом чи змістом попередніх форм роботи. Вона не повинна несподівано, невмотивовано починатись і закінчуватись. Добре, коли гра має творчу післядію — нову гру чи іншу форму роботи.

Наприклад, під час проведення Свята закоханих волонтери організували для підлітків ігрову програму з елементами інсценування казок. В якості післядії було запропоновано проведення конкурсу на кращій текст для казки-експромту.