Питання для самоперевірки:

4. Дайте визначення поняття “ організаційна форма соціально-педагогічної роботи ”?

5. Назвіть основні класифікаційні ознаки систематизації форм соціально-педагогічної роботи?

6. Розкрийте взаємозв’язок понять “ методи соціально-педагогічної роботи ” та “ форми соціально-педагогічної роботи ”.

Література

1. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи ( модульний курс дистанційного навчання) / А.Й.Капська, О.В.Безпалько, Р.Х.Вайнола; Заг.ред.А.Й.Капської.-К.,2002.- 164 с.

2. Иванов И.П. Энциклопедия коллективных творческих дел. – М.: Педагогика, 1990.- 270 с.

3. Капська А. Й. Соціальна робота: Навч. посібник - К.: Центр навчальної літератури,2005.- 328 с.

4. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1997.

5. Овчарова Р.В. Справочная книга соціального педагога.-М.: ТЦ “ Сфера”,2001.- 480 с.

6. Российская энциклопедия социальной работы / Под ред. А. М. Панова, Е. И. Холостовой. – М., 1997.

7. Соціальна педагогіка. Підручник / За ред. Проф. А.Й Капської. . – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 468 с.

8. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія/ За заг.ред.проф.І.Д.Звєрєвої. . – К.: Ценр учбової літератури, 2008. . – 336 с.

9. Соціальна робота: технологічний аспект: Навчальний посібник/ За ред. Проф..А.Й.Капської. –К.: Центр навчальної літератури, 2004.-352 с.

10. Технологии социальной работи:Учебник /под общей ред. Е.И.Холостовой.-М.;ИНФРА, 2001- 400 с.

Іі. Педагогічні технології в практиці соціально-педагогічної роботи Лекція 4. Особливості застосування словесних групових форм роботи в соціально-педагогічній діяльності

План:

1. Можливості словесних групових форм соціально-педагогічної роботи.

2. Специфіка та виховні можливості дискусії в системі соціально-виховної роботи.

3. Методика підготовки та проведення диспуту

4. Завдання соціального педагога в підготовці та проведенні словесних групових форм соціально-педагогічної роботи

1.Можливості словесних групових форм соціально-педагогічної роботи.

Сучасні зміни духовних, національних пріоритетів призвели до трансформації соціального замовлення у сфері соціального виховання. Сьогодні, бажаним результатом роботи соціальних педагогів, вихователів є формування та розвиток активної особистості, громадянина, здатного до самостійної продуктивної творчої діяльності. Проте поширення в молодіжному середовищі таких негативних тенденцій як соціальний нігілізм, байдужість, зневіра щодо можливого кращого майбутнього гальмують процес соціального становлення молодої людини,громадянина.

Визначаючи можливості застосування словесних групових форм роботи в соціально-педагогічній діяльності ми виходили з особливостей та специфічних потреб пріоритетної цільової групи –підлітків. Психолого-педагогічний аналіз структури особистості підлітка, дозволив нам виявити перелік тих показників особистості, які, на нашу думку, найбільш притаманні дітям та молодим людям, що належать до груп ризикованої поведінки. Це такі мотиваційні якості як бажання самореалізації, визнання з боку оточуючих; характерологічні якості: сміливість, цілеспрямованість, оптимізм; такі творчі здібності, як: гнучкість, альтернативність, критичність мислення, здатність до генерації нових ідей, винахідливість тощо.

Найголовнішим новоутворенням підліткового віку є багатогранне і суперечливе почуття дорослості. Вважаючи себе дорослим, підліток протестує проти дріб'язкової опіки, контролю, беззаперечної слухняності, несправедливого, з його точки зору, покарання. Формою протесту може бути неслухняність, грубість, упертість, замкненість тощо. Зазначені вікові психологічні особливості зазвичай виявляються в нестерпності щодо заперечень і критики на свою адресу, нетерпимому ставленні до опіки і заступництва, низькому рівні адаптації до існуючих порядків, законів і традицій.

Ще однією з особливостей підліткового віку є прагнення до групування. Поведінка підлітків за самою своєю суттю є колективно-групово. Саме тому група та стан підлітка в ній багато в чому визначає його поведінку. Для багатьох підлітків об'єднання в групи - це особлива форма протесту проти укладу життя й опіки старших, своєрідний прояв дорослішання. При аналізі соціальних чинників, що сприяють формуванню асоціальної поведінки, особливо виділяються неформальні групи з протиправними тенденціями. На певному етапі формування особистості така неформальна група може стати головним регулятором девіантної поведінки.

Участь в життєдіяльності групи насамперед задовольняє потребу підлітків у вільному спілкуванні, яка у цьому віці є дуже великою. Спілкування підлітків - це не просто форма організації вільного часу, а насамперед, засіб самовираження особистості, встановлення нових міжособистісних відносин. В сфері міжособистісних стосунків молода людина відчуває потребу в емоційному теплі, розумінні і контакті з іншою людиною. Соціальні суперечності нашого суспільства нерідко викликають відчуття небезпеки, недовіри і безсилля. Таким чином, досвід, що набувається в спеціально організованих групах, сприяє протидії відчуженню, допомагаючи вирішенню проблем, що з’являються в процесі міжособистісної взаємодії.

Таким чином, соціально-психологічні особливості підліткового віку та визначення переваг словесних групових організаційних форм роботи дозволили нам виявити, що ці форми є одними з найбільш ефективних в практиці соціально-педагогічної роботи.

В процесі підготовки і проведення словесних групових форм роботи створюються умови для розвитку цілої низки комунікативних якостей, які нашу думку, є необхідними в становлення особистості молодої людини. Це такі показники як: вміння обґрунтовувати, доводити свої думки та позиції, цінувати мовну інформацію членів групи, вміння робити мовленнєвий сюрприз, здійснювати комунікативну самопрезентацію, а головне – толерантно ставитись до думок, позицій, висловів членів групи і вміти їх конструктивно сприймати.

До групових форм роботи, в яких провідним чинником виховного впливу виступає слово слід віднести: конференції, профілактичні бесіди, дискусії, диспути, „круглі столи”, „усні журнали” тощо.

Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблем соціально-виховної роботи (А. Мудрик, З. Артеменко, А. Кирсанов, В. Зоц та інші) дозволив нам дійти висновку, що диспут та дискусія в характеристиці форм соціально-виховної роботи часто ототожнюються і не розрізняються за змістом і методикою проведення.

Ми погоджуємось з тим, що диспут та дискусія насправді є простими груповими та словесними організаційними формами роботи, головною метою, яких є створення сприятливих умов для визначення переконань, ставлень, життєвих позицій учасників.

Саме в цьому полягає значення диспуту та дискусії як діагностичних чи профілактичних форм роботи та дієвість їх застосування в роботі з дітьми та молоддю. Жваве, активне, невимушене обговорення актуальних для групи учасників проблем дозволить соціальному педагогу більш влучно прогнозувати подальшу діяльність, спираючись на знання потреб та проблем членів колективу і окремих вихованців.