
- •Тема 4. Суспільство як соціальна система
- •2. Суспільство як соціальна система. Структура суспільства.
- •3. Соціальна структура суспільства.
- •Соціальна структура суспільства включає такі елементи:
- •2. Соціальні спільності (соціальний клас, верства, прошарки, страта)
- •3. Соціальні інститути
- •4. Соціальні відносини
- •Основні види соціальних спільностей:
- •4. Основні концепції соціальної структури суспільства.
- •1). Теорія класів
- •2). Теорія еліти
- •3). Теорія соціальної мобільності та соціальної стратифікації
- •5. Базові компоненти суспільства. (Соціальна дія, соціальна взаємодія, соціальні відносини, соціальний контроль. Соціальні зміни та соціальні процеси).
3. Соціальна структура суспільства.
Суб'єктами суспільного життя є самі люди, саме вони творять історію. Творцями соціального процесу вони є разом з іншими людьми, у взаємозв'язку з ними. Кожна людина включена в певну соціальну спільноту чи групу (або в декілька соціальних груп). Тому суб'єктами історичного процесу є не тільки індивіди, але й соціальні спільноти, що формуються на засадах єдності історичної долі, обставин життя, інтересів та цілей індивідуального та суспільного розвитку. Сукупність різноманітних соціальних спільнот та зв'язків між ними складають соціальну структуру суспільства.
Соціальна структура суспільства - це сукупність різноманітних соціальних спільнот та зв'язків між ними.
Соціальна структура суспільства включає такі елементи:
1. індивіди
2. Соціальні спільності (соціальний клас, верства, прошарки, страта)
3. Соціальні інститути
4. Соціальні відносини
Серед факторів, що обумовлюють формування соціальних спільнот та груп, є і природні (ознаки статі, віку, раси), і соціальні (професійні, релігійні, культурні та інші ознаки), а також комплексний показник (критерій) – соціальний статус. Так, можна виділити соціально-територіальні спільноти (мешканці міста і мешканці села), соціально-демографічні (чоловіки, жінки, діти, молодь, пенсіонери), соціально-етнічні (сім'я, рід, плем'я, народність, нація, етнос). Для К.Маркса основним критерієм соціального структурування було відношення до засобів виробництва, до власності. На цьому ґрунтується класовий поділ суспільства – на рабів і рабовласників, селян і феодалів, пролетаріат і буржуазію.
Основні види соціальної структури суспільства:
- соціально-класова (класи, соціальні верстви, соціальні групи);
- соціально-демографічна (сім’я, вікові та статеві спільноти);
- соціально-етнічна (етноси, нації, етнічні групи),
- соціально-професійна (виробничі та інші колективи та організації),
- соціально-територіальна (міське, сільське населення, поселенські спільноти).
1. Соціальна спільність (спільнота) - це група людей, об’єднаних якими-небудь спільними ознаками, спільними інтересами, цінностями, спільною діяльністю і справами і мають соціально значимі риси; – це група людей, яка склалася об’єктивно в процесі історичного розвитку. Соціальні спільності складаються стихійно, не за волею конкретної особи чи групи осіб, які поставили собі за мету утворити саме таку спільність, а об’єктивно, сама по собі, в процесі історичного розвитку.
Типи спільнот визначаються за такими критеріями:
1. демографічні
2. етнічні
3. професійні
4. територіальні критерії
5. класові критерії
Основні види соціальних спільностей:
за ступенем стійкості
а) стійкі (народи, нації, класи)
б) середньо-стійкі (студентські і трудові колективи)
в) тимчасові
2. за розмірами
а) великі (класи, нації, соціальні прошарки)
б) середні (мешканці міста, великого підприємства)
в) малі
3. за змістом
а) соціально класові (соціальні класи, верстви)
б) соціально етнічні (етнос, нація, етнічна група)
в) соціально демографічні (сім’я, вікові та статеві спільності)
г) соціально професійні (виробничі колективи і організації та ін.)
д) соціально територіальні (міське, сільське населення, поселенські спільності)
е) соціально-релігійні (християни, католики, мусульмани)
2. Соціальний інститут – це об’єднання людей на основі їх спільної діяльності, що складаються навмисно через соціальні потреби, заради досягнення спільної мети; - це форма організації життєдіяльності суспільства у тій чи іншій сфері. Соціальні інститути, як було зазначено раніше, утворюються конкретними особами і з конкретною метою – так як вони є спільною діяльністю окремої групи осіб (від кількох чоловік до мільйонів), заради якої і формується інститут. Соціальний інститут - це стійкий комплекс формальних і неформальних норм, правил, принципів, які регулюють різні сфери людської діяльності і організовують їх у систему соціальних статусів та ролей.
Структура соціального інституту
Сукупність установ і організацій.
Сукупність норм і правил, які регламентують діяльність соціального інституту.
Поведінка у відповідності до цих норм.
Механізм їх утворення – це інституалізація, тобто формалізація суспільних відносин.
Етапи інституціалізації :
виникнення потреби, задоволення котрої вимагає спільних організованих дій;
формування спільних цілей
поява соціальних правил і норм у процесі стихійної соціальної взаємодії
поява процедур, пов’язаних із нормами і правилами;
прийняття норм і правил та їхнє практичне застосування;
визначення системи санкцій і ролей, що охоплюють усіх членів соціального інституту
Нині існує чотири основних групи соціальних інститутів:
1. економічні (власність, підприємства, ринок, банки, біржі, гроші, зарплата)
2. політичні (держава, суд, армія, парламент, політичні партії, президент, вибори)
3. духовно-культурні (наука, освіта: школи, ВУЗи, виховання, театри, музеї, клуби, мораль, релігія)
4. інститути у сфері сім’ї (батьківство, сім’я, шлюб, материнство)
Крім того:
а) формальні (юридичні особи які мають печатку і взаємодія суб’єктів у яких відбувається на основі законів та правових актів, формальних регламентів, правил та постанов)
б) неформальні (дружба, сусідство – які не мають формально закріплених законів, правил, норм)
У соціальних інститутів є не лише функції, але й дисфункції.
Дисфункції – це шкода, яку інститути чинять суспільству, в результаті чого відбувається дезорганізація, зміна та руйнування структури
Функції соціальних інститутів – це позитивна роль у суспільстві, сприяють зміцненню виживання, саморегуляції соціальної системи:
регулятивна (регулювання взаємовідносин між членами суспільства за допомогою утворення моделей поведінки);
інтегративна (забезпечення згуртованості, взаємної відповідальності членів соціальної групи);
трансляційна (передавання соціального досвіду, цінностей, звичаїв, традицій, норм культури із покоління в покоління);
комунікативна (забезпечення зв’язків, спілкування, узгодженої взаємодії між людьми, поширення інформації);
функція соціального контролю (забезпечення суспільного порядку та рівноваги через систему санкцій та нагород)