Загальний режим робочого часу

Для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує роботодавець за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства з додержанням установленої тривалості робочого тижня.

На тих підприємствах, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години.

П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою Радою депутатів.

Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Спеціальні режими робочого часу

Види спеціальних режимів робочого часу: а) робота змінами; б) гнучкий режим робочого часу; в) ненормований робочий день; г) вахтовий метод організації робіт; д) роздроблений робочий день та ін.

Гнучкий режим робочого часу – це така форма організації праці, за якою для деяких категорій працівників, для працівників окремих підприємств або їх структурних підрозділів, встановлюється режим праці з саморегулюванням часу початку, закінчення та тривалості робочого часу впродовж робочого дня.

Ненормований робочий день – це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною).

Ненормований робочий день на підприємствах може застосовуватись для: а) осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі; б) осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство); в) осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.

Вахтовий метод – це особлива форма організації робіт, що ґрунтується на використанні трудових ресурсів поза місцем їх постійного проживання за умов, коли щоденна доставка працівників до місця роботи і назад до місця постійного проживання неможлива.

Облік робочого часу – це фіксація інформації про з'явлення працівника на роботі та відпрацьований ним час.

Облік робочого часу може бути поденним та підсумованим.

Режим із поденним обліком робочого часу полягає в тому, що працівники на протязі кожного робочого дня тижня працюють один і той же час.

Режим підсумованого обліку робочого часу може вводитися не безперервно діючих підприємствах, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях та на деяких видах робіт, де за умовами виробництва не може бути дотримана встановлена законодавством для даної категорії працівників щоденна чи щотижнева тривалість робочого часу. Режим з підсумованим обліком вводитися роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства.

Тривалість робочого часу за обліковий період не повинна перевищувати нормального числа робочих годин для нормальної та скороченої тривалості робочого часу. В якості облікового періоду можуть братися місяць, квартал, рік, тур (на залізничному транспорті).

Порядок обліку робочого часу працівників визначено наказом Міністерства статистики України від 9 жовтня 1995 р., №253 "Про затвердження типових форм первинного обліку".