16. Людина як вольова істота. Свобода, вибір, цінність.

Воля як сутнісна властивість людини. Концепції волі в історії філософії. Воля і розум. Воля як практична духовність, свобода волі. Воля і свавілля. Волюнтаризм проти раціоналізму: воля як найвищий принцип буття і свідомості. Добро і зло. Вибір як сутність вольового акту. Вибір, самопроектування і самоздійснення людини. Вибір, свобода, відповідальність.

Тягар свободи, феномен конформізму. Проблема абсолютів, здатних правильно зорієнтувати вибір. Знання і цінність, суще і належне. Вибір з огляду на оцінку та цінність. Світ цінностей, спосіб його буття, рівні та структура. Основи аксіології як науки про цінності.

17. Зміст і форми філософського вчення про розвиток.

Історичні уявлення, розуміння і визначення філософських категорій, законів та принципів в античній, середньовічній, новітній, німецькій класичній та сучасних філософських теоріях.

Діалектична та метафізична концепції становлення, руху та розвитку. Діалектика як вчення про єдність, взаємоперехід і боротьбу протилежностей, про саморозвиток. Тріада як основна форма діалектичного переходу. Головні історичні типи діалектичних філософських систем. Основні найбільш загальні закони розвитку об’єктивного і духовного світу: закон єдності і боротьби протилежностей, закон переходу кількісних змін в якісні і навпаки, закон заперечення заперечення.

Суттєві принципи діалектики – ствердження всезагального зв’язку і взаємозалежності явищ, а також їх розвитку. Принципи об’єктивності, всебічності, системності та історизму в їх розвитку. Принцип сходження від абстрактного до конкретного як принцип визначення і побудови системи філософських категорій.

Зміст основних категорій діалектики: одиничне, особливе і загальне. Сутність і явище. Конечне і безконечне. Можливість і дійсність. Відносне і абсолютне. Частина і ціле. Зміст і форма. Необхідність, випадковість і свобода. Причина, випадок, взаємодія та ін.

18. Пізнання, наука, проблема істини.

Пізнання в контексті людського існування. Пізнання як напрям самореалізації людини. Головне питання гносеології. Суб’єкт і об’єкт пізнання. Дві концепції пізнавального процесу: пізнання як відображення і пізнання як творчість, проблема їх синтезу. Моделі суб’єкта пізнання, що випливають з цих концепцій. Форми пізнавальної діяльності. Буденне, релігійне, художнє пізнання.

Істина, її концепції. Прагматична теорія істини (В.Джеймс). Істина як відповідальність (Б.Рассел). Істина як узгодженість. Істина як процес. Проблема об’єктивної істини та її критеріїв у ціннісно орієнтованому пізнанні. Істина і метод пізнання. Істина та буття.

19. Творчість: філософські аспекти проблеми.

Феномен творчості. Творчість як найбільш адекватна форма людського існування. Головні концепції творчості в історії філософії. Передумови та онтологічний сенс творчості. Етапи і структура творчого процесу. Особливості творчої думки. Мислення і матеріально-предметна діяльність. Дотепність. Мислення, свідомість та несвідоме у творчості. Творчій ерос і архітектонічний інстинкт. Натхнення. Творча воля. Талант і хист як соціокультурний феномен. Творча інтуїція. Інсайт. Еволюція і творчість: детермінізм і свобода. Проблема детермінантів творчості. Творчість, свобода, об’єктивація і комунікація. “Трагедія” творчості. Творчій задум та його здійснення. Евристика. Розвиток творчих здібностей людини. Спеціальні методики творчої діяльності. Творчість – найвища форма активності людини.