Техніка внутрішньошкірних ін'єкцій

Навчальна мета: уміти виконати внутрішньошкірну ін'єкцію; продезинфікувати шприци та голки після використання.

Виховна мета: усвідомити значення доброзичливої, спокійної бесіди з хворим для запобігання почуттю страху перед ін'єкцією.

Початковий обсяг знань: знати призначення внутрішньошкірних ін'єкцій.

Оснащення:

1. стерильні шприци ємкістю 1—2 мл;

2. стерильні голки завдовжки 15 мм, діаметром 0,4 мм;

3. стерильні ватні тампони;

4. 70% розчин етилового спирту;

5. лікарські препарати в ампулах, флаконах;

6. гумові рукавички.

Призначення внутрішньошкірних ін'єкцій. Внутрішньошкірні ін'єкції призначають для місцевого знеболювання та діагностування туберкульозу (проба Манту), ехінококозу (проба Каццоні), бруцельозу (проба Бюрне), профілактики правця.

Для діагностичних проб використовують переважно шкіру внутрішньої поверхні передпліччя.

Послідовність дій під час виконання процедур

Виконання внутрішньошкірної ін'єкції

1. Підготовку рук, збирання шприца, набирання ліків проведіть за загальноприйнятими правилами.

2. Хворого посадіть або покладіть на спину.

3. Місце ін'єкції (середня третина внутрішньої поверхні передпліччя) продезінфікуйте двома стерильними ватними тампонами, зволоженими 70% розчином етилового спирту.

4. Шприц візьміть у праву руку так, щоб II палець утримував муфту голки, кінчики решти пальців підтримували циліндр.

5. Після висихання шкіри лівою рукою обхопіть передпліччя хворого знизу і злегка розтягніть шкіру або І пальцем лівої руки трохи натягніть шкіру нижче від місця ін'єкції.

6. Тримаючи шприц із голкою зрізом догори й майже паралельно до поверхні шкіри, вколіть голку так, щоб у шкіру занурився її зріз.

7. Лівою рукою повільно натисніть на поршень і введіть вміст шприца. При правильному введенні на місці ін'єкції утвориться папула білуватого кольору, яка нагадує лимонну шкірку.

8. Після введення ліків вийміть голку і до місця ін'єкції прикладіть стерильний ватний тампон.

Запам'ятайте! Категорично забороняється використовувати той самий шприц, замінюючи лише голки, для введення ліків декільком хворим.

Дезінфекція шприців і голок після їх використання

1. Шприци та голки після використання промийте дезінфекційним розчином (3% розчин хлораміну) в окремій ємкості.

2. Замочіть шприци в розібраному вигляді, не знімаючи голки, в 3% розчині хлораміну на 60 хв.

3. Промийте шприци та голки під проточною водою, висушіть і здайте шприци і голки одноразового використання в утильсировину, а шприци багаторазового використання — у централізоване стерилізаційне відділення.

4. Промивну воду перекип'ятіть протягом 30 хв або засипте сухим хлорним вапном з розрахунку 200 г вапна на 1 л промивної води й витримайте протягом години, потім вилийте воду в каналізацію.

Запам'ятайте! Промивання шприців і голок після використання здійснюють у гумових рукавичках.

Техніка підшкірних ін'єкцій

Навчальна мета: уміти ввести лікарську речовину підшкірно; ввести підшкірно олійні розчини.

Виховна мета: уміти знайти зручне положення хворого і чітко виконати ін'єкції для запобігання і зменшення болю.

Початковий обсяг знань: знати перевагу підшкірного введення ліків; протипоказання до підшкірних ін'єкцій; ділянки тіла, які частіше використовують для ін'єкцій.

Оснащення:

1. стерильні шприци ємкістю 1, 2, 5 мл, голки завдовжки 2,5—4 см;

2. стерильні ватні тампони, серветки;

3. 70% розчин етилового спирту;

4. лікарські препарати в ампулах, флаконах;

5. пилочка;

6. ниркоподібний лоток;

7. гумові рукавички.

Перевага підшкірного введення ліків. Підшкірні ін'єкції забезпечують відносно швидке (через 20 хв) всмоктування лікарських препаратів у загальне коло кровообігу. Найчастіше вводять розчин ліків, які швидко всмоктуються в підшкірній жировій клітковині і не справляють на неї подразнювальної дії.

Протипоказані підшкірні ін'єкції в разі глибоких змін шкіри, опіків, поранень у тих ділянках, де треба робити укол, а також у разі вираженого набряку та рубцевих змін підшкірної жирової клітковини.

Ділянки тіла, які частіше використовують для ін'єкцій. Для підшкірних ін'єкцій частіше використовують зовнішню поверхню плеча, підлопаткові ділянки, передньозовнішню поверхню стегна, латеральні поверхні живота на рівні пупка. У цих ділянках шкіру та підшкірну жирову клітковину легко захопити в складку, до того ж відсутня небезпека пошкодження великих судин і нервів. Підшкірно вводять 1—2 мл розчину, максимальний об'єм не повинен перевищувати 5 мл.

Уникайте ділянок з ямками або вузлами, утвореними внаслідок ліподистрофій, оскільки вони можуть стати причиною зниженої абсорбції та ефективності лікарських засобів.

Послідовність дій під час виконання процедур

Методика виконання підшкірної ін'єкції

1. Протріть чисто вимиті руки стерильним ватним тампоном, зволоженим 70% розчином етилового спирту.

2. Підготуйте шприц і наберіть ліки згідно із загальноприйнятими правилами.

1. Проведіть психологічну підготовку хворого.

3. Хворого посадіть. Пацієнтам з лабільною нервовою системою, схильним до запаморочень, ін'єкції виконуйте в положенні лежачи.

4. У місці ін'єкції шкіру протріть стерильним ватним тампоном, зволоженим 70% розчином етилового спирту, двічі: спочатку обробіть ділянку розміром 10 х 10 см, потім другим тампоном —5x5 см. Тампон затисніть між IV і V пальцями лівої руки.

5. Наповнений ліками шприц візьміть правою рукою так, щоб II палець притримував муфту голки, решта пальців невимушено тримають циліндр шприца. При цьому зріз голки направте вгору.

6. Вказівним та великим пальцями лівої руки захопіть шкіру з підшкірною жировою клітковиною у відповідній ділянці і відтягніть її догори або захопіть плече з медіального боку і трохи натягніть шкіру.

7. Швидким рухом під гострим кутом (30—45°) за течією лімфи (від периферії до центру) вколіть голку зрізом догори, введіть її на 2/3 довжини в основу утвореної складки, тобто на глибину 1-2 см.

8. Після проколу шкіри складку відпустіть і II—III пальцями лівої руки обхопіть обід циліндра шприца, а І пальцем надавіть на рукоятку поршня і повільно введіть ліки під шкіру.

10. Лівою рукою прикладіть до місця уколу стерильний ватний тампон і швидким рухом витягніть голку.

11. Запропонуйте хворому цим самим тампоном протягом З—5 хв притримати місце ін'єкцій.

Підшкірне введення олійних розчинів

1. Перед набиранням олійних розчинів у шприц ампулу з ліками підігрійте на водяній бані до температури 30—35°С.

2. Після введення голки складку шкіри відпустіть і лівою рукою відтягніть поршень шприца до себе, щоб перевірити, чи не потрапила голка у кровоносну судину.

3. Якщо кров у шприці відсутня, то повільно введіть ліки.

4. За наявності крові в шприці відтягніть трошки голку зі шприцом до себе, не виймаючи її, введіть під іншим кутом і знову перевірте, чи не потрапила голка в просвіт судини.

5. Після введення олійних розчинів місце ін'єкції легенько помасажуйте, а для кращого розсмоктування олійних розчинів на місце ін'єкції накладіть зігрівальний компрес або грілку.

6. Простежте, щоб використані ватні тампони не знаходились у ліжках або на підлозі в палатах. Зберіть їх і занурте в 20% розчин хлорного вапна на 1 год, потім викиньте в сміттєзбірник.

Запам'ятайте! Необхідно стежити, щоб над поверхнею шкіри залишилось не менше ніж 0,5 см довжини голки. Дозволяється в одному шприці вводити лише фармакотерапевтично сумісні два або кілька препаратів.

Техніка виконання ін'єкції інсуліну

1. Виберіть анатомічну ділянку для введення інсуліну.

2. Ін'єкцію виконуйте, дотримуючись правил асептики. Двічі обробіть місце ін'єкції стерильним ватним тампоном, зволоженим 70% розчином етилового спирту. Дайте йому висохнути, оскільки спирт, потрапляючи на вістря голки, спричинює біль під час ін'єкції.

3. Обережно зробіть складку з підшкірної жирової клітковини або злегка натягніть шкіру (в осіб з ожирінням). Інсулін потрібно вводити глибоко між підшкірною жировою клітковиною та м'язами, що покращує абсорбцію препарату і знижує ймовірність виникнення травм.

4. Введіть голку під кутом 45°; у разі довжини голки до 1,5 см — під кутом 90°.

5. Притримуючи тканини, відтягніть поршень, у результаті чого між м'язами й підшкірною жировою клітковиною утворюється щілина.

6. Введіть інсулін повільно, щоб звести до мінімуму пошкодження тканин.

7. Легко виведіть голку під тим самим кутом, одночасно відпускаючи складку шкіри.

8. Не протирайте і не масажуйте місце ін'єкції, інсулін повинен повільно абсорбуватися з місця введення в підшкірну жирову клітковину.

Примітка. Швидке всмоктування інсуліну порушує рівновагу "препарат — дієта", що може призвести до виникнення діабетичної коми.

Техніка виконання ін'єкції гепарину

1. За 15—20 хв перед ін'єкцією прикладіть холод до місця уколу (у ділянці живота), щоб знизити ймовірність утворення синців у ділянці ін'єкції.

2. Процедуру виконуйте з дотриманням правил асептики. Легко обробіть місце ін'єкції стерильним тампоном, зволоженим 70% розчином етилового спирту, не протирайте інтенсивно, щоб не пошкодити дрібні кровоносні судини.

3. Дайте обробленій ділянці висохнути — потрапляння антисептика на вістря голки спричинює біль під час ін'єкції.

1. Обережно зробіть складку з підшкірної жирової клітковини.

4. Введіть голку в основу складки під кутом 90°, таким чином травмується менша кількість м'яких тканин.

5. Не рухайте кінчиком голки після введення і не відтягуйте назад поршень, щоб уникнути пошкодження тканин і утворення гематом.

6. Введіть препарат повільно, щоб уникнути пошкодження тканин і больових відчуттів.

7. Легко виведіть голку під тим самим кутом, під яким вона була введена, одночасно відпускаючи складку шкіри.

8. Шкіру не протирайте, а злегка надавіть стерильним сухим тампоном на місце ін'єкції і тримайте 30—60 с. Це зводить до мінімуму ймовірність виділення крові і виникнення кровотечі.

10. Чергуйте місця ін'єкції. Місця, в які ін'єкції роблять протягом тижня, повинні бути принаймні на відстані 2,5 см одне від одного.

11. Продезінфікуйте шприц, голку, ватні кульки.

12. Вимийте руки водою з милом і висушіть їх.

Примітка. Гепарин — це антикоагулянт прямої дії. Його вводять здебільшого підшкірно в ділянку живота (у деяких випадках внутрішньовенно). Гепарин не вводять внутрішньом'язово через ризик виникнення гематоми. Утворення синця після ін'єкції свідчить про те, що доза препарату не абсорбується належним чином. Не можна робити ін'єкцію в місці утворення синця. У разі появи синця необхідно пояснити хворому, що крововиливи утворилися внаслідок дії препарату, а не є причиною невмілого виконання ін'єкції.