2. Природа управлінських рішень

Керівники в своїй діяльності при прийнятті рішень досить часто покладаються на власний досвід, інтуїцію та почуття. Відомий науковець Н. Енкельман говорив, що «в конфлікті почуття і розуму завжди перемагає почуття». У даному контексті почуття, що базується на конкретних умовах про об’єкт управління, виражає відношення до рішення, що приймається. Залишатись незалежним від почуттів менеджеру заважає внутрішнє середовище та особисті якості. Крім того, для прийняття раціональних рішень потрібно досконало володіти математичним апаратом і здійснювати математичне моделювання розвитку об’єкта.

Формальна (математизована) теорія прийняття рішень у рамках нормативного підходу аналізує, як повинні прийматися рішення, за яких умов вони будуть найбільш раціональними.

Співвідношення формального і неформального аспектів розробки рішення досить динамічне. Воно обумовлене як розвитком математичного апарату та технічних засобів, так і формалізацією психофізичних процесів людської поведінки. З розвитком науково-технічної революції область формального в розробці рішень розширюється. За твердженням фахівців, психологія стоїть на порозі нового етапу розвитку - створення математичного апарату для опису психічних явищ і пов’язаної з ними людської поведінки. І це вельми важливе, оскільки психологічні (неформальні) аспекти - складова частина процесу розробки рішень, що не враховується нормативними моделями.

На початку будь-якої справи лежить ідея, яка трансформується в думку і під впливом зовнішнього середовища та внутрішніх факторів особистості перетворюється в переконання. Переконання, підсилені почуттями і увагою, реалізуються в конкретних діях менеджера. При згоді з зовнішнім середовищем виконувані дії ведуть до успіху. Повторення успіхів формує майстерність, чи мистецтво прийняти рішення.

У повсякденній практиці менеджеру потрібно прийняти багато простих і складних рішень. Здатність «видавати» ідеї, мислити та узгоджувати свою думку з керівництвом і колегами, досягати позитивного її впровадження в дію - це якості кращого менеджера.

Управлінське мислення повинно бути конкретним. Керівнику необхідно уявляти складне ціле і бачити при цьому складові його елементи. Найважливішими властивостями управлінського мислення є здібність до ризику та особиста відповідальність за кінцевий результат. Кожне рішення породжується в процесі мислення, яке співвідносить можливості особистості з ситуацією, що конкретно складається.

Мислення керівників має деякі особливості, зокрема:

1. глибина мислення — свідчить про вміння передбачати найбільш віддалені від поверхні причинно-наслідкові зв’язки;

2. широта мислення — відображає вміння бачити гаму (багатогранність) взаємозв’язаних явищ в цілому, не виділяючи з них яку-небудь проблему і не займаючись лише нею;

3. гнучкість мислення — проявляється у вмінні відступати від улюблених та випробуваних стереотипів рішення; вміння оригінально мислити;

4. швидкість мислення — це «швидкість» думки від аналізу до формування рішення.

Управлінські потреби можуть бути відсутні у людей або мати різну збуджуючу силу. Немало є й таких, які бачать свою життєву перспективу якраз у керівництві людьми і концентрують зусилля для просування по службі. Наявність управлінських потреб - необхідна умова призначення кандидата на керівну посаду.

Крім потреб керівник повинен володіти здібностями до управління. Найважливіші з них: діагностичні, творчі і організаторські. Діагностичні здібності дозволяють формувати чітке уявлення про теперішнє і майбутнє організації; творчі - виробляти рішення, адекватні задачам організації; організаторські - забезпечувати їх реалізацію.

Індивідуальна управлінська концепція керівника - це спосіб розуміння і трактовки проблем управління. Вона залежить від життєвого кредо. Надзавдання представляє індивідуальний зміст діяльності людини у великі проміжки часу (юність, зрілість, старість). Воно визначає зв’язок і умови життєвого шляху/людини, служить психологічним стереотипом, навколо якого розгортаються різноманітні вчинки і дії. Для керівника воно може виступати конкретною ціллю. Проблемне наповнення - це система завдань, на вирішення яких керівник направляє свою активність. Одні з проблем для керівника є в центрі його уваги, інші - на периферії. Від якості керівництва залежить, які з них будуть пріоритетними. Управлінські задуми - стандартні та звичні для керівника способи розв’язання проблем. У різних керівників вони можуть бути різними. Наприклад, підвищення продуктивності праці досягається декількома шляхами: поліпшенням організації праці, зміною технології виробництва тощо. Якщо ці задуми стереотипні і не змінюються при зміні економічної ситуації та соціальних умов господарювання, виникає небезпека відставання менеджера від сучасного життя.