4. Психологія поводження у ситуаціях ризику та використання механізму інтуїції для розробки рішень

Сучасні підходи до вивчення поводження людини і її психіки визначилися ще на початку XX століття. Але і наприкінці цього сторіччя задача строгого опису механізмів поводження людини, її діяльності та закономірностей розвитку залишається надзвичайно важкою, що виключає побудову її математичного аналога. Однак спільний пошук рішень у цій області як з боку психологів, так і з боку математиків йде у світі досить активно.

Фахівці визнають, що ризиковані рішення визначаються двома групами факторів - зовнішнім середовищем й індивідуальними властивостями особистості. Думка розходиться по питанню про пріоритетність впливу цих факторів. Тим часом істина, як завжди, знаходиться посередині. Вона складається в необхідності обліку як стану зовнішнього середовища (об’єктивна сторона), так і психологічних властивостей людини, яка приймає рішення (суб’єктивна сторона).

Психологи відзначають безліч психологічних нюансів, що визначають поводження керівників у ситуаціях, пов’язаних з ризиком. Якості особистості позначаються, наприклад, на особливостях сприйняття людьми ризикованих ситуацій. Загальновідомо, що одна й та сама ситуація характеризується різними людьми неоднозначно. Стосовно господарського ризику психологи виділяють людей з «внутрішньою стратегією» - тих, хто успіхи і поразки пояснює своїми особистими діями, і людей з «зовнішньою стратегією», орієнтованих на вплив зовнішніх факторів. Перша група людей схильна до прийняття рішень середнього рівня, друга - рішень низького або високого рівня. Керівник, що тяжіє до успіху, частіше виявляє «мудру обережність», надаючи перевагу середньому рівню ризику. Страх невдачі інших керівників схиляє їх до прийняття рішень, що виключають ризик, або в несприятливій обстановці - до вибору варіанта з можливо меншими втратами. Ухиляються від ризику, як правило, керівники консервативного типу, або демагоги. І навпаки, частіше вибирають ризиковані варіанти рішення люди, що відрізняються авантюризмом. В умовах ринкової економіки ця якість розцінюється як прагнення до новизни й оцінюється позитивно.

Проведені психологами дослідження виявили такі тенденції:

1. менеджери старшого віку, а також люди, що працюють у фірмі тривалий час, схильні уникати ризику;

2. менеджери з більш високим статусом, більшою владою і великими доходами, а також працюючі в невеликих фірмах, ризикують частіше;

3. більш високий освітній рівень менеджерів збільшує схильність до ризику;

4. люди скоріше підуть на ризик, уже знаходячись у ризикованій ситуації, ніж ввійдуть у неї;

5. банківська справа залучає значно більше ризикованих менеджерів, ніж інші галузі промисловості;

6. рішення, пов’язані з бізнесом фірм, ризикованіше тих, що стосуються персонального доходу підприємця (менеджер скоріше ризикне грішми фірми, ніж своїм доходом).

Література: 1, 7, 26, 31

Тема 7. Методи оцінки рішень

Мета: розглянути сутність показників та шляхів визначення ефективності прийнятих управлінських рішень.

1. Ефективність рішень та потреба в їх оцінюванні.

2. Економічна оцінка управлінських рішень.