2. Ризики та заходи по їх зменшенню

Природа ризику в ринковій економіці обумовлена наступними факторами:

- обмеженою сферою державного регулювання господарської діяльності;

- посиленням ролі випадкових факторів у взаємодії підприємства з зовнішнім середовищем;

- приватною власністю підприємця, її володінням, користуванням, розпорядженням;

- конкурентною боротьбою товаровиробників і інших господарських суб’єктів;

- всеосяжним характером ризику, що поширюється на сфери громадського життя. Він має місце на етапах виробництва, продажу, закупівлі, менеджменту тощо.

У самому широкому змісті ризик - це небезпека виникнення збитку. Обсяг цього поняття включає сфери діяльності з виробництва продукції, товарів, надання послуг, виконання соціально-економічних і науково-технічних проектів, товарно-грошових і фінансових операціях. Ризикуючи підприємець (менеджер) розраховує на одержання виграшу (прибутку, доходу). Витрачаючи певні кошти прагне одержати вигоду, що перекриває понесені витрати. Отже, предметом ризику є втрати ресурсів: матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних, інтелектуальних або недоотримані доходи (нижче очікуваних).

У спеціальній літературі автори приводять різні визначення ризику, характеризуючи його як:

• дія на удачу, в надії на щасливий результат;

• схильність до можливості збитку або втрати;

• можливість і масштаб невідповідності очікуваних негативних і позитивних результатів при виборі варіанта рішення з числа альтернативних;

• ймовірність виникнення збитків або зниження доходу в порівнянні з прогнозованим варіантом;

• кількісна оцінка невдалого результату;

• спосіб дій у невизначеній обстановці, очікуваний позитивний результат яких носить випадковий характер.

Розвиток ринкових відносин підвищує ступінь ризику. До цього спонукає конкуренція на ринку, що стимулює впровадження новин технологій, ноу-хау, прийняття неординарних рішень, поєднаних з ризиком. Успіх у бізнесі припускає не відхилення від ризику, а зниження його до мінімально можливого рівня. Цього можна домогтися шляхом прогнозування ризику, оцінки ймовірності настання ризикованих подій, їхніх можливих наслідків, і на цій основі розробки заходів для керування такою ситуацією.

Різновиди ризиків. Виробничий ризик виникає в сфері виробництва продукції, товарів, послуг і виконуваних робіт. Причини ризику можуть бути пов’язані з освоєнням нового виробничого проекту, технологій, збільшенням собівартості продукції, зниженням або різким ростом обсягу виробництва.

Джерелом виникнення ризиків можуть бути і психологічні особливості керівника, що у відношенні до ризику можуть виявлятися и діапазоні від перестрахування (ризик бездіяльності) до авантюризму (дії за межами виправданого ризику).

Комерційний ризик може виникнути в результаті зниження рівня продажів на ринку, підвищення тарифів на перевезення вантажів, коливань валютного курсу, приймання товару покупцем, росту витрат обігу, відсутності платежів від покупців товарів.

Фінансовий ризик виникає у взаєминах підприємств із банками Він залежить від рівня позикових засобів підприємства стосовно власних активів.

Політичні ризики пов’язані з забороною на імпорт у країні по купця, проведенням страйків (війн) у період транспортування вантажу, конвертованістю валют або встановленням заборони на переклад грошей і т. ін.

Досить різноманітні ризики при проведенні підприємством інвестиційної політики. Ризик інвестиційних рішень з’являється в результаті таких небажаних явищ, як інфляція, необхідності дисконтування вкладених сум, зіставлення прибутку, одержуваного від збереження засобів у банку й інвестицій у виробництво.

Вкладення засобів у цінні папери супроводжує такі види спеціальних ризиків, як капітальний, селективний, тимчасовий, ризик законодавчих змін, ризик ліквідності, кредитний, інфляційний, процентний, відзивний, ринковий, політичний, галузевий, ризик підприємства, валютний ризик:

• капітальний ризик - це загальний ризик по всьому портфелю цінних паперів у порівнянні з вкладенням засобів в інші сфери;

• селективний ризик - означає потенційний збиток у результаті вибору цінного папера;

• часовий ризик - виникає у результаті неправильного вибору часу придбання цінного папера або його продажу;

• ризик законодавчих змін - це можливість втрат засобів як наслідок змін законодавства;

• ризик ліквідності - це можливі втрати через падіння цінності при продажу цінного папера;

• ринковий ризик - це ризик втрати доходу в результаті загального падіння вартості цінних паперів на ринку;

• кредитний ризик - з’являється через емітента (випускника боргових цінних паперів), не здатного виплачувати прийнятий відсоток по них або загальний розмір боргу;

• інфляційний ризик - це потенційні втрати доходу внаслідок випереджуючого росту інфляції;

• процентний ризик - це потенційні втрати інвесторів через зміни процентних ставок на ринку (ринковий позов);

• відзивний ризик - це втрата купівельного доходу в результаті дострокового відкликання емітентом цінного папера;

• політичний ризик - виникає через зміни політики держави або погіршення її економічного стану;

• галузевий ризик - це наслідок ослаблення економіки галузі;

Усі фактори, що так чи інакше впливають на ризик, можна умовно розділити на дві груп: об’єктивні і суб’єктивні. До суб’єктивних відносяться фактори, що характеризують безпосередньо дану фірму. Це виробничий потенціал, технічне оснащення, організація праці, її продуктивність, рівні спеціалізації, техніки безпеки і т. ін. Об’єктивні фактори не залежать від діяльності підприємства (інфляція, конкуренція, політичні й економічні кризи).

При кількісному аналізі ризику можуть використовуватись різні методи. Найбільш розповсюдженими серед них є: статистичний, аналітичний, метод експертних оцінок, аналіз доцільності витрат, використання аналогів. Широко застосовуються при цьому різні формули, графіки, таблиці.

У практиці прийняття ризикованих рішень дотримуються шкали припустимого ризику, що відбиває вид ризику і величину зв’язаних з ним втрат:

Істотно знижує ризик розвиток диверсифікаційної діяльності підприємств. Розподіл капіталу між різними галузями, регіонами, країнами дозволяє в сформованій ризикованій ситуації з конкретним товаром перекрити потенційні втрати за рахунок загальних доходів підприємства.

В інвестуванні великих проектів найбільш поширені три способи зниження ризику: розподіл ризику між учасниками проекту (замовником, інвестором, виконавцем), страхування і резервування засобів на покриття непередбачених витрат.

Управлінська поведінка при прийнятті рішень в умовах ризику відрізняється деякою специфікою. На початковому етапі відбувається визнання ризикованої ситуації й оцінюється можливість прийняття її для конкретного менеджера. На другому - виробляється оцінка ступеня ризику. Третій етап характеризується вибором дій, що можуть виявлятися як стосовно зовнішнього, так і відносно внутрішнього середовища підприємства. Вплив на зовнішнє середовище може включати вплив на лінію поводження партнерів при укладанні договорів і комерційних справ, маневрування ресурсами за посередництвом банків. Пристосування до ризику через фактор внутрішнього середовища припускає збір додаткової інформації, розробку нових альтернатив, виграш у часі тощо. Варто мати на увазі, що ризиковані операції приносять більше прибутку, ніж уже відпрацьовані. Тому на підприємстві повинна бути визначена збалансованість господарських зон з високим і низьким ступенем ризикованості.