3. Вплив факторів внутрішнього середовища на функціонування підприємства

Поряд з вивченням і оцінкою впливу зовнішнього середовища не менш важливим є глибоке знання власних можливостей підприємства, його невикористаних резервів, сильних і слабких сторін. Це має значення як для протистояння «зовнішнім небезпекам», так і для успішної самоорганізації і саморозвитку. Діяльність з діагностики внутрішніх проблем називають управлінським обстеженням, що рекомендується проводити по напрямках: маркетинг, фінанси, виробництво, кадри (людський фактор), організаційна культура та імідж підприємства.

В області маркетингу звертається увага на такі питання, як частка ринку та конкурентоспроможність, асортимент і якість продукції, що випускається, сегментація ринку й типологія споживачів. Досить важливі також наукові дослідження та розробки ринкової тематики, торговельне обслуговування покупців і післяпродажний сервіс, організація та проблеми збуту, реклама й заходи щодо стимулювання продажів, обсяг одержуваного прибутку.

Аналіз фінансового стану підприємства на основі постійного контролю дозволяє вчасно виявляти «вузькі місця», сильні та слабкі сторони в роботі, приймати рішення по коригуванню поточної діяльності та планів на перспективу.

Аналіз внутрішніх факторів включає й управління виробничим процесом. Зокрема становлять інтерес питання ціноутворення, постачання сировини і матеріалів, взаємодії з постачальниками, стану виробничого парку устаткування, його продуктивності, можливості розширення ринку, ефективності системи контролю якості, проектування технологічного процесу, його модернізації.

Одним з найважливіших внутрішніх факторів у функціонуванні підприємства є людський фактор. У кінцевому рахунку все замикається на людині, на її кваліфікації, творчих можливостях, мотивації трудитися з найбільшою віддачею. Якими б потенційно ефективними не були би нововведення - їхня доля в руках, розумі, почуттях людини. Тому керівникам важливо сформувати мобільний колектив, що сторицею окупить вкладені витрати.

Отже, основна мета вивчення факторів зовнішнього середовища полягає у виграші часу для подолання неминучих загроз або використання шансів на користь підприємства. Вивчення та аналіз внутрішніх факторів спрямований на виявлення переваг і недоліків у роботі підприємства, рангування їх за ступенем важливості для негайного реагування в інтересах підприємства, а також мобілізацію на виконання обраної альтернативи дій.

4. Прогнозування стану зовнішнього середовища

Розробка рішень в умовах невизначеності і ризику вимагає не тільки вивчення зовнішнього середовища, а й його прогнозування. Прогнозування - це припущення динаміки розвитку ситуації в майбутньому, засноване на наявній інформації. Прогнозування - це мистецтво і наука передбачення майбутніх подій. Прогнозування - це методи, в яких використовується як накопичений досвід, так і поточні припущення стосовно майбутнього з метою його визначення. В залежності від особливості зовнішніх факторів розрізняють прогнози економічні, розвитку технології, конкуренції, стану ринку, а також соціальне прогнозування.

Економічні прогнози характеризують загальний стан розвитку економіки на прогнозований період (у країні, регіоні, галузі, компанії). У прогнозах розвитку конкурентів висвітлюється очікувана стратегія і тактика, частка їхньої продукції та продажу на ринку, наміри щодо випуску нових виробів та ін. Прогнози стану ринку товарів розробляються з урахуванням поточного стану та перспектив розвитку економіки, впливу політичних факторів, проведення цінової політики, стандартів по захисту навколишнього середовища (для ряду товарів), динаміки рівня доходів населення, демографічної ситуації тощо. Прогнози розвитку технології розкривають найближче і віддалене майбутнє технологічних процесів; у них оцінюються різні якісні характеристики нововведень на предмет ефективності, економічності, трудомісткості, енергоємності й інших параметрів. Соціальні прогнози свідчать про відношення людей до подій соціального життя, різних суспільних явищ. При розробці рішень важливо, зокрема, враховувати купівельні наміри та переваги щодо нових товарів, відношення покупців до різного роду послуг.

За часом упередження прогнози бувають:

Короткострокові прогнози. Такі прогнози охоплюють період до одного року, але розробляються, як правило, до трьох місяців. Використовуються для планування закупок, робіт, використання трудових ресурсів, розподілу робіт і обсягу виробництва.

Середньострокові прогнози. Розраховані до трьох років. Використовуються в плануванні виробництва, збуту, розподілу бюджету та ін.

Довгострокові прогнози. Охоплюють період більше трьох років. Використовуються для планування нових товарів, витрат по основних фондах, у визначенні місця розташування підприємства та ін.

При розгляді життєвого циклу товару до стадій розробки і росту, як правило, застосовують довгострокові прогнози, а до інших стадій - середньострокові та короткострокові.

Методи прогнозування - це сукупність прийомів та способів мислення, які дозволяють на основі ретроспективних даних екзогенних та ендогенних зв’язків об’єкта і їх змін вивести судження певної достовірності відносно розвитку об’єкта в майбутньому. В основному поділ методів проходить на неформальні, якісні і кількісні.

До неформальних методів відносять методи письмової та усної інформації, а також промислового шпигунства.

Метод вербальної (усної) інформації базується на зборі усної інформації, що отримується через радіо, телебачення, розмови, телефонограми... Така інформація зачіпає всі основні фактори зовнішнього середовища і становить інтерес для організації. Вона має дуже перемінний характер, легко отримується і досить часто менеджери, прогнозуючи наступні події, повністю на неї покладаються.

Джерелами для методу письмової інформації є газети, журнали, бюлетені, звіти... Часто ця інформація є неповною і застарілою.

Прогнозування за результатами промислового шпигунства базується на викраденні інформації у конкурентів.

До якісних методів відносяться різні методи експертних оцінок, метод Дельфі, методи «мозкової атаки» тощо:

1. Метод колективної експертної оцінки. Цей метод базується на опитуванні групи експертів, часто в поєднанні зі статистичними моделями, результатом чого з’являється групова оцінка попиту.

2. Метод продаж. У цьому методі кожна особа, що продає товар, оцінює, які продажі будуть в її регіоні; прогнози потім розглядаються, щоб гарантувати їх реальність.

3. Метод Дельфі. Цей інтегральний груповий процес дозволяє експертам, які можуть займати різні позиції, створювати прогнози. Метод здійснюється за декілька циклів, протягом кожного з яких проводиться опитування анонімних експертів, по завершенню чого їх відповіді табулюються і повертаються їм назад із статистичним значенням середнього арифметичного та стандартного відхилення. Процес повторюється від 3 до 6 разів, поки не буде досягнута узгодженість по питаннях, що і буде використане як прогнозування.

4. Огляд ринку покупців. Це метод отримання даних від покупців чи потенційних покупців, що розглядають майбутні плани своїх покупок.

До кількісних методів відносять моделі часових серій та причинні моделі.

Моделі часових серій прогнозують майбутнє на базі припущенні, що воно буде функцією минулого.

При багатократному складанні прогнозів з певної проблеми дані потрібно систематизувати для полегшення виконання прогнозів у наступний період.

Часові проміжки (серій) базуються на послідовності рівних проміжків (тиждень, місяць, квартал, рік) між точками даних. Аналіз часових серій ведеться через розбивку минулих даних на компоненти і потім проектуванням їх вперед.

Література: 12, 22, 30.