Секція філософії і теорії культури

Астапова Яна

Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна

Срібне століття як культурологічний феномен

ХХ століття залишило нас в ситуації глобальної кризи перед вибором: «бути чи не бути?». Кризисна свідомість народжує у сильних духом людей «етику відповідальності» як діяльне бажання шукати альтернативні шляхи розвитку. Культура, роблячи вплив на динаміку соціально-політичних процесів, здатна зняти гостроту проблем цивілізації, тому своєчасним бачиться осмислення її феноменів.

Історія дослідження проблеми культурного розвитку аналізується від робіт М. Данилевського і О. Шпенглера, які першими висунули ідею переривчастості і нелінійності процесу, до А. Тойнбі, що визначає вже цілу систему перехідних станів суспільства і відзначає основні їх характеристики (відчуття неконтрольованого потоку життя, всезмішування, прагнення вийти за межі сьогодення, посилення віри) як «виклики» часу, на які покликана дати «адекватну відповідь» творча еліта суспільства [5].

Згідно сучасним теоріям циклічності історія культури визначається постійною зміною двох типів періодів: відносно стабільні, що характерезуються стійкістю, поступовістю і передбаченістю розвитку з домінантою «порядок», змінювалися перехідними, нестабільними, такими, що мають домінанту «хаос». У періоди екзистенціального хаосу в надрах системи включаються процеси самозбереження, починається структуризація, вибудовування нових зв'язків, формування основ нової дійсності і культури.

З'ясування філософсько-естетичного контексту, виявлення теоретичних і творчих концепцій взаємодії мистецтв, реальний процес якого був особливо актуальним і загостреним на рубежі XIX - XX століть і в перші десятиліття XX століття, відобразився переломом в культурі і повертає нас до творчих осіб того часу - філософів, музикантів, художників, поетів, які найбільш цілісно відобразили епоху. Гостре відчуття протистояння творчого і людського «я», заперечення навколишньої дійсності спонукало виходити за вузькі просторові і часові рамки повсякденного і звичайного. Наростаюча «етична криза» відкрила горизонти містики, що трактувала як вільне самоствердження надособистої волі. Це оновлене світовідчування, відкрите у всіх своїх протиріччях, стало причиною появи принципово нового типу творчої особи.

Новий тип творця тяжіє до синтезу, повернення до міфологічних початків відобразив зростаючу кризу у всьому суспільстві. Особа людини стала мірилом всього життєтворчого процесу. Цей процес і фіксував перехід до нової епохи.

Саме особа, на думку А. Бєлого [2], є центром, основним компонентом культури, при всій складності її визначення, розмитості кордонів, включаючи мистецтво і науку, життя суспільства і окремих людей, їх побут.

Для діячів культури Срібного століття, зокрема символістів, до яких відносять і творчу особистість М. Волошина, при всій відмінності напрямів і художньо-філософських концепцій, було характерне прагнення шукати шляхи вирішення всіх протиріч у сфері духовній. Тут необхідно відзначити дуже характерну велику роль власного естетичного сприйняття: образність мислення, особливий ліризм, переважання емоційного і інтуїтивного, це наводило до своєрідної злитої філософського і художнього осмислення фактів дійсності. Подібне світосприймання мало на своїй меті відновлення втраченої цілісності особи.

Ідеї про створення нового життя через творення нової людини розвиває М. Бердяєв в роботі «Сенс творчості» [2]. Філософ висловлює думку про нове буття людства, яке може бути реалізоване лише через творчий акт окремої людської душі, через етичне зусилля людини. Бердяєв продовжує традицію, розвиваючи ідею синтезу всіх видів мистецтва. Стержнем «Сенсу творчості» Бердяєва стала ідея творчості як одкровення людини, як творіння світу, що продовжується, спільно з Богом.

Яскравим і плідним явищем культури Срібного століття була філософізація всіх її сторін. Властиве нестабільній культурі наповнення мистецтва філософською рефлексією (поезія Н. Реріха, Вл. Соловйова, Вяч. Іванова, М. Волошина) дозволяє з повною упевненістю стверджувати, що в перехідних періодах це поки що не стало повноправною темою у філософському-культурологічному дискурсі [4].

Підводячи підсумки, хотілося б відзначити, що одна з головних проблем Срібного століття намагання реставрації романтичного, спроба синтезування мистецтв більш, ніж будь-коли, була пов'язана з кризою індивідуальної свідомості. В цілому, творчі концепції видатних особистостей епохи Срібного століття концентрують в собі і індивідуалізують естетичну думку про взаємодію і синтез мистецтв, самі являючись ядром цієї взаємодії. Їх концепції, які багато в чому ще належить досліджувати, узагальнювати теоретичні і художні пошуки, відкриваючи нові шляхи освоєння складної і повної протиріч культури на рубежі ХIХ – ХХ століть. Пізнання складної перехідної ситуації, що переживає сьогодні культура України, актуалізує дослідження феноменів перехідної культури, шляхів її розвитку і процес вироблення методів розуміння. Завершуючи кожен цикл розвитку, культура відтворює в основних рисах архетипний досвід людства, що визначає актуальність дослідження творчості особистості в культурі перехідного типа – культурі Срібного століття. Культура на рубежі ХІХ - ХХ століть сконцентрувала в собі гідне багатство духовного життя, що наочно переконує у важливості подібних періодів в історії культури.

Література:

1. Волошин М. Жизнь – бесконечное познанье. Стихотворения и поэмы. Проза. Воспоминания современников. Посвящения / Сост. В.П. Купченко. -– М.: Педагогика-Пресс, 1995. – 576 с.

2. Громов М.Н. Философский универсализм гения // «Гуманитарные аспекты евроинтеграции» (Духовные и творческие связи славянской и европейской культур): материалы междун. конф., 27-31 мая 2007г./ – Симферополь: АнтиквА, 2007. – С. 25-34.

3. Жарких В.Б. Умозрение в словах и красках: М.А. Волошин. М., 2008. – 240 с.

4. Курьянова И. А. Феномен жизнетворчества в культуре переходного типа (на примере Дома Поэта как формы жизнетворчества в культуре Серебряного века): автореф. дисс. на соискание ученой степени кандидата философских наук. Симферополь, 2004. – 18 с.

5. Серебряный век русской поэзии. Стихи. Документы. Воспоминания. / Сост. В.Терехина. – СПб.: ООО «Полиграф», 2007. – 448 с.

Беликова Светлана

Харьковский национальный университет имени В.Н.Каразина