Колективна інтеціональність як онтологічна категорія філософії дж. Серля

Посилення уваги до соціально–філософської проблематики зумовлюється необхідністю пояснення процесів, котрі відбуваються в суспільстві. Це можливо здійснити шляхом розкриття внутрішніх та зовнішніх чинників формування, розвитку і функціонування соціальної реальності та її складових. Аналіз таких проблем здійснюється в межах загальної соціологічної теорії, за якою суспільство розглядається як цілісний організм, система соціальних механізмів, формулюються принципи соціального пізнання, основні методологічні підходи до соціологічного аналізу, визначається місце людини як істоти соціальної. Проте в сучасній соціологічній теорії недостатньо уваги приділяється саме онтології соціального, простежується тенденція «…зводити онтологію до гносеології і, в кінцевому рахунку, до методології [1].

Розуміння колективної інтенціональності американським філософом Дж. Серлем є спробою аналізу формування і функціонування соціальної реальності. Соціальна онтологія філософа конкретизована в концепції інституціональної реальності, яка є, на думку філософа, особливим випадком соціальної реальності. Дж. Серль пропонує натуралістичний підхід до проблем соціальної онтології, тим самим виводячи соціологічну проблематику у простір міждисциплінарного дискурсу. Мислитель застосовує теорію мовленнєвих актів, при чому визнає, що для вирішення деяких філософських питань потрібно аналізувати не лише мову, а й функції мозку, фізичні закони, форми соціальної організації тощо. На цій підставі Дж. Серль видав низку праць з філософії мови, проблем інтенціональності, розумової діяльності, свідомості тощо.

Американський філософ поставив перед собою завдання, розкриваючи «неозору непомітну онтологію» соціальної реальності, проаналізувати специфічні об'єкти, впливи, функції, дії, події, стани, властивості і відносини, які не належать до сфери «грубої» фізичної реальності, а належать сфері соціальних інституцій. Дж. Серль виходить з того, що людина є біологічною істотою, і, подібно до інших живих істот, здатна разом з іншими представниками свого виду формувати «кооперативну» поведінку через оформлення надій, бажань і намірів. Таке явище він називає «колективною інтенціональністю». Саме через здатність до колективної інтенціональності людина отримує можливість виявити специфічні інтенціональні стани. Звідси, констатує філософ, можна пояснити факти людської здатності до участі в складних формах варіативної колективної інтенціональності, ефективного використання різноманітних засобів символізації, перш за все таких, як мова. Тому Дж. Серль характеризує мову як базисну соціальну характеристику, яка є підґрунтям функціонування інших форм колективної інтенціональності з вищим рівнем складності.

На думку Дж. Серля, концепція колективної інтенціональності дозволяє вдосконалити онтологію «грубих» та інституціональних фактів, які він розмежовує. «Грубі» факти існують незалежно від людської інтенціональності. Проте існують «залежні» факти, які потрібно поділяти на суб'єктивно залежні – факти, котрі пов'язані з індивідуальною інтенціональністю, і соціальні факти, які залежать від колективної інтенціональності. Інституціональні факти, таким чином, є специфічними формами соціальних фактів, які виникають під час взаємодії між людьми, котрі репрезентують «статусні функції» частин дійсності (наприклад, будь–яка служба з властивими їй атрибутами і т.д.). В рамках таких функцій не допускається реалізація людського існування, що визначається межами лише властивих цьому існуванню фізичних умов [2]. Наприклад, гроші не можуть формувати власну функцію за допомогою фізичних властивостей паперу, на якому вони друкуються, або фарби чи металу. Проте завдяки колективному накладанню певного статусу вони мають певні функції і можливості. Статусна функція також може накладатися за допомогою звичайного декларування її присутності, прикладом чого є зобов’язання, клятва, обіцянка тощо. Структура інституціональної дійсності певним чином є структурою можливостей. Можливості можуть бути як позитивними, коли людина може отримати певні переваги, так і негативними.

Концепція колективної інтенціональності Дж. Серля є суттєвим внеском в онтологію соціальної реальності. Визнаючи існування світу як об'єктивної, незалежної від свідомості людини дійсності, філософ намагається пояснити виникнення світу свідомості, формування і функціонування соціальних фактів. Саме колективній інтенціональності відводиться функція посередника між фізикою і соціумом. Відтак, створення соціальної реальності є колективним інтенціональним накладанням на об'єкти статусних функцій.

Литература:

1. Аутвейт У. Действие, структура и философия реализма // Сборник. Социо – Логос: Пер. с англ., нем., франц. / Сост., общ. ред. и предисл. В.В. Винокурова, А.Ф. Филиппова. – М.: Прогресс, 1991. – С.159–169.

2. Джон Серль: От речевого действия к социальной действительности / Под редакцией Барри Смит. – Режим доступу до публікації: http://nounivers.narod.ru/gmf/jsearle.htm#endnote1

Чайка Павел

Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина