Розвиток сільського зеленого туризму як фактор популяризації етнокультури

В сучасних умовах розвитку необхідно якісно новим способом вирішувати проблему популярізації етнокультури. Розвиток галузей економіки, у тому числі туристичної галузі, повинен сприяти покращенню не тільки соціальної сфери, а й сфери культури. Це і пояснює підвищення інтересу до проблеми розвитку сільського зеленого туризму як фактору популяризації етнокультури.

Розовитком сфери сільського зеленого туризму займаються провідні світові організації, це Всесвітня Туристична Організація (UNWTO), Міжнародна Федерація Екологічного Сільського Господарства, Міжнародний Союз охорони природи, Товариство екотуризму, Європейська Ради Справ Села та Малих Містечок, у склад якої входять урядові та позаурядові організації, які пропонують підтримку селянам у започаткуванні господарства сільського зеленого туризму. Окрім того, досліджуються ефект від сільського зеленого туризму не тільки економічний та соціальний, а й культурній.

В Україні сфера сільського зеленого туризму може стати провідним фактором популяризації етнокультури, оскільки під даною сферою розуміють виїзд туриста у сільську місцевість з метою відпочинку, розваги та рекреацій, ознайомлення з місцевою культурою, традиціями та звичаями. У розважальну програму даного туристичного продукту входять частування туристів національними стравами, проведення екскурсій у місцеві краєзнавчі музеї, розміщення у садибах у національному стилі, продаж товарів народного промису (вишиванок, рушників, глечиків, тощо).

Туристична діяльність на сільських територіях може вестися самими селянинами як додаткова діяльність до ведення сільськогосподарського господарства. Унікальність та конкурентоспроможність в порівнянні з іншими видами туризму виникає у декількох головних аспектах. По-перше, саме сільське господарство з його ритмом, присутністю домашньої худоби, свіжою, здоровою їжею, чистим повітрям, атракцією. Високо оцінюється безпосередній контакт з родиною, можливістю пізнання її звичаїв та гостинності, традиціями та історією регіону, фольклору. Також сільський зелений туризм пропонує контакт з природою, свободу руху, тишу,можливість рекреації та спорту.

Отже, винекнення та розвиток сфери сільського зеленого туризму в Україні свідчить про наявність попиту на відпочинок саме у сільській місцевості з її колоритом та самобутністю. Тому для популяризації етнокультури, осередками якої є саме сільська місцевість, необхідно розробляти туристичний продукт сільського зеленого туризму.

Литература:

1. Агротуризм та екологічне сільське господарство на Україні : посібн. селянину / Б. Солтис. – К. : ЗНАННЯ, 2006. – 186 с.

2. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004 – 2015 роки) «Шляхом Європейської інтеграції» / Авт. кол.: А.С.Гальчинський, В.М.Геєць та ін.; Нац. ін-т стратег, дослідж., Ін-т екон. прогнозування НАН України, М-во економіки та з питань європ. інтегр. України. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 416 с.

3. http://www.ecotours.ru/russian/publications/ecotourism/

Кравченя Альона

Харківський гуманітарно-педагогічний інститут