Харків: еволюція самопрезентації міста (на прикладі туристичних путівників)

Соціополітичні трансформації, що супроводжувалися перетворенням Харкова з губернського центру на радянський індустріального осередок, а згодом на одне з найзначніших міст незалежної України, змінювали як роль міста в культурному процесі, так і уявлення мешканців про себе та місце свого проживання. Це можна простежити на прикладі таких артефактів культури як туристичні путівники. У путівниках дорадянської, радянської та пострадянської епох присутні різні стратегії презентації міста, конструювання урбаністичних образів, символічного простору, структури міста.

Урбаністичні образи. На них відбувається концентрація уваги у путівниках, до їх складу входять визначні об’єкти міського простору, які характеризують відповідний тип міської культури найповніше. Найбільш знакові образи міста, презентовані путівниками трьох періодів існування Харкова, наступні: образ Харкова як фортеці і прикордоння, комерційний, поліетнічний, індустріальний та постіндустріальний.

Структура міста. Туристичні путівники презентують так звану «віртуальну» структуру міста, розділяючи його на фрагменти, лаконічні, проте, змістовно наповнені. Так створюється враження дискретності міського простору. Місто структурується виходячи з опозицій центру-периферії, ринку-храму, історичного центру-житлового масиву. Путівники відображають зміну ставлення до цих та інших елементів міської структури. Наприклад, дорадянські путівники не дають аксіологічної оцінки передмістям, лишаючи ці території нейтральними. Сучасні путівники виключають окраїни з переліку значимих об’єктів. Тоді як радянські путівники приділяють велику увагу житловим та промисловим районам, метрополітену. Т. ч. простір, який оточує людину, який твориться на її очах та за її участі, вноситься до категорії значимих, що збільшує повагу та увагу людини до своєї повсякденності. Сучасний образ Харкова створюється згідно з ідеєю сакрального та профанного міста, сутнісна частина якого тяжіє до центру, «старого міста».

Символічний простір експлікує два питання: що є символом Харкова і символом чого є це місто. Відповідь на перше дає офіційна символіка – герб та прапор міста, так і неформальна, в якості якої можуть виступати як визначні особи, так і знакові архітектурні об’єкти, місця пам’яті – свідки інших епох: монументи, цвинтарі, музеї, архіви тощо. Пошук екзистенційного символу властивий будь-якій епосі. Варіанти самопрезентації символічного простору Харкова початку ХХ ст. характеризуються поєднанням уваги до сакральних об’єктів та водночас – захопленням промислово-технічним розвитком (прокладені трамвайні чи телеграфні лінії на тлі сакральної архітектури). Символіка радянського Харкова концентрувалася навколо ідеї індустріального розвитку. На роль метасимволу в цей час претендують такі об’єкти, що мають потенціал для позитивного розвитку в майбутньому: заводи-гіганти, новітні житлові масиви. Щодо сучасного Харкова, то попри те, що путівники та туристично-сувенірні товари програмують мешканців та туристів на сприйняття таких об’єктів як будівля Держпрому чи Дзеркальний струмінь як основних символів Харкова, все ж однозначний екзистенційний символ міста наразі відсутній.

Туристичні путівники не є повноцінними творцями презентаційних стратегій міста, а виступають паралельно із самопрезентацією Харкова в медіазасобах, таких як інтернет, телебачення, паперові ЗМІ, реклама, у міському фольклорі та авторській творчості, а також у владному дискурсі. В той же час у путівниках відбувається узагальнення вербальної та візуальної інформації щодо міста. Дослідження еволюції самопрезентації міста дозволяє ширше поглянути на природу цього феномену, а також передбачити можливі стратегії розвитку як конкретного міста, так і всього урбаністичного простору у майбутньому.

Література:

1. Историко-справочный путеводитель. Харьков, его прошлое и настоящее в рисунках и описаниях (репринтное издание) – Х. : Типография Адольфа Дарре, 1902. – 274 с.

2. Орленко И.А. Туристу о Харькове: Путеводитель. – Х.: «Прапор», 1986. – 239с.

3. Парамонов А.Ф. Харьков и Харьковская область: путеводитель. – Х.: «Библекс», 2008. – 219 с.

4. Парамонов А.Ф. Харьков. Ретроальбом. – Х.: «Библекс», 2008. – 81 с.

Харьков: архітектура, памятники, новостройки. Путеводитель. – Х.: «Прапор», 1985. – 268 с.

5. Харьков: путеводитель. – Х. «Золотые страницы», 2004. – 198 с.

6. Харьков. Путеводитель для туристов и экскурсантов (репринтное издание) – Х.: Типография И.М.Аничкина, 1915. – 180 с.

Каркальова Поліна

Харківський національний економічний університет