Світлана Іванівна

Таранов(висловлювання), Гольбах:

Тема 1: Предмет етики,як наука.

1.Поняття: етика,моряль,моральність.

2.Структура,властивості та функції моралі.

3.Взаємодія моралі з іншими формами суспільної свідомості.

4.(золоте правило) моралі.

Термін етика грецького походження,походить від слова етос,який означає – звичаї,характер.Термін етика зявився завдяки Арістотелю,який утворив термін етичний,їм він позначив особливий клас людських якостей(етичні часноти).

Римський філософ Цецерон переклас латиною етос і вийшло «морес». Етика – це філософська наука про мораль та моральне освоєння людиною дійсності.

Мораль – це всі загальноприйняті норми поведінки суспільства.

Моральність – це сукупність духовних якостей людини,тобто осмислення людиною моралі.

Арістотель вважав етику практичною філософією,завдання якої – виробництво цінностей

Функції етики:

1.Пізнавальна,бо етика вивчає поведінку людину

2.Нормативна,це розвязання моральних ситуацій,які вимагають нового розуміння моралі

Структура моралі: 1.Моральна свідомість (сприймає будь-яке явище з точки зору оцінки,буває індивідуальна(внутр світ людини:сором совість) і суспільна(досвід численних поколінь людей.виділяють 2 рівні : буденний(життєва мудрість) теоритичний(наука,моральна філософія))

2.Моральна діяльність: основою або базою є вчинок моральний.Він вважається моральним тоді,коли людина зробила 1.не випадково,а свідомо 2.добровільно 3.безкорисливо.

3.Моральні відносини.Гольбах: «Етика – це наука про відносини,що існує між людбми,та обовязки,які випливають з цих відносин».

Властивості моралі:

Імперативні - норми моралі формулюються в наказову способі.

Універсальні – є незмінними в будь якій сфері.

Загальнозначні – вони розповсюджуються на всіх без виключення.

Антиномічні – суперечливість деяких тверджень моралі

Позаінституціональність – не фіксуються спеціальні документи

Оціночність – 2 форми:схвалення і осуд.

Функції моралі:

1. 3 регулятивні системи:мораль,право і релігія.

2.Виховна

3.пізнавальна

4.ціннісно орієнтуюча

Моральна наука – обгрунтовую мораль,створює вчення.

Мораль і мистецтво. Мистецтво може мати виховну функцію,тобто впливати на людей.

Мораль і політика.Арістотель вважав державу джерелом моралі.

Мораль і релігія. Для релігії кінцева мета- це бог,а метоа моралі – це сама людина.

Мораль і економіка.Доба середньовіччя засуджувала торгівлю.видачу грошей під процент,а етичним вважалося лише виробництво.Лише етика протинстантизму визнала моральним фінансовий успіх.

Мораль і право.Якщо мораль релюгує поведінку шлюхом переконання.Внутрішньо через совість і зовнішньо через примус,то право релюгує поведінку зовнішньо з боку держави.

Золоте правило моралі.

Негативне: не роби іншим того,чого небажав би що зробили тобі.

Позитивне: Стався до інших так,як бі ті хотів що б чинили с тобою.

Тема: Східні етичні вчення.

1.Етичні вчення Стародавньої Індії

2.Етичні вчення Стародавнього Китаю

Загальне імя етичних вчень Старод Індії був релігійний характер,а також містичний аспект.

Вчення брахманізму,в його основі є уявлення про Брахму(абсолют,або основна душа) та Адман(частка божественного в кожній людині,частка людського я). Сенс життя людини полягає в тому що на основі правильного життя отримати можливість залиття з абсолютом.В основі життя лежить сансара(коло перероджень).Карма – сукупність вчинків та наслідків.Дхарма – кожна людина має свої обовязки. До моральних цінностей брахманізму належить: шагнування предків та звичаї,повага до батьків та всіх старших за віком,доброзичливе ставлення до всього живого,правдивість,отримання від гніву та прагнень до задоволення, людина,яка виконувала всі настанови вона може отримати злиття з брахмою – мокша.

Вчення Локаята. засновник мудрець Бріхаспаті. Сер першого тисяч до н.е...Принцип – Гедонізм.Вище благо – досягення задоволення.Людина повинна бути помірною

Вчення Джайнізм.6 ст до н.е.Засновник – мудрець Вардхамара(снскрит Джина - переможець). В основі вчення є аскетизм.Він вимагав від людини слідування 5 обідницям:1.забороняллось вбивство

2.заборона брехні

3.заборона крадіжок

4.заборонялось перелюбство

4.заборонялось володіння власністю

Основний моральний принцип – ахімса (незаподіяння шкоди живому)

Буддизм. Будда (той хто досяг стану просвітництва) – Сіддхартха Гаутама. Основним текстом буддизму є Типитака.

Шляхетні істини:

3.щоб відмовитися від страждань,потрібно відмовитися від бажань

4.щоб відмовитися від абажань потрібно стати на шлях спасіння будди.Шлях спасіння :правидні погляди,правидна рішучість,правидна мова,правидна поведінка,забеспечення життя лище чесним шляхом.,правидне зусилля,правидні думки,правидні споглядання.

Нірванна – згасання пристрастей.До моральних норм буддизму відносяться: помірність і стриманність у всьому,терплячість у спілкуванні з людьми,поавжне ставлення до страших за віком,не заподіяння шкоди живому.відмова від гніву,не можна платити злом за злом.

2.Стародавніхй Китай. Велику силу мали ретуали – суворі правила поведівнки на усі випадки життя.

Етичні вчення є соціално орієнтовані.

Дорсизм : засновник Лао Дзи. 6 ст до н.е. Дао – означає основу буття,першооснова буття.Проявом Дао світі є чеснота або дрброчинність.Жити вілповідно до ритмів природи та йти шляхом розуму та совісті. Моральний принцип – увей (активне недіяння).Сенс принципу - це пасивне,споглядальне відношення до життя.

Конфуціанство. Засновник Кунцзи(бесіди та судження) Основою вчення є вчення про шляхетну людину.Основні чесноти: жень – гуманність

Сяо – шанобливість

Лі – етикет

І – справедливість

Мі – слідування долі,та волі неба

Антиподом шляхетної людини – є низька людина(думаю дише про власну вигоду)

ТЕМА: Античні етичні вчення

1.Риси античного світогляду

2.Етика софістів

Етика Платона

Етика Сократа

Етичні вчення емпікурейців та стояків

1.Риси:

Переважання евдимоністичних мотивів (міркування про щастя,доброчесна людина - щаслива)

Ідея гармонії(духовного та тілесного).

Соціальна орієнтованість етичного мислення(взаємозвязок етики та політики)

Раціональність світогляду(розумність та моральність ототожнюються)

Таким чином,ідеалом для греків була щаслива,гармонійнорозвинена,розумна або знаюча та соціально значима особистість.

Вчення про ідульну людину:Гомер,Есіода,древньогрецьуі мудреці. Зазначали важливітсь золотого правила моралі: зло замислює на себе,той хто замислює зло на іншого.

Моральні цінності вимагали від людини:служіння інтересам держави,самообмеження.

1 етап розвитку : перші древньогрецькі філософи(Піффагор,Геракліт,Парменіт та ін..)7-6 ст до н.е

Вони вважали,що моральність - це космічний закон,що регулював поведінку.

2.Софісти – викладачі мудрості(філософії та риторики).Софісти були першими скептики.

Протагор: «людина – є мірою всіх речей»

3.Етика Сократа(469 – 399р до н.е) Мораль – основа суспільства та держави,вона повинна мати загально-обовязковий характер.Чесноти – це різновид певного знання. Істинним знанням Сократ вважав особисте ставлення людини до знання(переконання)

4.Унем Сократа був Платон,чесноти у Платона мають ідеальний та вроджений характер.Осередком моральних цінностей виступає людська душа

Доповідь: 1 тема – 2, тема 2:таліон,золоте правило моралі