3. Якими законодавчими актами регулюється діяльність підприємства?

У законодавстві про підприємництво як самостійної галузі законодавства України можна виділити 3 блоки нормативно-правових актів:

1) Конституція України, що містить норми про підприємництво;

2) блок спеціальних нормативно-правових актів, що регулюють винятково підприємницьку діяльність, основним з який є Закон України «Про підприємництво»;

3) нормативно-правові акти, що містять окремі чи норми їхню сукупність, що регулюють підприємництво (наприклад, Цивільний кодекс України).

Найбільшу значимість серед зазначених нормативно-правових актів мають законодавчі акти.

Серед законів, що регулюють винятково підприємницьку діяльність, варто назвати Закон України «Про підприємництво» від 07.02.91 р., Закон «Про підприємства в Україні» від 27.03.91 р., «Про господарські товариства» від 19.09.91 р., «Про захист від несумлінної конкуренції» від 07.06.96 р., «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.96 м., «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96 р., «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р., «Про лізинг» від 16.12.97 р., «Про ліцензування визначених видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р., «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р. і ін.

Поряд з ними істотне значення мають закони, що, хоча регулюють не тільки відносини в сфері підприємництва, але багато в чому застосовні до цих відносин. Це закони України «Про власність» від 07.02.91 р., «Про цінні папери і фондову біржу» від 18.06.91 р., «Про рекламу» від 03.07.96 р., «Про страхування» від 07.03.96 р. у редакції від 04.01.2001 р., «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р., «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.93 р., «Про охорону прав на промислові зразки» від 15.12.93 р., «Про якість і безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» від 23.12.97 р. і ін.

Поряд із законами значну роль у регулюванні підприємницької діяльності мають підзаконні акти. У їхньому числі — Укази Президента України.

Серед Указів Президента України в сфері підприємництва слід зазначити наступні: «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності» від 03.02.98 р.; «Про спрощену систему оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р. Крім того, ряд важливих нормативно-правових актів, що регулюють підприємництво, були затверджені Указами Президента України. Серед них Положення про порядок реєстрації окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджене Указом Президента України від 07.11.94 р.; Про порядок застосування обмежень імпорту товару відповідно до норм і принципів системи ГАТТ/ОТ, затверджене Указом Президента України від 27.06.96 р. і ін.

Важливе значення мають також підзаконні акти Кабінету Міністрів України, особливо, положення, затверджені постановами уряду України. Серед них: Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.98 р.; Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.96 р. До числа цих актів також відноситься постанова Кабінету Міністрів України «Про упорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств» від 31.12.92 р. і ін.

У числі джерел підприємницького права великий масив складають відомчі нормативно-правові акти, у тому числі Міністерства економіки України (особливо в сфері зовнішньоекономічної діяльності, де прийняті десятки відомчих актів, затверджених наказами цього Міністерства), Антимонопольного комітету України, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку.

Значна роль у сфері підприємництва приділяється локальним нормативно-правовим актам, що розробляються і приймаються безпосередньо суб'єктами підприємницької діяльності з метою її саморегулювання. Ці акти можуть регулювати діяльність суб'єкта в цілому (наприклад, статут), його окремих структурних частин чи відособлених підрозділів (наприклад, положення про філію, представництво), або встановлювати режим комерційної таємниці і т.п.

Поряд з нормативно-правовими актами за останні кілька років склалася визначена судова практика застосування законодавства. Однак не завжди ця практика є однакової. Тому особливо важливе значення мають роз'яснення Президії Вищого господарського суду України.

Одним з напрямків удосконалювання законодавства про підприємництво є забезпечення верховенства закону, у тому числі підвищення ролі закону в регулюванні відносин у сфері підприємництва, їхня пряма чи реалізація конкретизація в підзаконних нормативно-правових актах, виключення довільного тлумачення і т.п.

З огляду на розосередження регулювання підприємницької діяльності в різних нормативно-правових актах, їхня величезна безліч, представляється доцільним досягнення систематизації у формі кодифікованого закону. Підприємницький кодекс як комплексний, міжгалузевий нормативно-правовий акт необхідний для спільного і погодженого використання різнорідних норм у сфері підприємництва з метою належної реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність.

Будь-яке підприємство (добровільне об'єднання підприємств) діє на підставі власного статуту, тобто певного зібрання правил, що регулюють сукупну їх діяльність, взаємовідносини з іншими господарюючими суб'єктами. Статут має відповідати основним положенням закону України про підприємства; він затверджується власником (власниками) чи засновником (засновниками) підприємства (добровільного об'єднання підприємств), а для державних підприємств — власником майна за участю відповідного трудового колективу.

На підприємстві важливу соціальну роль відіграє колективний договір — угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією (власником чи уповноваженим ним органом), що укладається (уточнюється) щорічно і не може суперечити діючому законодавству України. Колективним договором регулюються виробничі, трудові та економічні відносини трудового колективу з адміністрацією (власником) усякого підприємства, яке використовує найману працю. Колективний договір звичайно охоплює вступну частину, що знайомить трудовий колектив з напрямками розвитку і удосконалення виробництва (діяльності), умов праці і культурно-побутового забезпечення працюючих на підприємстві; а також декілька розділів з зобов'язаннями по основних напрямках життєдіяльності колективу.