
- •25. Основними сторонами соціального партнерства на сучасному етапі є:
- •26. Умовами виникнення ринку праці є:
- •27. Суб'єктами ринку праці є:
- •28. Сукупний попит на ринку праці – це:
- •29. За працедефіцитної кон’юнктури ринку праці:
- •42. Особливості тимчасових робочих місць у сільськогосподарському виробництві:
- •60. Додаткова заробітна плата – це:
- •61. При погодинній формі заробітної плати:
- •62. Сутність відрядно-прогресивної система оплати праці полягає в тому, що:
- •63. Тарифний фонд оплати праці за видами робіт встановлюється за даними:
- •64. Календарні строки (у днях), на які встановлюються підвищені розцінки на збиранні врожаю, залежно від обсягів робіт, наявності машин та забезпеченості механізаторами, визначає:
- •65. Сутність відрядно-преміальної системі оплати праці полягає в тому, що:
- •91. Тимчасова добровільна відмова робітників від виконання своїх трудових обов'язків з метою вирішення колективного трудового спору – це:
- •92. Основний принцип Конвенції про охорону заробітної плати –
- •93. Відповідно до моп термін «заробітна плата» означає:
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З НАПРЯМУ
«ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА»
ДИСЦИПЛІНА
«Економіка праці й соціально-трудові відносини»
Київ
«Агроосвіта»
2012
1. Об’єктом вивчення економіки праці є:
– людина;
+ праця;
– трудові ресурси;
– персонал.
2. Праця – це:
– свідома цілеспрямована створююча діяльність людини;
– прикладання людиною розумових і фізичних зусиль для одержання корисного результату у задоволенні своїх матеріальних та духовних потреб;
– процес перетворення ресурсів природи на цінності та блага, який здійснюється і керується людиною під дією як зовнішніх стимулів, так і внутрішніх спонукань;
+ усі відповіді правильні.
3. Характеристики, притаманні праці:
– локальні та глобальні;
– загальні та абстрактні;
+ кількісні та якісні;
– фізичні та духовні.
4. Предметом вивчення курсу "Економіка праці і соціально-трудові відносини" є:
– ефективність виробництва, шляхи і методи досягнення підприємством найкращих результатів при найменших затратах;
– праця як свідома цілеспрямована діяльність людини;
+ сукупність теоретичних і практичних проблем формування людського потенціалу, забезпечення ефективного використання його у сфері праці як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях з метою забезпечення високої якості життя населення та високої ефективності економічної діяльності;
– праця як результат людського спілкування.
5. Блоки актуальних проблем економіки праці, які виділяють на сучасному етапі, – це:
– зміни безпосередньо у трудовому процесі;
– трансформація відносин на ринку праці;
– соціалізація трудових відносин;
+ усі відповіді правильні.
6. До елементів процесу праці відносять:
– предмети праці, засоби праці та саму працю;
– технологію діяльності;
– організацію праці;
+ усі перераховані елементи.
7. Однією з найважливіших форм самовираження, самоактуалізації й самовдосконалення людини виступає:
– робота;
– діяльність;
+ праця;
– виробництво.
8. Праця поділяється на працю за бажанням, за необхідністю, з примусу залежно від:
+ характеру та змісту праці;
– умов праці;
– настрою та відповідальності;
– способу та засобу праці.
9. Працю поділяють на промислову, сільськогосподарську, будівельну, транспортну, комунікаційну тощо залежно від:
– умов праці;
– міри абстрагування;
+ предмета та продукту праці;
– немає правильної відповіді.
10. Розрізняють ручну, механізовану та автоматизовану працю залежно від:
– характеру та змісту праці;
– умов праці;
– настрою та відповідальності;
+ способу та засобу праці.
11. Праця буває важка, середньо важка та легка залежно від:
– характеру та змісту праці;
+ умов праці;
– регламентованості та новаційності;
– способу та засобу праці.
12. Праця поділяється на творчу, управлінську та виконавчу
залежно від:
+ виду діяльності;
– рівня освіти;
– ступеня механізації;
– умов праці.
13. Працю поділяють за умовами праці на:
- наукова та інженерна;
- ручна та механізована;
- наймана та приватна;
+ наземна й підземна.
14. За способом спілкування соціально-трудові відносини бувають:
– внутрішньо виробничі та внутрішньо організаційні;
– безособові та міжособові;
– формальні та неформальні;
+ усі відповіді правильні.
15. Взаємозв’язки між суб’єктами соціально – трудових відносин виникають тільки на рівні:
+ усіх перерахованих рівнів;
– працівник – працівник;
– працівник – роботодавець;
– роботодавець – держава.
16. Виділяють два типи соціально-трудових відносин:
+ патерналізм та соціальне партнерство;
– партнерство та субсидіарність;
– солідарність та патерналізм;
– інтегрованість та соціальне партнерство.
17. Показники продуктивності праці:
+ при їх визначенні вироблену продукцію співвідносять з витратами живої праці;
– розраховуються до одержання продукції;
– використовуються нормо-години, потрібні на виготовлення одиниці продукції;
– розраховуються (по окремих культурах) за кожною технологічною операцією діленням затрачених на цю операцію людино-годин на площу посіву відповідної культури.
18. Ринок праці – це:
+ сфера формування попиту і пропозиції на робочу силу;
– попит окремого роботодавця на робочу силу;
– потреба на працівників для заповнення вакантних робочих місць;
– диференціація видів трудової діяльності між різними групами працівників.
19. Частина населення, яка забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів, робіт та послуг:
– економічно неактивне населення;
+ економічно активне населення;
– фізично активне населення;
– зайняте населення.
20. Виберіть із зазначених нижче показник, який характеризує природний рух населення:
– рівень народжуваності;
– рівень смертності;
– природній приріст населення;
+ усі відповіді правильні.
21. Економічний рух населення:
– обумовлений такими чинниками, як освіта, професійна підготовка, національність, місце проживання старших поколінь тощо;
+ обумовлений зміною його трудової активності;
– це – узагальнений вираз зміни кількості населення на певній території за рахунок смертності та народжуваності людей;
– немає правильної відповіді.
22. Принцип патерналізму характеризується:
– спільною відповідальністю людей, яка ґрунтується на особистій відповідальності і згоді, однодумності і спільності інтересів;
– загостренням суперечностей у трудових відносинах;
– прагненням працівників до самостійності і самореалізації, запобіганням перенесенню відповідальності на інших суб'єктів;
+ головною роллю держави у регулюванні соціально-трудових відносин.
23. Термін «трипартизм» охоплює такі питання в системі соціального партнерства:
– двосторонні колективні договори;
+ тристоронні колективні консультації та переговори між державою, роботодавцями та найманими працівниками;
– трудові конфлікти і їх врегулювання;
– участь працівників у прийнятті різноманітних рішень на підприємствах.
24. Сутність соціального партнерства – це:
– взаємозалежність і взаємодія суб'єктів соціально-трудових відносин, яка виникає в процесі праці та спрямована на регулювання умов трудового життя;
+ сукупність соціально-економічних відносин між представниками працівників, роботодавців і держави, спрямована на співробітництво в питаннях соціально-трудових відносин;
– збереження прагнення людини до самостійності й самореалізації, покликаного запобігати перенесенню відповідальності на інших суб'єктів соціально – трудових відносин;
– немає правильної відповіді.
25. Основними сторонами соціального партнерства на сучасному етапі є:
– представники уряду і представники профспілок;
– представники профспілок і представники підприємців;
– представники уряду і підприємців;
+ представники держави, роботодавців та працівників (профспілки).
26. Умовами виникнення ринку праці є:
– юридична свобода і здатність власника робочої сили за своїм розсудом розпоряджатися своїми здібностями до праці;
– відсутність у людини всього необхідного для ведення свого господарства як джерела одержання всіх потрібних для життя засобів існування;
– поява на ньому покупця-підприємця, який економічно змушений вийти на ринок праці, щоб купити запропоновану для продажу здатність до праці потрібних йому працівників;
+ усі відповіді правильні.
27. Суб'єктами ринку праці є:
– роботодавці і наймані працівники;
– наймані працівники та держава;
– роботодавці та держава;
+ роботодавці, наймані працівники та держава.
28. Сукупний попит на ринку праці – це:
– всі категорії економічно активного населення;
– кількість економічно доцільних робочих місць;
+ кількість і структура робочих місць, що існують в економіці країни;
– потреба у робочих місцях для задоволення працівників окремого підприємства.
29. За працедефіцитної кон’юнктури ринку праці:
– попит перевищує пропозицію робочої сили;
– попит і пропозиція робочої сили досягли своєї рівноваги;
+ пропозиція робочої сили значно перевищує попит;
– немає правильної відповіді.
30. В Україні статус безробітного мають:
– громадяни, які не мають роботи;
– громадяни, які шукають роботу;
+ громадяни працездатного віку, які не мають роботи, зареєстровані в службі зайнятості, справді шукають роботу і готові до неї приступити;
– громадяни, які належать до економічно активного населення і з різних причин не працюють.
31. Зайнятість конкретної особи протягом неповного робочого часу або з неповною оплатою – це:
– повна зайнятість;
+ неповна зайнятість;
– прихована зайнятість;
– тимчасова зайнятість.
32. Найважливішими показниками вимірювання безробіття є:
– кількість безробітних;
– рівень безробіття за методологією МОП;
– рівень зареєстрованого безробіття;
+ усі відповіді правильні.
33. Завдання планування праці полягає у:
– забезпеченні повної зайнятості та високої продуктивності праці;
– створенні сприятливих умов для роботи персоналу і підвищення рівня оплати праці;
– досягненні високої якості трудового життя працівників;
+ усі відповіді правильні.
34. Суб’єктами ринку праці є:
– роботодавці та їх об’єднання;
– наймані працівники та їх спілки;
– держава та її органи;
+ усі перераховані суб’єкти.
35. Основними показниками плану праці є:
– зростання продуктивності праці;
– ліміт кількості працівників за категоріями;
– фонд заробітної плати в цілому на підприємстві, в галузях, у підрозділах для категорій працівників;
+ усі відповіді правильні.
36. При статистичному нормуванні за норму праці беруться:
– витрати, визначені на основі досвіду окремих осіб;
+ середні показники, отримані з масових звітних даних;
– норми витрат праці, які діють на сусідніх підприємствах;
– витрати, визначені на основі досвіду групи осіб.
37. Час основної роботи виконавця – це:
– час, потрібний для виконання трудових процесів з підготовки до роботи і виконання заключних робіт наприкінці зміни;
– час, який надається виконавцям для відновлення сил і має за мету постійне підтримання високої працездатності працівника протягом усієї зміни;
– затрати часу на догляд і утримання робочого місця або знарядь праці в належному стані протягом зміни;
+ час, упродовж якого дії виконавця і знарядь праці надають предметові праці інший кількісний та якісний стан.
38. Детальний опис техніко-економічних параметрів тваринницьких приміщень, прийнятих технологій, а також організації виконання робіт з обслуговування худоби та птиці – це:
– реєстраційна картка тваринницьких комплексів;
+ паспортизація тваринницьких ферм;
– свідоцтво тваринницьких ферм;
– статут ферми.
39. На норми обслуговування у тваринництві не впливають:
– вид, стать, вік, виробниче призначення і продуктивність тварин;
+ місце розташування, погодні умови, продуктивність праці;
– тривалість зимового і літнього періодів і прийняті способи утримання тварин у цей час;
– індивідуальні особливості тваринників (стать, вік, стаж роботи, кваліфікація тощо).
40. Норма часу на ремонтних роботах складається з таких елементів затрат робочого часу:
– часу основної та допоміжної роботи;
– часу технічного обслуговування робочого місця;
– часу організаційного обслуговування робочого місця;
+ усіх перерахованих елементів затрат робочого часу.
41. Кооперування праці – це:
– процес розмежування різних видів діяльності працівників, внаслідок їх спеціалізації на виконанні певного кола функцій, за яких окремі працівники виконують різні роботи або трудові операції, які взаємодоповнюють одна одну;
+ форма об’єднання трудової діяльності певної людей, що беруть участь у виконанні одного і того самого або різних, але пов’язаних між собою виробничих процесів;
– процес розмежування працівників у процесі трудової діяльності з метою досягнення певних намічених кінцевих результатів;
– немає правильної відповіді.