ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ 1. ЗМІСТ ТА ДЖЕРЕЛА РИЗИКІВ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛНОСТІ……….……………………….5

1.1 Фінансові умови ризиків ЗЕД…………………………………………5

1.2 Економічні фактори, які обумовлюють ризики ЗЕД……….…..…..12

1.3 Управління ризиків ЗЕД……………………………….……………..23

РОЗДІЛ 2. Аналіз і оцінка ефективності ЗЕД фірми «НЄК»…. 26

2.1 Характеристика діяльності фірми «НЄК»……………………………………….26

2.2 Аналіз техніко-економічних показників діяльності фірми «НЄК»…29

2.3 Аналіз ефективності ЗЕД фірми «НЄК»………………………………………….31

РОЗДІЛ 3. Рекомендації щодо покращення ефективності використання оборотних коштів підприємства………………..34

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….40 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...42

ВСТУП

Розвиток зовнішньоторговельних зв'язків вітчизняних підприємств потребує розширення спектра знань та поінформованості товаровиробників для досягнення успіху та формування достойного іміджу на міжнародних ринках. Нині неможливо досягти успіху на зовнішньому ринку без розуміння і врахування світових тенденцій у бізнесі. Складність і нестабільність як зовнішнього, так і внутрішнього середовища, мінливість кон'юнктури світового фінансового та товарного ринків і зумовлений цим ризик змушують підприємство шукати нові способи і сфери одержання прибутку, а також перспективні напрями розвитку підприємницької діяльності. Саме тому вихід на зовнішні ринки є об'єктивною необхідністю для українських підприємств.

Однак нині процес освоєння вітчизняними товаровиробниками зарубіжних ринків супроводжується труднощами і проблемами. На нашу думку, труднощі зумовлені тим, що економічний комплекс України як держави формується на базі господарського комплексу колишнього СРСР, де понад 50% найменувань продукції (навіть простої) мали розімкнуті (залежні від зовнішніх ринків) цикли виробництва. Слід зазначити, що з розвитком ринкових відносин в Україні поступово змінюються товаропотоки у зовнішньоекономічних зв'язках.

Розділ 1. Зміст та джерела ризиків зовнішньоекономічної діялності

1.1 Фінансові умови ризиків зед

Здійснення ЗЕД пов'язане з необхідністю приймання ризикованих рішень, тобто таких які не гарантують повне виконання цілей ЗЕД. Під ризиками у ЗЕД розуміють:

1. Ризик — це загроза втрат ресурсів, додаткових витрат, недоотримання прибутку суб'єктами ЗЕД.

2. Ризик — це непередбачуваність зовнішньоекономічної операції.

3. Ризик — це неповна відомість про ефективність операцій, які плануються та проводяться в процесі здійснення ЗЕД.

В світовій практиці врахування ризиків в ЗЕД має дуже важливе значення, оскільки майже 40% комерційних операцій закінчуються невдачею через недостатнє врахування та управління ризиками.

Загальні причини виникнення ризиків:

• Постійна нестабільність економічних процесів в країнах світового співтовариства.

• Недостатня поінформованість про економіки країн світу.

• Відсутність чітких цілей діяльності суб'єкта ЗЕД.

• Наявність комерційної таємниці про діяльність суб'єкта ЗЕД.

Разом із загальними існують конкретні джерела ви¬никнення ризиків в ЗЕД. До них належать:

Існують фінансові умови ризиків ЗЕД: інфляція та зростання цін, банкрутство покупців, зміна курсу валют, неконвертованість валют, зміни оподаткування експортно-імпортних операцій, невиконання зобов'язань субпідрядниками ЗЕД, неплатоспроможність субпідрядників ЗЕД, валютні обмеження на експорт/імпорт, зміна процентної ставки по кредитах.

Фінансові та платіжні умови є важливими складовими зовнішньоекономічного договору. Їх правильний вибір має особливе значення в підвищенні ефективності торговельних операцій, сприяє своєчасному одержанню платежу, використанню додаткових гарантій виконання контрагентами своїх зобов'язань, страхуванню сторін від фінансових ризиків.

Основними фінансово-платіжними складовими зовнішньоекономічного договору (контракту) є розділи "Ціна та загальна вартість договору (контракту)" та "Умови платежів". Фінансове забезпечення експортно-імпортних операцій взаємопов'язане з базовими умовами поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг), які визначаються в зовнішньоекономічному контракті відповідно до правил ІНКОТЕРМС. Тому під час укладання контракту менеджер повинен чітко розуміти фінансові наслідки кожного символу відповідної групи правил, бо від його застосування залежатиме порядок оподаткування та виникнення платіжних зобов'язань.

При визначенні фінансових і платіжних умов часто виявляється протилежність інтересів сторін. Так, постачальник зацікавлений одержати максимально велику суму попередньої оплати в найкоротший термін до одержання покупцем товару, домовитись з покупцем про відповідні гарантії забезпечення платежу, тощо. Покупець, в свою чергу, прагне швидше одержати товар або знижки по ньому і, по можливості, максимально відстрочити платіж.

Вибір фінансових і платіжних умов договорів залежить від багатьох чинників, зокрема, від характеру відносин між контрагентами: ступеня довіри, терміну співробітництва, додержання дисципліни поставок та розрахунків.

При упорядкуванні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) важливо чітко визначати ціну товару з урахуванням порядку ціноутворення в ЗЕД в розділі контракту з відповідною назвою "Ціна і загальна вартість договору (контракту)".

У цьому розділі визначається ціна одиниці виміру товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), що поставляються згідно з договором (контрактом), крім випадків, коли ціна товару розраховується за формулою, та валюта контракту. Якщо згідно з договором (контрактом) поставляються товари різної якості та асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного сорту, марки, а окремим пунктом договору (контракту) зазначається його загальна вартість. У цьому випадку цінові показники можуть бути зазначені в додатках (специфікаціях), на які робиться посилання в тексті договору (контракту).

При розрахунках ціни договору (контракту) за формулою зазначається орієнтовна вартість договору (контракту) на дату його укладення.

У договорі (контракті) про переробку давальницької сировини, крім того, зазначається її заставна вартість, ціна та загальна вартість готової продукції, загальна вартість переробки.

У бартерному (товарообмінному) договорі (контракті) зазначається загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються, та загальна вартість товарів (робіт, послуг), що імпортуються за цим договором (контрактом), з обов'язковим визначенням в іноземній валюті, віднесеній Національним банком України до першої групи Класифікатора іноземних валют.

Під час укладання зовнішньоекономічного договору (контракту) дуже важливо безпомилково визначити найоптимальніші умови розрахунків за контрактом, які відображаються в складовій частині договору під назвою "Умови платежів". Цей розділ визначає валюту платежу, порядок, терміни, форми розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань.

При укладенні зовнішньоекономічного договору (контракту) використовуються такі умови оплати товару:

o попередня оплата - покупець оплачує всю вартість товару до його постачання, оплата частини вартості визначається як аванс або кредит;

o відстрочка платежу - це особливий засіб погашень заборгованості, за якого її внесення в повній сумі переноситься пізніший термін ніж передбачено договором;

o платіж з розстрочкою - це засіб оплати товарів або послуг, за якого платіж здійснюється не в повній сумі їх вартості, а в роздріб.

При укладенні контракту встановлюється у якій валюті буде зробле но оплату товарів. Як правило, використовується стійка або традиційна для даного виду товарів валюта. Такою валютою може бути валюта країни-імпортера, країни-експортера або третьої країни.

Система зв'язків між суб'єктами зовнішньоекономічних відносин заснована на безготівковій формі розрахунків.

На вибір форм міжнародних розрахунків впливає ряд факторів:

• вид товарів, що є об'єктом зовнішньоторговельної операції;

• наявність кредитної угоди;

• платоспроможність і репутація контрагентів по зовнішньоекономічних угодах;

• рівень попиту та пропозиції на даний товар на світових ринках. Основними формами безготівкових розрахунків вітчизняних

підприємств з фірмами і організаціями західних країн є акредитив, інкасо, банківський переказ, розрахунки чеками. У кожній із зазначених форм є декілька різновидів.

Залежно від обраних сторонами умов платежу, в тексті договору (контракту) зазначаються:

• умови банківського переказу до (авансового платежу) та/або після відвантаження товару або умови документарного акредитиву, або інкасо (з гарантією);

• умови за гарантією, якщо вона є або коли вона необхідна (вид гарантії: на вимогу, умовна), умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов договору (контракту) без зміни гарантій.

Зовнішньоекономічна діяльність кожної країни регламентується відповідними законодавчими, урядовими та відомчими актами, що відображують торгівельну політику окремої держави стосовно торгівельних стосунків з іноземними партнерами. Разом з тим, ведення любого виду людської діяльності обумовлює появу низки певних ризиків, які впливають на кінцевий результат – мети ведення того чи іншого виду діяльності. Процес ведення зовнішньоекономічної діяльності та кожної окремої зовнішньоекономічної операції не є виключенням та об’єктивно передбачає вплив на їх здійснення сукупності факторів, які мають постійний або мінливих прояв. [2]

Комерційна підприємницька діяльність на зовнішньому ринку неминуче пов’язана з фінансовими ризиками, що загрожують різним майновим інтересам учасників зовнішньоекономічної діяльності. [1]

Фінансовий ризик – це ризик не отримати задовільний фінансовий результат. Оскільки прибуток є основним фінансовим результатом будь-якої підприємницької діяльності, фінансовий ризик можна трактувати як невизначеність в отриманні майбутніх прибутків. Це не лише ризик отримати прибуток від фінансової діяльності, менший від запланованого, чи зазнати збитків. Це також ризик не використати сприятливу ситуацію на ринку, тобто ризик упущених можливостей. [5]

Виходячи з вище зазначеного варто розрізнити чотири основні групи ризиків у зовнішньоекономічній діяльності:

-ризик країни;

-банківський;

-валютний;

-ризик контрагента.

При торгівлі з економічно несприятливими країнами у світовій практиці використовується більш короткий термін виконання протилежною стороною зобов’язань за контрактом, ніж при угодах з економічно розвинутими державами. Додаткові проблеми можуть виникати у зв’язку з істотними відмінностями в економічних структурах, юрисдикціях, діловій та банківській практиці в різних країнах. Стосовно України слід зауважити, що досі ще не розроблена концепція захисту українського ринку, вітчизняного підприємництва. Український ринок виявився відкритим для недоброякісної імпортної продукції, яка має низькі екологічні характеристики.

Ризик банку пов’язаний з втратами, які можуть виникати через його недостатню фінансову надійність, неналежну організацію управління банком. На діяльність банку як фінансової структури впливає ціла низка чинників: навколишнє політичне та економічне середовище, конкуренція, акціонери, якість персоналу, технічне обладнання тощо. Окрім стійкого фінансового стану, професійність персоналу є однією з головних умов ефективної роботи банку.

Валютні ризики – загроза втрат у результаті зміни курсів валют під час виконання контракту. Такі втрати виникають, зокрема, при змінах курсу валюти ціни відносно валюти платежу в період між підписанням зовнішньоторговельного або кредитного контракту і здійсненням платежу за ним. У разі збігу валюти ціни і валюти платежу валютний ризик спричинюється зміною курсу валюти контракту порівняно з національною валютою контрагентів або з падінням купівельної спроможності валют [4].

Також виділяють і причини виникнення ризиків [3].

1. Постійна нестабільність економічних роцесів у країнах світового співтовариства.

2. Недостатня поінформованість про еко-номіки країн світу.

3. Відсутність чітких цілей діяльностісуб’єкта ЗЕД.

4. Наявність комерційної таємниці продіяльність суб’єкта ЗЕД.

Разом із загальними існують конкретні джерела виникнення фінансових ризиків у зовнішньоекономічній діяльності. До них належать: