Список спеціальної літератури до теми: Основна:

1. Семеног О.М. Культура наукової української мови: Підручник. - К: Академія, 2010

2. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови. – Львів: Світ, 2003

3. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навч. посібник. – К., 1999.

Додаткова:

4. Волкотруб Г.Й. Практична стилістика української мови: Навч. посіб. – Тернопіль,

2004. – 255с.

5. Данкіна Л.С. Сучасна українська літературна мова (науковий стиль): Навч. посібник.– Х.: ХДЕУ, 2002. – 123с.

6. Дудик П.С. Стилістика української мови: Навч.посібник. – К., 2005.

7. Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила. – К.: Держстандарт України, 1998.

Теми для рефератів:

1. Нормативні параметри наукового стилю. Роль мовної особистості у формуванні наукового стилю.

2. Українська лексикографія. Типи словників. Їхня характеристика. Специфіка тлумачення юридичних термінів у загальномовних і спеціальних словниках.

Навчальні завдання для підготовки до семінарського заняття

1. Скласти план-конспект відповіді на питання про наукову мовну культуру як основи професіональної діяльності дослідника.

Контрольні запитання:

1.Охарактеризуйте наукову мову як феномен сучасної комунікації

2. Які особливості наукового стилю ви знаєте? Назвіть.

3. Перерахуйте особливості усного наукового мовлення

4. Які ви знаєте особливості писемного наукового мовлення?

5. Що таке лексикографічна компетенція?

КУЛЬТУРА НАУКОВОЇ МОВИ

СЕМІНАР № 1

Тема. Мова, її значення

План

1. Предмет дисципліни «Культура наукової мови», її поняття, завдання, функції

2. Поняття знакової системи.

3. Види речових знаків.

4. Мова як ланка знакової системи.

5. Функції мови.

Методичні вказівки для підготовки до семінарського заняття:

У першому питанні слід зазначити, що мовна якість наукової продукції суттєво впливає на її теоретичну і практичну цінність. Однак сучасний рівень наукової мовної культури засвідчує більше проблем, ніж позитивних процесів на цьому полі діяльності. Серед причин такого стану — недостатня мовнокомунікативна, стилістична компетентність дослідників, іноді нехтування цим аспектом дослідження.  Дається взнаки і домінування в міжнародному науковому просторі англійської мови як глобальної мови науки. У світі нею публікують 80—85% досліджень, у багатьох країнах такі видання заохочують і фінансово. Це значною мірою перешкоджає розвитку національних наукових мов, деякі з яких втрачають статус мов наукового мислення: знижується використання їх епістемічної (пізнавальної), науково-мисленнєвої, когнітивно-творчої, креативної (творчої, новаторської) функцій для задоволення соціальних, когнітивних, гносеологічних (грец. gnоsis — пізнання і logos — вчення), комунікативно-прагматичних потреб особистості і соціуму. На важливості переконливого наукового слова наголошує і багато дослідників, визнаючи, що для ефективної наукової діяльності не досить мати глибокі спеціальні знання, досконало володіти методологією наукової творчості, уміннями здобувати, аналізувати, систематизувати наукові факти. Не менш важливі при цьому — ґрунтовна мовнокомунікативна підготовка, вільне послуговування нормативною національною науковою мовою в усіх підстилях у письмовій та усній формах. Вони є складовими високої культури наукової мови.

Отже, Культура наукової мови — нормативне застосування наукової мови в усній і писемній, діалогічній і монологічній формах, високий рівень мовнокомунікативної культури. 

У подальших питаннях треба пояснити, яке значення має мова в житті суспільства. Та розуміти, що мова — це знакова система, яка служить засобом вираження думок, засобом спілкування між людьми, засобом передачі думок, знання, інформації від людини до людини, від покоління до покоління. Мовний знак — це одиниця мови, тобто букви, які складаються як із звукових знаків (фонем), так і з відповідних їм друкарських, графічних знаків. З мовних знаків будуються слова, які об'єднуються в речення.

Також треба розкрити функції мови