Характерні властивості поняття “корисність”:

1 – поняття “корисність” і “користь” не є синоніми. Товар може задовольняти потребу, що не приносить практичної корисності (картини, старовинні речі), погані, або навіть шкідливі потреби (звички) людей: тютюн, алкогольні напої, наркотики та ін.

2 – “корисність” – це суб’єктивне поняття. Корисність певного товару може бути різною для різних людей. Наприклад, колір одежі.

Іі. Кардиналістська теорія корисності Розрізняють два види корисності:

1. Гранична корисність (МU) – це додаткова корисність, або задоволення, яке можна отримати від однієї додаткової одиниці товару, або додаткової порції (партії) конкретного блага.

Гранична корисність – це корисність останньої одиниці блага, яка поступає у розрядження споживача.

2. Сукупна (загальна) корисність (TU) – це корисність всієї доступної для споживача кількості певного товару. TU =  MU

Розглянемо більш докладно як між собою взаємозв’язані ці два види корисності на умовному прикладі.

Наприклад, в жарку погоду хочеться дуже сильно пити. Ви купуєте перший стакан газованої води і п’єте його одним ковтком. Корисність цього першого стакану води для Вас дуже велика. Ви його випили, але не задовольнили свою спрагу повністю. Купуєте другий стакан води, але п’єте його вже більш повільно, так як корисність цього стакану води для Вас вже менша, ніж першого стакану. Припустимо і другим стаканом води Ви не задовольнили свою спрагу, то тоді купуєте ще третій стакан води. Його корисність буде ще меншою. І так далі. Дані про граничну корисність (MU) кожного спожитого стакана води подані в таблиці 2.

Так як корисність поняття абстрактне і суб’єктивне, і не піддається точному виміру, то в інтересах наочності припускають, що степінь задоволення потреб можна вимірювати в умовних одиницях або балах корисності (U – ютіліті).

Таблиця 2.

Ілюстрація співвідношення граничної і сукупної корисності на умовному прикладі зі споживанням газованої води.

Кількість спожитого товару, Q	MU (в умовних одиницях корисності)	TU (в умовних одиницях корисності)
0	0	0
1	4	4
2	3	7
3	2	9
4	1	10
5	0	10
6	-1	9

Функція корисності - це співвідношення між обсягами товарів і послуг, що споживаються, і рівнем корисності (задово­леності від споживання товару), якого досягає споживач:

U=f(х,y,.....п)

де U — корисність;

х,y,.....п- кількість відповідних товарів, що споживаються за певний період.

Сукупна корисність (TU) визначається шляхом складання граничної корисності всіх спожитих стаканів води.

TU =  MU

Взаємозв’язок між граничною і сукупною корисністю можна показати графічно:

Сукупна корисність (Тоtаl Utilitу) — це загальне задоволення, яке отримує споживач від спожитих ним товарів чи по­туг. Сукупна корисність зростає у процесі споживання, але вона зростає все меншими і меншими темпами:

Гранична корисність (Магgіnа1 Utilitу) — це приріст ко­рисності від споживання кожної додаткової одиниці товару чи послуги:

З наведеного прикладу видно, що кожна наступна одиниця спожитого товару має все меншу корисність порівняно з тим як потреба людини в чомусь наближується до насиченості, тобто коли вона найбільш повно задовольняється. Така закономірність отримала назву – закон спадної граничної корисності

Гранична корисність блага спадає, тобто корисність кожної наступної одиниці блага, яку одержує споживач в даний момент, менше корисності попередньої одиниці. У цьому полягає перший закон Госсена.

Це падіння граничної корисності по мірі придбання споживачем додаткових одиниць певного продукту відоме під назвою закону спадної граничної корисності.

Можна припустити, що спочатку гранична корисність наступних одиниць благ, які споживаються може і зростати, а не так як в нашому прикладі, коли вона з першої ж додаткової одиниці блага зменшується. З урахуванням цього ЗАКОН СПАДНОЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ стверджує, що починаючи з певного моменту, додаткові одиниці спожитого кожного блага в міру насичення ним, будуть приносити споживачу все менше і менше додаткове задоволення (граничну корисність).

Із закону видно, що гранична корисність показує напрям і темп зміни сукупної корисності.

MU =  TU /  Q

де  TU – приріст сукупної корисності;

 Q – приріст споживаного блага.

MU (+) => TU  (1)

MU = 0 => TUmax (2)

MU (-) => TU  (3)

В міру споживання все більшої кількості товару сукупна корисність зростає, але внаслідок того, що гранична корисність кожної наступної одиниці товару зменшується, то відбувається уповільнення зростання сукупної корисності (1), поки вона не досягне своєї точки максимуму (2). Після того як гранична корисність стане приймати від’ємне значення, сукупна корисність почне зменшуватися (3).