Тема 2. Теорія граничної корисності і поведінки споживача

1. Потреби, блага, корисність.

2. Закон спадної граничної корисності блага.

3. Рівновага споживача.

1. Потреби, блага, корисність

ЕКОНОМІЧНІ ПОТРЕБИ - це необхідність у життєвих благах, бажання володіти ними і використовувати за призначенням.

Виділяють потреби: - особисті та – колективні (на рівні держави: макроекономічна стабільність тощо)

ОСОБИСТІ ЕКОНОМІЧНІ ПОТРЕБИ

ФІЗІОЛОГІЧНІ			Інтелектуальні (духовні)			Соціальні
							І
Продукти харчування			Одержання освіти			Охорона здоров я
Одяг, взуття			Підвищення кваліфікації			Житлово-побутові умови

Житло

Культурний відпочинок, предмети і послуги культурного призначення

Умови праці, транспорт, зв'язок

Товари господарсько-побутового призначення

За А. Маслоу виділяють:

1. Фізіологічні потреби – необхідні для виживання

2. Потреби в захищеності і безпеці – захист від фізичних і психологічних небезпек з боку навколишнього середовища

3. Соціальні потреби – включають почуття, що людина належить до чого-небудь або кого-небудь, що її приймають інші, що ти необхідний в суспільстві

4. Потреба в повазі – самоповага, компетентність, визнання

5. Потреба в самовираженні – потреба в реалізації своїх потенційних можливостей та рості як особистості

БЛАГО - це все те, що становить певний позитивний зміст; предмет, явище, продукт праці, який задовольняє певну людську потребу і відповідає інтересам, цілям людей.

Особливе місце серед благ, необхідних людині, займають послуги, роль яких зростає.

Найбільш розповсюдженим є поділ благ на:

- Матеріальні блага включають у себе як природні дари, так і результати виробництва.

- Нематеріальні блага - це блага, які впливають на розвиток здібностей людини, вони утворюються в невиробничій сфері (мистецтво, освіта тощо).

Розрізняють дві підгрупи нематеріальних благ:

Внутрішні - блага, дані людині природою, які вона розвиває в собі з власної волі (здібності до науки, малювання, співу тощо).

Зовнішні - блага, які, що дає зовнішній світ для задоволення потреб людини (репутація, ділові зв'язки, протекція).

Крім названих груп благ визначаються також блага теперішні та майбутні, прямі та непрямі, довготермінові та короткотермінові.

Особливе значення має поділ благ на економічні та неекономічні.

До економічних благ належать ті, які є об'єктом, а не результатом економічної діяльності, тобто ті, які можна одержувати в кількості обмежень, порівняних із задоволенням потреб.

До неекономічних належать дарові блага, надані без докладання зусиль людини.

КОРИСНІСТЬ – це задоволення, яке споживач отримує від споживання товарів чи послуг або від будь-якої діяльності (поняття виключно індивідуальне: те, що для одного споживача може мати високу корисність, іншим може сприйматися як антиблаго (наприклад, кава, сигарети, алко­голь).

Ординалістський погляд - корисність не підлягає кількісному виміру, тому бла­га, як носії певної корисності для споживача, можуть бути виміряні тільки порядково: споживач здатний визначитися з чер­говістю, послідовністю, в якій би він обирав ці блага для задово­лення своїх потреб.

Кардиналістський погляд - допускає кількісне вимірювання корисності. Таке вимірювання досить умовне, оскільки не має чітко визначеної одиниці виміру. Для порівняння різних корисностей використовують умовні бали (ютили — від юти лити (корисність), які споживач присвоює благам.

Люди купують товари для задоволення будь-яких своїх потреб. Отже ці товари мають певну корисність для людей.