Тема 1 предмет і метод мікроекономіки

1.1. Мікроекономіка як складова частина теоретичної економіки

Економічні явища можна досліджувати на різних рівнях. Якщо в якості об'єкта дослідження взяти національну економіку, то такий підхід називають макроекономічним. Макроекономіка — це частина економічної теорії, що вивчає економіку в цілому. Вона досліджує такі проблеми, як обсяги національно­го виробництва (показники і динаміка), розподіл національного продукту, зайнятість і безробіття, інфляція і дефляція, роль дер­жави в економічному житті суспільства та інші.

Якщо ж розглядати господарську діяльність окремих еко­номічних суб'єктів - людей, підприємств, організацій, то такий підхід називають мікроекономічним.

Мікроекономіка – це розділ економічної теорії, що вивчає діяльність окремих економічних одиниць і структур, таких як домашні господарства, підприємства, ринки окремих благ.

Приставка “мікро” показує, що за основу дослідження приймається найменша економічна одиниця, своєрідна мікрочастинка економіки. Це не означає, що мікроекономічний аналіз має меншу цінність ніж макроекономічний. Скоріше навпаки, без конкретного, детального вивчення окремих елементів економіки, механізмів їхнього функціонування, без дослідження взаємодії між окремими економічними суб’єктами неможливо зрозуміти функціонування економічної системи в цілому. Можна вважати, що макроекономіка будується на мікроекономіці. З іншого боку, процеси, що відбуваються на макрорівні і економічна політика держави суттєво впливають на поведінку окремих економічних суб’єктів.

Мікроекономіка базується на двох загальновизнаних фактах матеріального виробництва:

1 – економічні (матеріальні) потреби людей безмежні;

2 – економічні ресурси обмежені і рідкісні.

Виходячи з цього головна проблема мікроекономічної теорії і практики – це вирішення протиріччя між бажаннями індивідів задовольнити свої безмежні потреби і обмеженістю економічних ресурсів, які знаходяться в їхньому розпорядженні.

Наявність даного протиріччя обумовлює існування перед людьми фундаментальної проблеми вибору.

Людині для існування необхідно виробляти життєві бла­га: продукти харчування, одяг, взуття, житло, транспортні засо­би, меблі, засоби зв'язку, ліки та ін. Для виробництва благ потрібні економічні ресурси: сировина, земля, робоча сила, об­ладнання, приміщення, підприємницькі здібності. Їх запаси завжди лімітовані, тому обмежені і можливості виробництва всіх благ. Крім того, потреби людини безмежні, вона бажає покращу­вати своє забезпечення благами без кінця. Ці дві особливості людської поведінки вступають у гостре протиріччя між собою, тому в людей залишається лише один вихід - економити.

Отже, предметом вивчення економічної теорії є діяльність людей, пов'язана з досягненням ефективного використання обме­жених ресурсів для найкращого задоволення потреб у життєвих благах.

У процесі вибору, що нав'язаний суспільству обмеженістю ресурсів, люди постають перед необхідністю розв'язання трьох ос­новних проблем, вирішити які допомагає наука мікроекономіка.

1. Що виробляти? Тобто виробник завжди вирішує пи­тання, які товари і послуги та в якій кількості виробляти. Для ви­рішення цього питання в мікроекономіці розроблена теорія спо­живацького вибору.

2. Як виробляти? Тобто з допомогою яких обмежених ре­сурсів і технологічних способів виробляти необхідні людям бла­га. Теорія виробництва (один з основних розділів мікроеко­номіки) допомагає вирішити проблему розподілу ресурсів між підприємствами та галузями.

3. Для кого виробляти? Оскільки життєві блага обмежені, то потрібно вивчати доходи населення та механізм їх розподілу на поточне та перспективне споживання.

Останнім часом до цих фундаментальних проблем дода­лася ще одна:

4. Коли будуть спожиті ті чи інші блага або ресурси? Не­обхідно зробити вибір: споживати їх зараз чи пізніше? Викорис­таємо наші обмежені природні ресурси самі чи залишимо їх для майбутніх поколінь?

Економічний вибір - це вибір серед альтернативних варіантів найкращого, що дозволяє досягти максимального задоволення потреб за мінімум витрат.

Проблему економічного вибору відображає межа виробничих можливостей (рис. 1.1).

Уявімо, що в країні виробляються два види продукту (предмети спо­живання та засоби виробництва) і вирі­шується питання про розподіл ресурсів для виробництва тільки цих двох продуктів.

У точці В в економіці виробляється У_в засобів виробництва та Х_в пред­метів споживання.

У точці F в економіці є невикористані ресурси.

Точка Е лежить за межами виробничих можливостей економіки.

Рис. 1.1. Крива виробничих можливостей економіки.

Виробничі можливості - це можливості суспільства щодо виробництва економічних благ при повному та ефективному використанні всіх існуючих ресурсів на даному рівні розвитку технологій.

Крива виробничих можливостей подає альтернативні варіанти при повному використанні ресурсів.

Межа виробничих можливостей у даній моделі показує максимально можливі обсяги виробництва предметів споживання і засобів виробництва при повному використанні всіх існуючих ресурсів.

Кількість товару, якою необхідно пожертвувати для збільшення виробництва іншого товару, має в економіці назву "витрати втрачених можливостей", або "альтернативні витрати".

Таким чином, при переході з точки В у точку С економіка країни відмовляється від виробництва (Ув - Ус) засобів виробництва, щоб виробництві додатково (Хс - Х_в) предметів споживання.

Проблему вибору в умовах обмеженості ресурсів слід вирішувати з урахуванням цього важливого поняття економічної теорії.

Як економічна наука, мікроекономіка шукає відповіді на основні питання, що постають перед будь-якою економічною системою.