66. Модель особистості практикуючого психолога, запропонована н.В.Чепелєвою та н.І.Пов'якель, включає наступні складові.

Мотиваційно-цільова підструктура особистості…

(передбачає сформовану позитивну мотивацію до професійної діяльності, до надання психологічної допомоги, прийняття себе та інших. Базовою особистісною якістю на цьому рівні виступає діалогізм, що включає діалогічну готовність, безумовне прийняття іншого, особистісну рефлексію, розвинену систему особистісних смислів, орієнтованість на досягнення взаєморозуміння).

Когнітивна підструктура…

( до якої відноситься сфера знань особистості: особистісне знання, знання себе й інших; Я-концепція фахівця (адекватність і сталість самооцінки, емпатичність, асертивність, відсутність хронічних внутрішньоособистісних конфліктів, які зумовлюють проекції та психологічні захисти тощо); професійно важливі якості пізнавальних процесів (уважність, спостережливість, вміння помічати деталі вербальної і невербальної поведінки, тобто розпізнавати психосоматичні стани, гнучкість, пластичність та динамічність мислення, вміння виділяти суттєве та узагальнювати, прогнозувати реакції та дії клієнта, моделювати наслідки роботи). Базовими особистісними якостями когнітивної підструктури є професійна рефлексія та професійний інтелект).

Операційно-технологічна підструктура…

(передбачає розвинену компетентність особистості фахівця-психолога. Вона включає володіння основними професійними вміннями і навичками, які забезпечують практичне використання наявних теоретичних знань. Найважливішим компонентом цієї підструктури є практичний інтелект).

Комунікативно-рольова підструктура..

( передбачає розвинену комунікативну компетентність психолога. Вона містить соціально-когнітивні і комунікативні уміння (слухати іншого, розмовляти та вмовляти, встановлювати соціальний контакт, переконувати іншого, навіювати тощо). Ця підструктура включає також специфічні якості - акторські та режисерські, організаційні, які дозволяють ефективно впроваджувати активні психотехніки і групові засоби психокорекції. Базовою особистісною якістю є професійна ідентифікація та соціальний інтелект. Остання - це здатність у процесі спілкування визначати будь-які відхилення від нормального функціонування або розвитку людини чи групи, яка є найважливішою складовою спеціальних здібностей до психологічної діяльності)

Регулятивна підструктура

( забезпечує толерантність до фрустрацій, високу працездатність і саморегуляцію особистості, відсутність схильності до збудження та швидкого виснаження. Провідним компонентом виступає професійна саморегуляція).

67. Структура спілкуваня психолога з клієнтом включає такі складові:

1) … ( уміння повно і правильно сприймати людину (спостережливість));

2) …( уміння розуміти внутрішні властивості і особливості людини (інтуїція));

3) …( уміння співпереживати (емпатія));

4) …( уміння аналізувати власну поведінку (рефлексія));

5) …( вміння керувати собою і процесом спілкування).

68. Етичний кодекс складається з 7 розділів…:

1. … (Відповідальність).

2. … (Компетентність).

3. …(Захист інтересів клієнта).

4. …(Конфіденційність).

5. …(Етичні правила психологічних досліджень).

6. …(Кваліфікована пропаганда психології).

7. …(Професійна кооперація).

69. Етапи і варіанти динаміки співвідношення соціального і професійного на прикладі особистісного і професійного самовизначення і саморозвитку.

1. Особистісне самовизначення формується раніше професійного, і на його основі складаються вимоги до професії.

2. Подальше професійне самовизначення людини уточнюється залежно від індивідуально-психологічних, зокрема природних, здібностей і від віку.

3. Професійне самовизначення, що зміцнилося, починає впливати на особистісне. Критерії професіоналізму впливають на критерії оцінки особистості. Тут може відбуватися переоцінка відношення людини до себе як особи.

4. У міру досягнення високих рівнів професійної діяльності і успіхів в ній у людини виникає загальна мотивація, актуалізуються індивідуальні здібності, зростає рівень домагань. Професія починає впливати на всі сфери психіки і особистості в цілому.

5. Характер міжособистісних відносин, в які вступає людина в процесі трудової діяльності, впливає на особистий розвиток і на становлення людини як професіонала.

6. Професійна діяльність залежно від того, як вона відбувається, має безпосередній вплив на певні риси особистості. У міру диференціації професійних мотивів і орієнтації розвиваються ті або інші особистісні якості.

7. Вид професії може визначати особистість людини. Загальні професійні цілі, схожі способи дій, умови праці і побуту усередині професійного співтовариства визначають схожість професіоналів, формують у них загальні за змістом інтереси, установки, манеру спілкування, що має вплив на становлення соціально-професійного типу особистості.

8. Засобами професії відбувається самовираження особистості. В окремих випадках особистість самореалізує себе поза професійними захопленнями.

9. Невдача, неуспіх в професійній діяльності можуть призвести до її деформації за умови, що особистість прагне реалізувати себе тільки в праці.

10. Впродовж життя людина змінює свою професійну діяльність у відповідності із власними ціннісними орієнтуваннями. Зміна установок і мотивів особистості впливає на професійне становлення особистості.

11. Під час особистісних змін, пов’язаних із зростанням, появою нових потреб може відбуватися переорієнтація індивіда у світі професій, обрання іншої спеціальності.

12. Те, як людина будує сценарій свого професійного життя і як вона його здійснює, залежить від неї.

13. У цілому особистісний простір ширший від професійного, більше того, особисте лежить в основі професійного і визначає початок, хід і завершення останнього. Разом з тим професіоналізація впродовж життя людини має вплив на особистість, може її стимулювати і, навпаки, деформувати.

належать:

а) А.К.Маркова.

б) Д.Сьюпер.

в) Є.О.Климов

70. У відповідності із теорією Д. Сьюпера, в якій постає процес формування професійної “Я-концепції”, професійний шлях розподіляється на п'ять етапів.

Перший етап — етап зростання (від народження до 14 років)…

( - період програвання різних соціальних ролей (у тому числі і професійних), період спроб в різних видах діяльності, прояснення своїх переваг, формування інтересів, що мають вплинути на подальший професійний вибір. “Я-концепція” розгортається через ідентичність із значущими дорослими).

Другий етап — етап дослідження (від 15 до 24 років) …

(відбуваються спроби розібратися і визначитися в своїх потребах, інте­ресах, цінностях, здібностях і можливостях. У результаті такого самовизначення відбувається вибір професії і починається її освоєння).

Третій етап — етап зміцнення кар'єри (від 25 до 44 років)…

(людина прагне зайняти міцне положення у вибраній діяльності, забезпечити в професійній спільноті стійку особисту по­зицію. У трудовій біографії людини ці роки часто виявляються найбільш творчими, результативними і динамічними в набутті професійної майстерності і соціального статусу. Вірогідність зміни професії значно зменшується до кінця цього етапу).

Четвертий етап — етап збереження досягнутого (від 45 до 64 років)…

(тут спостерігається тенденція зберегти досягнуте кар'єрне положення. Професійний розвиток здійснюється в одному напрямку без виходу за межі обраної професії).

П'ятий етап - етап спаду (після 65 років)…

(характерною межею цього етапу є зниження фізичних і розумових можливостей, що приводить або до часткового скорочення професійного навантаження, або до припинення трудової діяльності. Тут можливі виникнення потреби передавати свій досвід і зміна професійних ролей (наставник, експерт).