Тема 4. Закономірності, принципи та фактори розміщення продуктивних сил

1. Закономірності розміщення продуктивних сил.

2. Принципи розміщення продуктивних сил

3. Фактори розміщення продуктивних сил.

Анотація

У даній темі аналізуються 3 питання. Головною метою лекції є вивчення закономірностей, принципів та факторів розміщення продуктивних сил. У ході лекції розглянуто такі основні поняття як: закономірності розміщення виробництва, комплексність, екологічна раціональність, соціальна спрямованість, закони розміщення виробництв, кон’юнктура ринку, фактори

4.1 Закономірності розміщення продуктивних сил.

РПС є наслідком впливу об’єктивних законів і закономірностей та суб’єктивної волі людини. 

Закон – це необхідне, істотне, стійке, повторюване відношення між явищами у природі і суспільстві. 

Закономірність – це об’єктивно дійсний, повторюваний зв’язок явищ природи з громадським життям. 

Закони і закономірності не залежать від волі людей. Закономірності РПС виявляються у відношенні між виробничою діяльністю людей і територією, на якій вони діють. Свідома розробка і впровадження доцільних заходів з економічної організації території, згідно закономірностей розміщення називаються принципами розміщення продуктивних сил, або принципами регіональної соціально-економічної політики. Існують наступні закономірності:

- ефективне розміщення продуктивних сил;

- територіальний поділ праці;

- економічна цілісність регіону;

- регіональна інтеграція господарства;

- територіальна комплексність продуктивних сил;

- територіальна концентрація продуктивних сил;

- зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів;

- соціальна спрямованість;

- усталеність розвитку;

- національна безпека;

- планомірність;

- керованість;

- комплексність;

- конкурентоспроможність;

- ефективність господарства економічних районів.

4.2 Принципи розміщення продуктивних сил

До принципів РПС відносяться свідома економічна політика, направлена на здійснення пізнаних закономірностей. Найважливіші принципи:

- принцип раціонального розміщення виробництва;

- принцип оптимальності розміщення виробництва;

- принцип збалансованості і пропорційності;

- принцип комплексного розміщення виробництва;

- принцип розміщення підприємств, згідно з раціональними формами суспільної організації виробництва;

- принцип урахування міжнародного територіального поділу праці;

- принцип збереження економічної рівноваги;

- принцип обмеженого централізму.

Дотримання принципів РПС є основою регіональної політики. Регіональна політика – це сфера управління економічним, соціальним і політичним розвитком країни у просторовому, регіональному аспектах. Регіональна політика характеризується наступними напрямами: - співвідношення і взаємодія рушійних сил регіонального розвитку в державному, коопераційному, приватному та ін. секторах національної економіки;

- співвідношення державних і регіональних аспектів;

- зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів;

- регіональні аспекти демографічної та економічної політики.

Мета регіональної політики – це забезпечення населенню гідних умов життя. Її принципи:

- пріоритет інтересів регіону над інтересами галузей, відомств і т.д.;

- всебічне врахування передумов і факторів розміщення продуктивних сил;

- пріоритет ресурсозберігаючого підходу до РПС;

- потреба поступового зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів.

4.3 Фактори розміщення продуктивних сил.

Фактор розміщення є одним з центральних понять. Слово “фактор” в перекладі з латинського “factor” – той, хто робить, виробник. Фактор – це повне співвідношення між об’єктом розміщення і територією, де вони розміщуються. y=f(x), де х – фактори, у – територія.

Праця, сировина і транспорт є найважливішими факторами виробництва. Сировинний фактор ще називають факторами матеріаломісткості. Витрати на матеріаломісткість виробництва у більшості галузей промисловості складають понад половину сукупних витрат на весь обсяг виробництва. Ступінь матеріаломісткості – це відношення витрат на сировину до обсягу виробленої продукції. Ці величини виражають у грошових і натуральних показниках. Якщо кратність перевищує 2, то матеріаломісткість вважається високою. Для матеріаломісткого виробництва характерна висока концентрація. В світовому виробництві постійно іде процес зниження матеріаломісткості виробництва, внаслідок чого вплив сировинного фактора поступово спадає. Паливно-енергетичний фактор близький до сировинного за характером впливу на виробництво, тому що паливо теж є мінеральним ресурсом.

Енергомісткі – це виробництва, які зазнають сильного впливу паливно-енергетичного фактора. Вони поділяються на електромісткі та паливомісткі. Енергомісткі виробництва поділяються на високоенергомісткі (частка паливно-енергетичних витрат становить 30-45% витрат на виробництво продукції), середньо місткі (15-30%) та неенергомісткі (менше 15%). До паливомістких відносяться виробництва, які поглинають багато тепла. Особливе місце належить ТЕС.  Вплив водного фактора базується на використанні природних ресурсів. Мається на увазі прісна вода, яка використовується у процесі виробництва. Вода річок і озер, яка використовується для водного транспорту, безперечно, є водним ресурсом, але не вважається складовою частиною водного фактора. Споживання прісної води у світі має тенденцію до зростання. Вода використовується у промисловому і сільськогосподарському виробництві, але пропорції споживання у різних країнах різні. Водоспоживання залежить від розвитку зрошування в регіоні. Водомісткість виробництва є висока (81-500 м /т), середня (20-80 м /т) та низька (менше 20 м /т). Дефіцит води є лімітуючим фактором для розміщення водомістких виробництв. Дія фактору робочої сили (трудового) залежить від демографічного потенціалу регіону, чисельності трудових ресурсів, їхньої кваліфікації, статево-вікової структури.  Вплив трудового фактора визначається обсягом витрат праці на одиницю продукції. Можна його порахувати шляхом обчислення питомих витрат на зарплату в собівартості продукції, однак даний метод не завжди точний, тому що, якщо вартість вихідної сировини є висока, то в кінцевій собівартості готової продукції її питома вага буде великою, що понизить питому вагу зарплати. На неї істотно впливає рівень механізації праці. Точнішим є метод натуральних показників, наприклад витрати людино-години на одиницю продукції. Цей метод використовується в сільському господарстві. Працемісткість також можна визначити через розрахунок маси продукції, яка припадає на одного виробника. До фактора “працемісткості” наближений фактор “наукомісткості” виробництва. В деякій випадках наукомістке виробництво виноситься разом з науковою бібліотекою за межі великого міста (Новосибірське академмістечко).  Дія споживчого фактора виявляється у наближенні виробництва до місць споживання готової продукції. Він посилюється в наступних випадках: - коли продукт порівняно дешевий і перевезення на великі відстані істотно вплине на його вартість; - коли масове споживання готової продукції локалізується в певних центрах. Наприклад, хлібопекарське виробництво обслуговує територію з радіусом до 10 км., транспортування свіжого молока до 25-30 км., радіус подавання тепла від ТЕЦ становить не більше 30 км. і т.д. Транспортний фактор посилює дію попередніх факторів, його складова в структурі витрат в багатьох випадках є високою. У залежності від розмірів транспортних витрат виробництво розміщують ближче до сировини або до споживача. Дешеві вантажі перевозити на великі відстані невигідно, тому що частка транспортних витрат буде становити в цих випадках 25% і більше. Для порівняння – у вартості дорогих вантажів вона становить 0,1-1,5%. Вплив транспортного фактору дається в ознаки через забезпеченість території транспортними сполученнями (конфігурація транспортної мережі, щільність доріг і т.д.). високий економічний розвиток регіону і розвиненість транспортної мережі є прямопропорційними величинами. Фактор науково-технічного прогресу істотно впливає на РПС. Тобто, на території регіону може виникнути виробництво, яке раніше тут було неефективним. Наприклад, до 20 ст. підприємства чорної металургії орієнтувались у розміщенні переважно на вугілля, тому що його було потрібно більше, ніж руди на одиницю металу (виник металургійний район Донбас). При зміні технології витрата вугілля значно знизилась і виробництво чорної металургії почало тяжіти у розміщенні до залізорудних басейнів (Кривий Ріг). НТП у кожній історичній фазі виводить на провідні місця ті чи інші галузі економіки. Наприклад, до середини 19 ст. провідними були с/г і текстильна промисловість, згодом – металургія і транспортне машинобудування, зараз – енергетика, машинобудування, хім.. промисловість, електроніка. Ринкова кон’юнктура враховує конкретні умови відтворення товарів, послуг, робочої сили. Фактори кон’юнктури визначають рух цін, цінних паперів, розмір виробництва та зайнятості населення. Кон’юнктура ринку – конкретні умови реалізації суспільного продукту, яка здійснюється у співвідношеннях між наявними на ринку матеріальними цінностями та послугами й потребою в них. Якщо попит перевищує пропозицію, то створюється стимул для розвитку виробництва, якщо навпаки, то виробництво доцільно скорочувати. Ринкова кон’юнктура тісно пов’язана з НТП. Товари вищої якості, якщо задовольняють вищі потреби, мають високий попит і на них ростуть ціни. Економіка витримує темп НТП при умові врахування тенденції ринкової кон’юнктури.

Також має вплив фактор егономіко-географічного положення. Економіко-географічне положення об’єкта – це сукупність його відношень до інших економіко-географічних об’єктів, що лежать поза ним. Тобто об’єкт характеризується розташуванням на певній території та системою реальних і потенційних зв’язків з іншими об’єктами. Зміна економічного простору біля об’єкту впливає істотно на економічний потенціал даного об’єкту. Наприклад, Київ став політичним і економічним центром України, тому що він розташований на перехресті водних шляхів та у центрі серед політично пов’язаних між собою князівств. Макроположення характеризує економічні відносини об’єкта за відношенням до компактної і відносно невеликої за розміром території його оточення. Мікрорівень характеризує зони впливу міст на навколишню територію та об’єкт відносно невеликого оточення. Від економіко-географічного положення залежить створення зон спільного підприємництва, які формуються навколо великих портово-промислових комплексів. Вплив розташування виробництва на навколишнє середовище почав враховуватися в  2-й половині 20 ст. Екстенсивне ведення с/г виробництва призвело до вирубування лісів та ерозії земель. Промислова революція істотно прискорила ресурсовикористання. 6 млн. га. земель на планеті щорічно перетворюється на пустелі, 11 млн. га. лісів щорічно вирубається, лише від пожеж. В цілому, екологічний фактор набув глобального значення. В 159 країнах, які входять до ООН, створені спеціальні служби охорони навколишнього середовища. Вони у взаємодії з регіональними органами ООН розробляють екологічні проекти. Впливи є безпосередні і опосередковані, коротко- і довготривалі, виявляються у вигляді механічних порушень, руйнування, теплового ефекту. Наслідки є оборотні і необоротні, первинні та вторинні. Екологічний фактор Екологізація виробництва є складовою економічної політики держави. Основи екологічної політики України визначені “Законом про охорону навколишнього природного середовища”. Врахування екологічного фактору в РПС виявляється в наступних ситуаціях: - недопустима концентрація шкідливих видів виробництва;

- треба врахувати рельєф місцевості та мікрокліматичні умови;

- проектування промислових підприємств має врахувати розу вітрів;

- створення санітарних зон навколо шкідливих виробництв, які позбавлені від постійного проживання людей.

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ: закономірності розміщення виробництва, комплексність, екологічна раціональність, соціальна спрямованість, закони розміщення виробництв, кон’юнктура ринку, фактори

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:

1.Визначна роль екологічних і соціальних критеріїв у розміщенні виробництва.

2. Місце соціальної сфери в територіальній організації продуктивних сил.

ТЕСТИ:

1. Необхідне, істотне, стійке, повторюване відношення між явищами у природі і суспільстві – це:

а)діагностика;

б)закон;

в)закономірність.

2. Об’єктивно дійсний, повторюваний зв’язок явищ природи з громадським життям- це:

а)діагностика;

б)закон;

в)закономірність.

3. Що входить до закономірностей:

а) економічна цілісність регіону;

б) територіальна комплексність продуктивних сил;

в)усі варіанти вірні.

4. Що є основою регіональної політики:

а) закони;

б) закономірності;

в)дотримання принципів.

5. Сфера управління економічним, соціальним і політичним розвитком країни у просторовому, регіональному аспектах – це:

а) регіональна політика;

б) розвиток продуктивних сил;

в)експертна діагностика.

6. Мета регіональної політики полягає у:

а) відношенні між виробничою діяльністю людей і територією, на якій вони діють;

б) забезпеченні населенню гідних умов життя;

в)дотримання принципів.

7. Фактор – це:

а) Об’єктивно дійсний, повторюваний зв’язок явищ природи з громадським життям;

б) Необхідне, істотне, стійке, повторюване відношення між явищами у природі і суспільстві;

в) повне співвідношення між об’єктом розміщення і територією, де вони розміщуються.

8. Яким чином визначається працемісткість:

а) через розрахунок маси продукції, яка припадає на одного виробника;

б) обсягом витрат праці на одиницю продукції;

в) наближенням виробництва до місць споживання готової продукції.

9. Як визначається вплив трудового фактора:

а) через розрахунок маси продукції, яка припадає на одного виробника;

б) обсягом витрат праці на одиницю продукції;

в) наближенням виробництва до місць споживання готової продукції.

10. Конкретні умови реалізації суспільного продукту, яка здійснюється у співвідношеннях між наявними на ринку матеріальними цінностями та послугами й потребою в них – це:

а)фактор;

б)закономірність;

в) кон’юнктура ринку.

Питання для самоконтролю:

1. Фактори розміщення продуктивних сил

2. Місце соціальної сфери в територіальній організації продуктивних сил.

3. Принципи розміщення продуктивних сил

Література:

1.Розміщення продуктивних сил. Підр. За ред. Качана Е.П., К.: Либідь, 2001, с. 456

2. Розміщення продуктивних сил. Підр. За ред. Ковалевського В. В., О.Л. Михайлюк, В.С. Семенова., 2-ге вид., випр. і доповн. К.: Т-во "Знання", КОО, 2000, 546с.

3. Дубіщев В.П. Регион в новой системе зкономических отношений, 1997

4. Онищенко В. О. Інвестиційна політика регіону. - Донецьк, ІЕПД НАН України, 2001, 255с.

5. Онищенко В.А. Роль современной банковской системи в инвестиционном процессе региона. - Донецк, ІЕПД НАН України, 2000, 20с.

6. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Навч. посіб.- 2-ге вид., випр. і доп.- К.: Вікар, 2002.-374 с.

7. Епіфанов А.О., Сало І. В. Регіональна економіка, 1999, 342с.

8. Заболоцький Б.Ф. Розміщення продуктивних сил України: Національна макроекономіка: Посібник.- К.: Академвидав, 2002.-368 с.

9. Данилишин Б.М. Продуктивні сил економічних районів , 2000, 564с.

10. Стеченко Д.М. Управління репональним розвитком. - К.: Вища школа, 2000, 223с.

11. Іщук С.І. Територіально-виробничі комплекси і економічне районування: методологія, теория, практика. - К.,1996.

12. Місцевий та регіональний розвиток в Україні: Досвід Полтавщини / Київ. Центр Ін-ту Схід-Захід; За ред. С.Максименка.- К: Міленіум, 2001.-286с.

13. Регіони України: проблеми та пріоритети соціально-економічного розвитку // За ред. З.С.Варналія.-К.: Знання України, 2005.-498 с.

14. Комеліна О.В. Проблеми інвестиційного забезпечення створення робочих місць // Зайнятість та ринок праці: Міжвід. наук. зб. - Вил. 13. - К.: РВПС України НАНУ. -2000. - С.79-92.

15. Комеліна О.В. Теоретико-методологічні підходи до розв'язання проблем соціально-економічного розвитку промислового комплексу регіону // Регіональні перспективи (наук.-практ. Журнал).,2000. -№4 (11).-С. 13-16.

16. Олійник Я.Б., Степаненко А.С. Вступ до соціально-економічної географії: Навч. посібник К.: Т-во "Знання", КОО .,2000. - 204 с. 1

17. Україна у цифрах. 2001 р. К.: Держ. ком. стат. України., 2002. -261с.

18. Комеліна О. В. Стратегічні напрями реалізації соціальних пріоритетів промислового сектору регіонального ринку праці. // Міжнародна науково-практична конференція "Соціально-економічні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки". Наукові доповіді. - К.: Міністерство праці та соціальної політики України, РВПС України НАНУ, Український інститут соціальних досліджень. , 2000. - 2 том- с.392- 398

19. Комеліна О.В. Програмно-цільове планування соціально-економічних систем // Регіональні перспективи (наук.-практ. Журнал). , 2001. - № 5-6 с18-19, 13-16