Добавил:

Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.

Вуз:

Таврический Национальный Университет им. В.И. Вернадского

Предмет:

[НЕСОРТИРОВАННОЕ]

Файл:

РПС.docx

Скачиваний:

Добавлен:

01.04.2025

Размер:

185.66 Кб

Скачать

☆

<<< < Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 8 910 / 1110 11 > Следующая >>>

10. У 1993 р. В.А. Поповкін у праці "Регіонально-цілісний підхід в економіці" обґрунтував поділ України на :

а) вісім макрорайонів;

б) десять макрорайонів;

в) п'ять макрорайонів

Питання для самоконтролю:

1.Економічний район

2. Економічне районування

3. Концепція адміністративних реформ в Україні

Література:

1.Розміщення продуктивних сил. Підр. За ред. Качана Е.П., К.: Либідь, 2001, с. 456

2. Розміщення продуктивних сил. Підр. За ред. Ковалевського В. В., О.Л. Михайлюк, В.С. Семенова., 2-ге вид., випр. і доповн. К.: Т-во "Знання", КОО, 2000, 546с.

3. Дубіщев В.П. Регион в новой системе зкономических отношений, 1997

4. Онищенко В. О. Інвестиційна політика регіону. - Донецьк, ІЕПД НАН України, 2001, 255с.

5. Онищенко В.А. Роль современной банковской системи в инвестиционном процессе региона. - Донецк, ІЕПД НАН України, 2000, 20с.

6. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Навч. посіб.- 2-ге вид., випр. і доп.- К.: Вікар, 2002.-374 с.

7. Епіфанов А.О., Сало І. В. Регіональна економіка, 1999, 342с.

8. Заболоцький Б.Ф. Розміщення продуктивних сил України: Національна макроекономіка: Посібник.- К.: Академвидав, 2002.-368 с.

9. Данилишин Б.М. Продуктивні сил економічних районів , 2000, 564с.

10. Стеченко Д.М. Управління репональним розвитком. - К.: Вища школа, 2000, 223с.

11. Іщук С.І. Територіально-виробничі комплекси і економічне районування: методологія, теория, практика. - К.,1996.

12. Місцевий та регіональний розвиток в Україні: Досвід Полтавщини / Київ. Центр Ін-ту Схід-Захід; За ред. С.Максименка.- К: Міленіум, 2001.-286с.

13. Регіони України: проблеми та пріоритети соціально-економічного розвитку // За ред. З.С.Варналія.-К.: Знання України, 2005.-498 с.

14. Комеліна О.В. Проблеми інвестиційного забезпечення створення робочих місць // Зайнятість та ринок праці: Міжвід. наук. зб. - Вил. 13. - К.: РВПС України НАНУ. -2000. - С.79-92.

15. Комеліна О.В. Теоретико-методологічні підходи до розв'язання проблем соціально-економічного розвитку промислового комплексу регіону // Регіональні перспективи (наук.-практ. Журнал).,2000. -№4 (11).-С. 13-16.

16. Олійник Я.Б., Степаненко А.С. Вступ до соціально-економічної географії: Навч. посібник К.: Т-во "Знання", КОО .,2000. - 204 с. 1

17. Україна у цифрах. 2001 р. К.: Держ. ком. стат. України., 2002. -261с.

18. Комеліна О. В. Стратегічні напрями реалізації соціальних пріоритетів промислового сектору регіонального ринку праці. // Міжнародна науково-практична конференція "Соціально-економічні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки". Наукові доповіді. - К.: Міністерство праці та соціальної політики України, РВПС України НАНУ, Український інститут соціальних досліджень. , 2000. - 2 том- с.392- 398

19. Комеліна О.В. Програмно-цільове планування соціально-економічних систем // Регіональні перспективи (наук.-практ. Журнал). , 2001. - № 5-6 с18-19, 13-16

Тема 6. Наукові методи аналізу розміщення продуктивних сил і рівні економічного розвитку регіонів

Традиційні методи аналізу.
Нові (точні) методи аналізу.

Анотація

У даній темі аналізуються 2 питання. Головною метою лекції є вивчення наукових методів аналізу розміщення продуктивних сил і рівні економічного розвитку регіонів. У ході лекції розглянуто такі основні поняття як:коефіцієнт виробництва, питома вага виробництва продукції галузей спеціалізації регіону, коефіцієнт локації, перерозподіл національного доходу , баланс

6.1 Традиційні методи аналізу.

Розміщення галузевих комплексів, соціальної інфраструктури, а також господарства економічних районів характеризує систему територіальної організації народного господарства. Розміщення продуктивних сил є об'єктом територіального планування, яке передбачає розробку схем розвитку і розміщення галузей господарства, продуктивних сил областей та економічних районів. На основі галузевих і територіальних схем складають генеральну схему розміщення продуктивних сил країни. Складання схем є частиною перед планових територіальних досліджень. Для вирішення найважливіших проблем розвитку господарства розробляють цільові комплексні програми, у тому числі й територіальні. Проекти будівництва підприємств, схеми і проекти районних планів розробляють на проектній стадії обґрунтування розміщення виробництва і його територіального розвитку.

У наукових дослідженнях територіальної організації народного господарства використовується широкий спектр методів: програмно-цільовий, системного аналізу, балансовий, картографічний, соціально-економіко-математичного моделювання та техніко-економічні розрахунки.

Програмно-цільовий метод у сучасних умовах формування ринкових економічних відносин має важливе значення для комплексної реалізації невідкладних і загальнозначущих регіональних соціальних завдань, що передбачають максимальну ефективність використання задіяних засобів і таких, що характеризуються конкретними (за можливістю вираженими кількісно) кінцевими показниками, досягнення яких вистачає для вирішення поставленою програмою проблеми. Кожна програма повинна розроблятися з обліком адресності та обмеження у часі, містити завдання для конкретних виконавців і детально розроблену систему управління. Фінансування даних програм здійснюється з місцевого бюджетів (або федерального).

Класифікація регіональних соціальних програм здійснюється за їхнім статусом, функціональній спрямованості і термінам реалізації. До найбільш значущих та актуальних для більшості регіонів соціальних завдань відносяться: адресна допомога громадянам і групам населення з низькими доходами, що знаходяться за межею бідності, обумовленими об'єктивними, що не залежать від них обставинами (непрацездатність, наявність великого числа утриманців і т.п.); поліпшення здоров'я населення; збереження досягнутого рівня і якості виховання підростаючого покоління та його підвищення на основі нових освітніх технологій; підтримка культурного потенціалу, заощадження культурної спадщини тощо.

Метод системного аналізу ґрунтується на принципі поетапності, включає визначення цілей, завдань, постановку наукової гіпотези для всебічного вивчення кожної з територіальних систем, особливостей розміщення і розвитку продуктивних сил (головним критерієм оптимального розміщення є ефективність виробництва, найбільш повне задоволення потреб населення). Метод системного аналізу розглядає цілісність системи, її внутрішні і зовнішні зв'язки, погоджує складні галузеві і територіальні проблеми, що особливо важливо в умовах суверенізації регіонів при становленні ринкових відносин.

Балансовий метод – один з основних методів дослідження проблем в економічній географії і регіональній економіці. Він дозволяє вибрати найбільш раціональні співвідношення між галузями, що визначають профіль господарства економічного району і галузями, що доповнюють даний територіальний комплекс. Баланси необхідні при розробці варіантів розміщення виробництв, їхнього економічного обґрунтування, внутрірегіональних і міжрегіональних зв'язків. Використовуючи балансовий метод, можна визначити потреби регіонів у ресурсах і товарах, у робочій силі, оцінити ступінь задоволення регіону в продукції за рахунок власного виробництва, обсяги ввозу і вивозу необхідної продукції, а також виявити диспропорції в розвитку господарського комплексу регіону і намітити шляхи їх усунення. Баланси дозволяють оцінити доцільність розміщення нового господарського об'єкта на конкретній території, визначити його потужність і вартість. Найважливішою складовою частиною балансу є зведений розрахунок обсягу необхідних капіталовкладень для забезпечення динамічного соціально-економічного розвитку регіону.

Картографічний метод є специфічним методом в економіко-географічних і регіональних дослідженнях. Карта – це джерело знань і об'єкт вивчення. Завдяки карті забезпечується якісне засвоєння великого фактичного матеріалу, яким володіють географія і регіональна економіка. Територіальні економіко-географічні процеси та особливості розміщення продуктивних сил у розрізі країни і окремих регіонів найбільш наочно відбиваються тільки на географічній карті.

Метод соціально-економіко-математичного моделювання використовується в процесі досліджень у зв'язку з проблемами розміщення продуктивних сил і розвитку господарства регіонів, що стають більш складними, а галузеві і територіальні зв'язки – більш важкоуправляємими. Виділяють такі напрямки соціально-економіко-математичного моделювання територіальних економічних процесів, як: -розробка моделей територіальних пропорцій розвитку регіонів;

-розробка математичних моделей по розміщенню різних галузей господарства і регіонів;

-моделювання процесів розміщення продуктивних сил у розрізі країни та окремих регіонів;

-моделювання формування господарських комплексів регіонів.

Розробляючи математичні моделі, можна відпрацювати десятки і сотні варіантів територіальних сполучень продуктивних сил, що дає оптимальне рішення проблем їхньої територіальної організації.

Застосування перерахованих вище методів дозволяє забезпечити найбільш раціональне розміщення продуктивних сил, створити більш раціональну територіальну структуру господарства, впроваджувати цілеспрямовану регіональну політику.

Техніко-економічні розрахунки в основному застосовуються на проектній стадії обґрунтування розміщення підприємств і територіального розвитку виробництва. Порівняльну ефективність різних варіантів районного розміщення підприємств і комплексів визначають на основі розрахунку поточних (собівартості) і порівняння одноразових (капітальних) витрат. При виборі місць розміщення враховують показники матеріало-, енерго-, фондо- та трудомісткості продукції. Особливу роль відіграють показники водомісткості й транспортабельності продукції.

Техніко-економічні показники аналізу територіальної організації народного господарства розраховують визначенням розмірів відповідних витрат на виробництво одиниці продукції. Витрати окремих ресурсів і випуск нової продукції доцільно визначити у вартісному або натуральному обчисленні.

При визначенні ефективності функціонування господарства підприємства використовують систему вартісних показників: валову і товарну продукцію, чисельність працівників, продуктивність праці, вартість основних виробничих фондів, матеріальні витрати і капітальні вкладення.

Завершальним етапом дослідження і прогнозування територіальної організації господарства є визначення можливого економічного ефекту від нового розміщення продуктивних сил. Є ряд способів оцінки ефекту від економії витрат при раціоналізації розміщення продуктивних сил. Найпоширеніші - це підсумовування ефекту, що обчислюється для окремих галузей та елементів. Спочатку визначають економію від розміщення кожної галузі виробництва, на основі порівняння сумарних витрат на виробництво і транспортування продукції для споживача при різних варіантах розміщення. Проте при цьому не враховується економія від впровадження елементів технічного прогресу, концентрації і спеціалізації виробництва, не пов'язаних із розміщенням. Слід уникати повторного обчислення. Водночас необхідно враховувати міжгалузевий ефект від комплексного розвитку в кожному районі різних галузей, а також ефект від групового розміщення підприємств у безпосередній близькості одне від одного на компактній території в межах промислового вузла.

6.2 Нові (точні) методи аналізу.

Для характеристики рівня розвитку економіки регіону застосовуються узагальнюючі показники РПС, які визначають ступінь використання економічного потенціалу господарського комплексу, відображають якісну характеристику економічної діяльності регіону, включаючи невиробничу сферу: - виробництво національного доходу на душу населення; - продуктивність суспільної праці (валовий національний доход поділений на кількість працюючих у сфері матеріального виробництва); - сукупний фонд споживання населенням регіону матеріальних благ та послуг на душу населення; - виробництво національного прибутку на 1 грн. поточних витрат.

Перерозподіл національного доходу – це об’єктивний економічний процес, який відбиває всебічні зв’язки всередині та між різними сферами народного господарства, галузями та регіонами держави. Фінансові ресурси регіону складаються із засобів місцевих бюджетів та засобів підприємств, які виділені на регіональний розвиток.

Баланси – це система взаємопов’язаних показників, які характеризують наявність і використання матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів.

Збалансованість розглядається як взаємовідповідність ресурсів і потреб суспільного виробництва, відображає умови нормального функціонування економіки.

Звітні та планові баланси національної економіки потрібні для розробки комплексної системи показників оцінки економічного потенціалу України. Територіальні пропорції поділяються на загальноекономічні, міжрегіональні та регіональні. Комплексний розвиток регіонів забезпечується укладенням матеріальних, територіальних балансів. Провідним у збалансованості економіки регіонів є метод міжгалузевих балансів, результати яких дозволяють визначити співвідношення виготовленої, розподіленої та використаної чистої продукції, пропорції поділу чистої продукції кожної галузі на засоби виробництва та предмети споживання.

Дані міжгалузевих регіональних балансів характеризують спеціалізацію регіону, виявляють потенційні зв’язки між різними регіонами, виражають їх кількісно через показники завезення сировини та вивезення готової продукції.

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ: коефіцієнт виробництва, питома вага виробництва продукції галузей спеціалізації регіону, коефіцієнт локації, перерозподіл національного доходу , баланс

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:

1.Показники спеціалізації регіонів країни.

2. Методі аналізу

ТЕСТИ:

1. Метод системного аналізу:

а) має важливе значення для комплексної реалізації невідкладних і загальнозначущих регіональних соціальних завдань;

б) розглядає цілісність системи, її внутрішні і зовнішні зв'язки,

погоджує складні галузеві і територіальні проблеми, що особливо

важливо в умовах суверенізації регіонів при становленні ринкових

відносин;

в) дозволяє вибрати найбільш раціональні співвідношення між галузями, що визначають профіль господарства економічного району і галузями, що доповнюють даний територіальний комплекс.

2. Який метод дозволяє вибрати найбільш раціональні співвідношення між галузями, що визначають профіль господарства економічного району і галузями, що доповнюють даний територіальний комплекс:

а) Балансовий метод ;

б) Картографічний метод ;

в) Програмно-цільовий метод .

3. Метод, який використовується в процесі досліджень у зв'язку з проблемами розміщення продуктивних сил і розвитку господарства регіонів – це:

а) Балансовий метод ;

б) Картографічний метод ;

в) Метод соціально-економіко-математичного моделювання .

4. Завдяки якому методу забезпечується якісне засвоєння великого фактичного матеріалу, яким володіють географія і регіональна економіка:

а) Балансовому методу ;

б) Картографічному методу ;

в) Програмно-цільовому методу .

5. Які виділяють напрямки соціально-економіко-математичного моделювання територіальних економічних процесів:

а) розробка моделей територіальних пропорцій розвитку регіонів;

б)розробка математичних моделей по розміщенню різних галузей

господарства і регіонів;

в)усі варіанти правильні.

6. Що саме застосовуються на проектній стадії обґрунтування розміщення підприємств і територіального розвитку виробництва:

а) розробка моделей територіальних пропорцій розвитку регіонів;

б)розробка математичних моделей по розміщенню різних галузей

господарства і регіонів;

в) Техніко-економічні розрахунки .

7. Що не входить до напрямків соціально-економіко-математичного моделювання територіальних економічних процесів:

а) моделювання процесів розміщення продуктивних сил у розрізі

країни та окремих регіонів;

б) Техніко-економічні розрахунки ;

в) моделювання формування господарських комплексів регіонів.

8. При визначенні ефективності функціонування господарства підприємства використовують систему вартісних показників:

а) валову і товарну продукцію;

б) чисельність працівників;

в)усі варіанти правильні.

9. Завершальним етапом дослідження і прогнозування територіальної організації господарства є:

а)визначення можливого економічного ефекту від нового розміщення

продуктивних сил;

б) моделювання процесів розміщення продуктивних сил у розрізі

країни та окремих регіонів;

в) розробка моделей територіальних пропорцій розвитку регіонів.

10. Об’єктивний економічний процес, який відбиває всебічні зв’язки всередині та між різними сферами народного господарства, галузями та регіонами держави- це:

а) Балансовий метод ;

б) Перерозподіл національного доходу ;

в) Картографічний метод .

Питання для самоконтролю:

За допомогою яких методів здійснюється аналіз розміщення продуктивних сил?
Які показники застосовуються для характеристики рівня розвитку економіки регіону?
Назвіть способи оцінки ефекту від економії витрат при раціоналізації розміщення продуктивних сил?