4І Ейде а. Мінімальний рівень реалізації соціально-економічних прав // Права людини: Концепції, підходи, реалізація. - к,: Ай Бі, 2003. - с. 187.

38

обов’язком держави”. Цитовані положення встановлюють декілька конституційно-правових принципів взаємовідносин між державою та особою й визначають роль прав людини в механізмі конституційного регулювання. Насамперед, ст. З встановлює пріоритерне значення прав людини в ієрархії соціальних цінностей та зверхність конституційних норм про права людини щодо решти конституційних положень, зокрема тих, що регламентують організацію державної влади. Цей висновок опосередковано підтверджується й самою композицією Основного Закону: у Конституції України права та свободи людини і громадянина закріплюються в розділі II: “Права, свободи та обов’язки людини і громадянина”, якому передує лише розділ І “Загальні засади”. Розділ II розміщений перед розділами про органи влади, що підкреслює установче верховенство та особливу роль інституту прав і свобод людини як елементу механізму обмеження державної влади.

Ст. 22 Конституції України гласить: “Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними”. Це означає, що Основний Закон закріплює лише основи правового статусу особи і в майбутньому система конституційних прав та свобод може бути розширена і вдосконалена. Ст. 22 Конституції України також встановлює, що конституційні права та свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Найважливіші положення Конституції України в аспекті прав особи зводяться до наступного:

• невідчужуваність та непорушність прав і свобод людини (ст. 21);

• неможливість скасування конституційних прав і свобод (ст. 22);

• їх рівність для всіх громадян (ст. 24).

Конституційна формула про невідчужуваність та непорушність прав і свобод людини, встановлена ст. 21 Конституції України, не означає їх необмеженості. На це вказує хоча б положення ст. 23 Конституції України: “Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей... ”.

Окремого розгляду потребує дискусійне в теоретико-правовому плані питання про можливість зміни змісту конституційно-правового статусу особи шляхом прийняття нової Конституції України⁴⁵. Ст. 21 Основного Закону вказує, що “конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.” Чи означає наведений припис, що нова Конституція України не може допустити згаданого звуження?

4. Конституційні права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні, їх класифікація

4І Шал о вал т. Основні права і свободи в механізмі конституційного регулювання / т. Шаловал // Юридична Україна. - 2010. - № 10. - с. 54.

Зобов 'язання здійснювати права людини вимагає від держави застосування заходів, спрямованих на забезпечення кожній особі, яка перебуває під юрисдикцією цієї держави, можливості задовольняти потреби, визнані в документах про права людини, котрі не можуть бути забезпечені особистими зусиллями.

Поділ прав та обов’язків на права й обов’язки людини і права та обов’язки громадянина відображає дуалізм громадянського суспільства і держави. Як член громадянського суспільства людина рівноправна з усіма іншими, а як громадянин рівноправна лише з тими, хто, як і вона, перебуває у правовому зв’язку з даною державою.

У конституційний статус громадянина входять лише загальні для всіх суб’єктивні права й обов’язки. Конституційний статус громадянина - єдиний, неподільний і однаковий для всіх.