1. Поняття конституційно-правового статусу людини і громадянина

Під конституційно-правовим статусом особи розуміють загальні,

основоположні начала, за допомогою яких у конституції та законодавстві визначаються основні права, свободи й обов’язки людини і громадянина.

Головним елементом конституційно-правового статусу особи є приницпи права та основні права й обов'язки людини та громадянина, які безпосередньо визначають становище особи в суспільстві, міру юридичної свободи і відповідальності. Вони створюють необхідні умови для становлення людини як особистості, задоволення її інтересів та потреб. Усі інші елементи правового статусу громадян мають “допоміжний” характер, слугуючи меті захисту і реалізації прав особи.

Конституційні права і свободи - це гарантовані державою, закріплені в конституції та інших законах певні можливості, які дозволяють кожній особі обирати вид своєї поведінки.

Конституційні права і свободи особи, як особливий інститут, мають властивості і риси, які виділяють їх із загальної системи прав і зумовлюють їх вирішальну роль у визначенні правового статусу особи. Вони відрізняються від інших прав як за змістом, так і за формою закріплення. Ці права і свободи є конституційними в силу їх закріплення в Основному Законі держави. Вони є основними (фундаментальними) тому, що за їх допомогою регулюються найбільш життєво важливі відносини і зв’язки громадянина з державою, які безпосередньо впливають на формування його правового статусу. Саме про ці права говорить ст. З Конституції України, яка гласить: “права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави”.

2. Структура конституційно-правового статусу людини і громадянина

Система прав, свобод та обов'язків людини і громадянина, встановлена Конституцією України, є ключовим елементом конституційно-правового статусу людини і громадянина України. Разом із тим, важливим компонентом конституційно-правового статусу особи є не тільки права та свободи й обов’язки, а й принципи права.

Основними конституційними принципами інституту прав та свобод особи в Україні є:

Закріплення в національному праві прав і свобод, встановлених нормами міжнародного та регіонального наднаціонального права. Україна, як учасник світової співдружності, визнає й гарантує права і свободи особи, закріплені в міжнародно- та регіонально-правових актах. У Конституції України відображено положення Загальної декларації прав людини 1948 р., Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права людини 1966 р., Міжнародного пакту про громадянські і політичні права людини 1966 р., Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод особи 1950 р.

Права та свободи людини і громадянина, закріплені у згаданих документах, імплементовані в текст Конституції України.

1. Принцип невідчужуваності і непорушності основних природних прав і свобод людини та належність їх їй від народження (ст. 21 Конституції України). Цей принцип означає, що всі люди вважаються первинно вільними, оскільки вони володіють правами і свободами, які іманентно притаманні їм в силу самої їх біологічної, соціальної та духовної природи.

2. Принцип правової рівності (ст. 24 Конституції України) означає, що здійснення прав та свобод людини і громадянина не може призводити до порушення прав та свобод інших осіб. Цей принцип утверджує рівність усіх перед законом і судом (ч. З ст. 8 Конституції України). Громадяни є вільними і рівними у своїй гідності і правах, є рівними перед законом у користуванні конституційними правами і свободами, і законодавче встановлення привілеїв, чи навпаки, дискримінація є однаково неприпустимими. Права і свободи людини та громадянина визнаються за всіма в рівній мірі, незалежно від статі, раси, національності, мови, походження, місця проживання, ставлення до релігії тощо (ч. З ст. 24 Конституції України);

3. Принцип єдності прав та обов’язків людини і громадянина (ст. 23 Конституції України) відображає органічний зв’язок між правами та обов’язками (не існує прав без обов’язків, як й обов’язків без прав). Лише у процесі реалізації обов’язків здійснюються права, які їм відповідають. У свою чергу, здійснення прав породжує ті чи інші обов’язки.

4. Принцип гарантованості прав та свобод людини та громадянина полягає в тому, що конституційні права і свободи гарантуються державою і не можуть бути скасовані, а також що при прийнятті нових законів або внесенні до них змін не допускається звуження змісту та обсяіу існуючих прав та свобод.

5. Принцип взаємовідповідальності людини і держави. Одне з положень ст. З Конституції України говорить про те, що “держава (Україна) відповідає перед людиною за свою діяльність”. У спеціальній літературі відповідальність держави стосовно прав людини розглядається на трьох рівнях: зобов’язання поважати, зобов’язання захищати та зобов’язання здійснювати права людини⁴³.

Зобов 'язання поважати вимагає від держави, тобто від усіх її органів влади і посадових осіб утримуватися від будь-яких дій, що порушують недоторканність особи або посягають на її свободу, у тому числі і на свободу використання матеріальних ресурсів, що знаходяться в розпорядженні цієї особи, у спосіб, який вона вважає найкращим для задоволення своїх основних потреб.

Зобов’язання захищати права вимагає від держави та її представників заходів, необхідних, щоб запобігти порушенню недоторканності, свободи дій або інших прав особи з боку інших суб’єктів чи відновлювати дію порушених прав.